ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Громадські роботи: організація та проведення

На якій підставі відбувається укла­дення Державною службою зайня­тості договорів про орга­нізацію та проведення оплачуваних громад­ських робіт із робото­давцями? Який доку­мент цей порядок регулює?

Постановою Кабінету Мі­ністрів України № 175 від 20.03.2013 затверджено Порядок організації гро­мадських та інших робіт тимчасового характеру.

Організація та проведен­ня громадських робіт здійснюються на підста­ві договору про організа­цію громадських робіт та фінансування їх органі­зації, який укладається між Державною служ­бою зайнятості (ДСЗ) і роботодавцем відповідно до рішення місцевого ор­гану влади на строк у межах відповідного бю­джетного періоду. У разі якщо роботодавцем є міс­цевий орган влади, зазна­чений договір укладаєть­ся між місцевим органом влади та територіальним органом Державної служби зайнятості.

У договорі про організа­цію громадських робіт і фінансування їх органі­зації обов’язково зазна­чаються права та обов’язки сторін, відповідаль­ність сторін, порядок фі­нансування організації громадських робіт, поря­док внесення змін та умови розірвання, при­пинення договору.

У договорі про організа­цію громадських робіт і фінансування їх органі­зації, до яких залучають­ся зареєстровані безро­бітні та (або) працівники, які втратили частину за­робітної плати, обов’язково визначаються, зо­крема, право територі­ального органу проводи­ти перевірку цільового використання коштів, що спрямовуються на фі­нансування організації таких громадських робіт, та обов’язок роботодавця надавати під час такої перевірки необхідні до­кументи та пояснення, а у разі виявлення факту нецільового використан­ня коштів – повернути суму, використану не за призначенням, з ураху­ванням індексації на рі­вень інфляції.

Невід’ємною частиною договору про організа­цію громадських робіт та фінансування їх органі­зації є кошторис витрат із фінансування органі­зації громадських робіт – фінансовий план вико­ристання коштів на орга­нізацію громадських ро­біт із визначенням обся­гу та напрямів їх вико­ристання.

Примірна форма договору про організацію громад­ських робіт і фінансування їх організації затвер­джується Міністерством соціальної політики.

Фінансування організа­ції громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюдже­тів, роботодавців та ін­ших не заборонених зако­нодавством джерел шля­хом їх спрямування на:

– оплату основної та до­даткової заробітної пла­ти осіб, визначеної відпо­відно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці»;

– сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування, зокрема у пері­од тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового до­говору;

– оплату перших п’яти днів тимчасової непра­цездатності в межах дії строкового трудового до­говору;

– оплату проїзду в межах регіону до місця вико­нання робіт та у зворот­ному напрямку осіб, які беруть участь у громад­ських роботах;

– оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);

– придбання малоцінних необоротних матеріаль­них активів, господар­ських матеріалів, мало­цінних та швидкозношу­вальних предметів, їх ре­монт та обслуговування.

Витрати з оплати праці та нарахування єдиного внеску сумарно мають становити не менш як 80 відсотків загальної суми, зазначеної у кошторисі витрат із фінансування організації громадських робіт.

Фінансування організа­ції громадських робіт, до яких залучаються зареє­стровані безробітні та (або) працівники, які втратили частину заро­бітної плати, здійснюєть­ся за рахунок коштів міс­цевих бюджетів та ко­штів Фонду загальнообов’язкового державно­го соціального страху­вання на випадок безро­біття рівними частинами пропорційно сумі витрат на їх організацію.

Фінансування організа­ції інших робіт тимчасо­вого характеру здійсню­ється за рахунок коштів роботодавців та інших джерел, не заборонених законодавством.

Перерви в громадських або інших роботах тим­часового характеру три­валістю не більш як 8 го­дин на місяць, що нада­ються з урахуванням часу на проїзд зареєстро­ваним безробітним для відвідування територі­альних органів ДСЗ із ме­тою пошуку роботи, а у разі наявності пропози­цій щодо підходящої ро­боти – для відвідування роботодавців, підляга­ють оплаті за рахунок ко­штів, передбачених для фінансування організа­ції таких робіт.

У строки, визначені в до­говорі про організацію громадських робіт і фі­нансування їх організа­ції, роботодавець надає територіальному органу ДСЗ довідку про виконання громадських робіт осо­бами, направленими те­риторіальним органом ДСЗ, за формою, затвер­дженою Мінсоцполітики.

Зареєстрований безробіт­ний зобов’язаний відві­дати територіальний ор­ган протягом 14 робочих днів після закінчення строкового трудового до­говору. У разі невідвідання зареєстрованим безро­бітним територіального органу в установлений строк реєстрація безро­бітного припиняється.

Період участі зареєстро­ваних безробітних у гро­мадських роботах зара­ховується до страхового стажу в разі наступної їх реєстрації або перереє­страції.

Відповідальність за ці­льове використання ко­штів, що спрямовуються на фінансування організа­ції громадських робіт, по­кладається на сторони до­говору про організацію громадських робіт та фі­нансування їх організації.

Відповідальність за від­повідність громадських робіт інтересам терито­ріальної громади та на­лежність їх до суспільно корисних робіт поклада­ється на місцеві органи влади.

 Для чого потрібен апостиль?

У деяких випадках під час виїзду за кордон необхідне простав­лення на документах апостилю. Що це таке?

Апостиль – це спеціальний знак, який проставляється на некомерційних доку­ментах різних організацій та установ країн, що є учасниками Гаазької конвен­ції. Апостиль проставляється для того, щоб підтвердити підписи та компетенції осіб, що підписали документ, а також для засвідчення дійсності штампа чи пе­чатки, які скріплюють поданий доку­мент. Суть проставлення апостилю по­лягає у тому, що після нього не потрібна додаткова легалізація чи завірення до­кумента – він приймається безперешкод­но в будь-якій установі країн-учасниць Конвенції. Дія цієї Конвенції поширю­ється на :

– свідоцтва про реєстрацію актів цивіль­ного стану;

– документи про освіту;

– довідки;

– свідоцтва про знаходження в живих;

– довіреності;

– судові рішення та матеріали судових справ.

Вимоги Гаазької Конвенції не поширю­ються на документи, видані консуль­ськими чи дипломатичними агентами, адміністративні документи, що мають безпосереднє відношення до комерцій­ної або митної діяльності. Водночас про­ставлення апостилю необхідне на ста­тутних документах і статутах, патент­ній та іншій документації, яка виходить від органу влади чи управління (примі­ром, ліцензії та свідоцтва про реєстра­цію). На будь-яких статутних докумен­тах та змінах/доповненнях до них по­трібні печатка і відмітка реєстраційної адміністрації/податкового органу. Та­кож обов’язкова наявність підпису поса­дової особи адміністрації чи органу.

Апостиль проставляється в документі на вільному від тексту місці. Він також може розташовуватися на зворотній сто­роні документа, що завіряється, або на окремому листку, що обов’язково підши­вається до документа. Особа, що про­ставляє апостиль, має завірити кіль­кість підшитих листів своїм підписом і печаткою.

Апостиль проставляється, як правило, на оригіналах документів, але в окремих випадках – й на копіях документів, що нотаріально завірені.

В Україні повноваження на проставлен­ня апостилю надано Міністерству закор­донних справ, Міністерству юстиції, Мі­ністерству освіти та науки.

12.12.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини