Мобілізація: обов’язки підприємств, установ, організацій
Які обов’язки покладаються чинним законодавством на
підприємства, установи, організації під час мобілізації?
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну
підготовку та мобілізацію» (Закон) підприємства, установи й організації
зобов’язані:
– планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних
планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань
(замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами
(контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої
влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є
замовниками мобілізаційних завдань (замовлень);
– у разі їх ліквідації (реорганізації) своєчасно сповіщати
про це відповідні органи державної влади, інші державні органи й органи
місцевого самоврядування, з якими укладено договори (контракти) на виконання
мобілізаційних завдань (замовлень);
– здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення
виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду;
– утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та
об’єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним
Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі
цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний
час;
– сприяти військовим комісаріатам у їхній роботі в мирний
час та під час мобілізації;
– забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які
залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації у порядку, визначеному ч.
3–5 ст. 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин;
– забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на
збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями
(замовленнями);
– здійснювати заходи щодо підготовки до розгортання
спеціальних формувань, призначених для передачі в разі мобілізації до Збройних
Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту, розгортання та передачі їх в особливий період згідно з
мобілізаційними планами;
– надавати під час мобілізації будівлі, споруди,
транспортні й інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим
військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту
згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в
порядку, встановленому законом;
– створювати та утримувати мобілізаційні потужності,
створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних та
сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);
– забезпечувати формування і ведення страхового фонду
документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення;
– вести облік військовозобов’язаних, резервістів і
призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання
військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність
із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та
органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
– надавати відповідним органам державної влади, іншим
державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну
для планування і здійснення мобілізаційних заходів;
– утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати
працівників з питань мобілізаційної роботи;
– сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у
виконанні ними обов’язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню
до органів військового управління, військових частин;
– у разі реєстрації (перереєстрації), переобладнання чи
зняття з обліку транспортних засобів, які можуть бути призначені для
доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в
особливий період, подавати до відповідних органів та підрозділів, що згідно із
ЗУ «Про дорожній рух» здійснюють державну реєстрацію та облік транспортних
засобів, документи з відміткою районного (міського) військового комісаріату
про прийняття їх на військовий облік (зняття з військового обліку).
Підприємства, установи й організації, які є виконавцями
мобілізаційних завдань (замовлень) із виробництва продукції, укладають
договори (контракти) з підприємствами, установами й організаціями – виробниками
(співвиконавцями) комплектуючих виробів, постачальниками
матеріально-технічних засобів, сировини.
Підприємства, установи й організації не можуть відмовлятися
від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань
(замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та
переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці
мобілізаційні завдання (замовлення).
Якщо керівник
порушує
закон
Яка відповідальність керівника підприємства передбачена за
порушення трудового законодавства щодо осіб, яких було призвано на військову
службу по мобілізації?
За незаконне звільнення працівника з роботи ст. 172
Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність.
Відповідно до зазначеної статті, незаконне звільнення працівника з роботи з
особистих мотивів, а також грубе порушення законодавства про працю караються
штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років, або виправними роботами на строк до двох років.
За порушення законодавства про працю, в тому числі
безпідставне звільнення працівника з роботи, ч. 1 ст. 41 Кодексу України про
адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність,
що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів
підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Відповідно до ст. 147 КЗпПУ до працівників, у тому числі
керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано
дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення (відповідно до п. 3 ст.
40 КЗпПУ або п. 8 ст. 38 КЗпПУ).
30.01.2015
|