ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Право на безкоштовну путівку на оздоровлення

Які категорії грома­дян мають право на безкоштовне отри­мання путівок на санаторно-курортне ліку­вання? Який порядок їх надання?

Безоплатне санаторно-курортне лікування за ра­хунок державного бюдже­ту надається громадянам, на яких поширюється дія законів України «Про ста­тус ветеранів війни, гаран­тії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про осно­ви соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються:

– інваліди всіх категорій;

– ветерани війни (інваліди війни, учасники бойових дій, учасники війни);

– особи, на яких поширю­ється чинність ЗУ «Про ста­тус ветеранів війни, гаран­тії їх соціального захисту» (члени сімей загиблих або померлих ветеранів війни) та «Про жертви нацист­ських переслідувань».

Забезпечення путівками на санаторно-курортне лі­кування ветеранів війни, які отримують пенсію від­повідно до ЗУ «Про пен­сійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і перебувають на об­ліку в органах Міноборо­ни, МВС, МНС та ін., від­бувається за місцем їх пен­сійного обліку.

Для взяття на облік для забезпечення санаторно-курортною путівкою осо­би подають до управлінь соціального захисту насе­лення за місцем реєстрації наступні документи:

– заяву за встановленою формою;

– паспорт;

– медичну довідку ліку­вальної установи за фор­мою № 070/о;

– пенсійне посвідчення;

– посвідчення пільговика.

Путівки видаються вище­зазначеним особам відпо­відно до медичних реко­мендацій з урахуванням пільг, передбачених зако­нодавством для конкрет­ної категорії осіб, у поряд­ку черговості в міру надхо­дження путівок.

Інваліди війни та інвалі­ди, зазначені у статті 6-2 ЗУ «Про жертви нацист­ських переслідувань», за­безпечуються путівками позачергово щороку.

Учасники бойових дій та особи, зазначені у статті 6-1 ЗУ «Про жертви нацист­ських переслідувань», за­безпечуються путівками щороку.

Учасники війни, члени сі­мей загиблих або помер­лих ветеранів війни та осо­би, зазначені в статтях 6-3 і 6-4 ЗУ «Про жертви нацист­ських переслідувань», за­безпечуються путівками один раз на два роки.

Інваліди загального захво­рювання та інваліди з ди­тинства забезпечуються путівками в порядку чер­говості в міру надходжен­ня путівок.

Інваліди із захворювання­ми нервової системи (з на­слідками травм і захворю­ваннями хребта та спинно­го мозку) забезпечуються путівками:

– І та ІІ груп – до санато­ріїв спінального профілю з лікуванням строком на 45 днів (відповідно до ме­дичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок;

– ІІІ групи – до санаторіїв неврологічного профілю строком на 19–21 день (від­повідно до медичних реко­мендацій) у порядку черго­вості в міру надходження путівок.

Особам, що супроводжу­ють інвалідів І та ІІ груп до санаторіїв спінального профілю, путівки не вида­ються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотному на­прямку) у транспорті за­гального користування (залізничному та автомо­більному) згідно з подани­ми проїзними квитками. У випадку проїзду залізнич­ним транспортом відшко­довують вартість квитка в плацкартному вагоні.

Путівками без лікування (крім санаторіїв, що нале­жать до сфери управління Міністерства соціальної політики) забезпечують­ся особи, що супроводжу­ють інвалідів першої гру­пи (за винятком інвалідів з наслідками травм і за­хворюваннями хребта та спинного мозку), яким за висновком лікувально-профілактичного закладу необхідна постійна сто­роння допомога. Якщо інвалід І групи здатний обслуговувати себе са­мостійно, видається до­відка про це лікувально-профілактичного закладу.

Інваліда І групи не можуть супроводжувати інваліди І групи та особи, які не до­сягли 18-річного віку.

Осіб, інвалідність яких пов’язана з нещасним ви­падком на виробництві або професійним захворюван­ням, що потребують ліку­вання супутніх захворю­вань відповідно до медич­них рекомендацій, можуть забезпечувати путівками органи праці та соціально­го захисту населення на за­гальних підставах у поряд­ку черговості в міру надхо­дження путівок. Взяття їх на облік для забезпечення путівкою проводиться на підставі довідки, виданої Фондом соціального стра­хування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань про те, що інвалід не одер­жував у ньому санаторно-курортної путівки та необ­хідних для взяття на облік документів (заява, медич­на довідка).

Особа, яка перебуває на об­ліку для забезпечення пу­тівкою в органах праці та соціального захисту на­селення, але в поточному році одержала безплатну путівку в іншій організа­ції, знімається з обліку. Повторне взяття на облік здійснюється згідно із за­явою та медичною довід­кою лікувальної установи за формою № 070/о.

Облік заявників, які потре­бують санаторно-курортного лікування, проводиться управліннями в журналах відповідної форми окремо в залежності від права осіб щодо черговості отриман­ня путівки у відповідності до основного профілю за­хворювання: позачергове, першочергове та в порядку загальної черги.

Хто є родичем загиблого учасника війни?

Хто належить до родичів загибло­го (померлого) учасника війни?

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально­го захисту» (далі – Закон) до родичів загиблого (померлого) учасника війни належать:

– сім’ї військовослужбовців, партизанів, підпіль­ників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (зни­кли безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захис­ту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), а та­кож унаслідок захворювання, пов’язаного з пе­ребуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

– сім’ї військовослужбовців, осіб начальниць­кого і рядового складу, які призивалися на збо­ри військовозобов’язаних Міністерства оборо­ни, органів внутрішніх справ і державної безпе­ки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громад­ського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із антигромадськими проявами;

– сім’ї загиблих під час Великої Вітчизняної ві­йни осіб із числа особового складу груп самоза­хисту об’єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім’ї заги­блих унаслідок бойових дій працівників госпі­талів, лікарень та інших медичних закладів;

– сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загину­ли або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в анти­терористичній операції, захищаючи незалеж­ність, суверенітет та територіальну цілісність України.

До членів сімей загиблих (тих, які зникли без­вісти) військовослужбовців, партизанів та ін­ших осіб, зазначених у цій статті, належать:

– утриманці загиблого або того, хто зник безві­сти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;

– батьки;

– один із подружжя, який не одружився вдру­ге, незалежно від того, виплачується йому пен­сія чи ні;

– діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

– діти, які мають свої сім’ї, але стали інваліда­ми до досягнення повноліття;

– діти, обоє з батьків яких загинули або зникли безвісти.

Чинність цього закону поширюється на:

– дружин (чоловіків) померлих інвалідів Вели­кої Вітчизняної війни, а також дружин (чоло­віків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за жит­тя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

– дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і ме­далями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поши­рюється незалежно від часу смерті інваліда;

– дружин (чоловіків), які не одружилися вдру­ге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільни­ків, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозді­лах, частинах, штабах і установах, що входи­ли до складу діючої армії в період Великої Ві­тчизняної війни 1941–1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними наго­родами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);

– дітей померлих учасників бойових дій, які на­вчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

06.06.2015

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини