« на головну 24.11.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1261)
24
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Юридична сторінка

Угоди про примирення та про визнання винуватості

Угоди про примирення та про визнання винуватості

У кримінальному законодавсті існу­ють два види угод: угода про прими­рення і угода про визнання винуватості. Чим вони відрізняються та який по­рядок їх укладання?

Угода (правочин) – це до­мовленість між сторона­ми, спрямована на вста­новлення, зміну або при­пинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 468 Кримінально­го процесуального кодексу України встановлено, що в кримінальному прова­дженні можуть бути укла­денні два види угод.

1. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинува­ченим (угода про прими­рення). Така угода може бути укладена за ініціати­вою потерпілого, підозрю­ваного (обвинуваченого). Домовленість щодо уго­ди про примирення може проводитися потерпілим і підозрюваним (обвинува­ченим), захисником і пред­ставником, за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження. Участь у до­мовленості не можуть бра­ти слідчий, прокурор або суддя.

Угода про примирення може бути укладена в про­вадженні щодо криміналь­них проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та в криміналь­ному провадженні у фор­мі приватного обвинува­чення. Слідчий, прокурор зобов’язані повідомити підозрюваного та потер­пілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про при­мирення.

У разі якщо кримінальне провадження здійснюєть­ся щодо кількох осіб, які підозрюються (обвинува­чуються) у вчиненні одно­го або кількох криміналь­них правопорушень, і зго­да щодо укладення угоди досягнута не з усіма під­озрюваними (обвинуваче­ними), угода може бути укладена з одним (кілько­ма) з підозрюваних (обви­нувачених). Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто угоди, підлягає виділен­ню в окреме провадження. У разі якщо в криміналь­ному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінально­го правопорушення, уго­да може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

2. Угода між прокурором та підозрюваним чи обви­нуваченим про визнання винуватості (угода про ви­знання винуватості). Така угода може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного (обви­нуваченого).

Угода про визнання вину­ватості може бути укла­дена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи се­редньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана лише дер­жавним чи суспільним ін­тересам. Укладення угоди про визнання винуватос­ті у кримінальному про­вадженні, в якому бере участь потерпілий, не до­пускається.

При вирішенні питання щодо укладення угоди про визнання винуватості про­курор зобов’язаний вра­ховувати наступні обста­вини: ступінь та характер сприяння підозрюваного (обвинуваченого) у прове­денні кримінального про­вадження щодо нього або інших осіб; характер і тяж­кість обвинувачення (підозри); наявність суспіль­ного інтересу в забезпечен­ні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримі­нальних правопорушень; наявність суспільного ін­тересу в запобіганні, вияв­ленні чи припиненні біль­шої кількості криміналь­них правопорушень або ін­ших більш тяжких кримі­нальних правопорушень.

Укладення угод про при­мирення або про визнання винуватості можуть ініці­юватися в будь-який мо­мент після повідомлення особі про підозру і до вихо­ду суду до нарадчої кімна­ти для ухвалення вироку. У разі недосягнення зго­ди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твер­дження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї ви­нуватості.

Завданнями вищезазначе­них двох угод є: зменшен­ня навантаження на пра­воохоронні органи й орга­ни судової влади України; спрощення і швидкий роз­гляд кримінальних про­ваджень; зменшення дер­жавних витрат і видатків на розгляд кримінальних проваджень тощо.

Крім того, згідно з поло­женнями ст. 46 Криміналь­ного кодексу України, осо­ба, яка вперше вчинила злочин невеликої чи серед­ньої тяжкості або необе­режний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відпові­дальності, якщо вона при­мирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподі­яну шкоду. Така правова норма є закріпленням спо­собу примирення сторін.

Звільнення від кримі­нальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим дає змогу зекономити дер­жавні кошти, винній осо­бі – звільнитися від кримі­нальної відповідальнос­ті, а потерпілій стороні – швидше отримати ком­пенсацію за шкоду, нане­сену їй унаслідок вчинен­ня кримінального право­порушення.

 

Волонтери, їхні права та обов’язки

Хто такі волонтери та яким законодавством регулюється їхня діяльність?

Волонтерський рух в Україні регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність». Волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Відповідно до статті 7 ЗУ «Про волонтерську діяльність» волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та є дієздатними. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Особи віком від 14 до 18 років не можуть надавати волонтерську допомогу за напрямами, визначеними абзацами восьмим та дев’ятим частини третьої статті 1 цього Закону, а також у медичних закладах.

Іноземці та особи без громадянства здійснюють волонтерську діяльність через організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері волонтерської діяльності.

Волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.

Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, які залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої статті 1 цього Закону.

Волонтер може отримати посвідчення волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність в організаціях та установах, що залучають до своєї діяльності волонтерів.

Волонтер має право на: належні умови здійснення волонтерської діяльності, зокрема отримання достовірної, точної та повної інформації про порядок та умови провадження волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням; зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її проходження за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності, за згодою навчального закладу; відшкодування витрат, пов’язаних із здійсненням волонтерської діяльності, передбачених статтею 11 цього Закону; інші права, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності та законодавством.

Волонтер зобов’язаний: сумлінно та своєчасно виконувати обов’язки, пов’язані з провадженням волонтерської діяльності; у випадках, визначених законодавством, проходити медичний огляд та надавати довідку про стан здоров’я; у разі необхідності проходити подальшу підготовку (перепідготовку); не допускати дій і вчинків, що можуть негативно вплинути на репутацію волонтера, організації чи установи, на базі якої провадиться волонтерська діяльність; дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом; у разі укладення договору про провадження волонтерської діяльності та одностороннього розірвання договору з ініціативи волонтера відшкодовувати прямі збитки, завдані ним, якщо це передбачено договором; відшкодовувати майнову шкоду, заподіяну внаслідок здійснення ним волонтерської діяльності, відповідно до закону.

25.04.2015



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

11.11.2024 21:24

11.11.2024 21:23

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

10.10.2024 22:03

08.09.2024 21:09

23.08.2024 22:29

23.08.2024 22:00

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання