ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Підходяща робота для безробітних осіб

Як Державна служба зайнятості підбирає підходя­щу роботу для без­робітних?

Підбір підходящої робо­ти для безробітного здій­снюється з урахуванням вимог статті 46 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198.

Підходящою для безро­бітного вважається робо­та, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з ура­хуванням доступності транспортного обслуго­вування, встановленого рішенням місцевої дер­жавної адміністрації, ви­конавчого органу відпо­відної ради. Заробітна плата має бути не ниж­чою за розмір зарплати такої особи на останньо­му місці роботи з ураху­ванням середнього рівня зарплати, що склався у регіоні за минулий мі­сяць, де особа зареєстро­вана як безробітна.

Під час пропонування підходящої роботи вра­ховується тривалість ро­боти за професією (спеці­альністю), кваліфікація, досвід, тривалість безро­біття, а також потреби ринку праці.

За згодою особи підбір ро­боти може здійснюватися також в інших регіонах.

Якщо середній рівень зарплати, що склався за минулий місяць у регіо­ні, нижчий за зарплату особи на останньому міс­ці роботи, то підходящою вважається робота з рів­нем зарплати, що не мен­ша за середній рівень у регіоні.

Під час пропонування підходящої роботи безро­бітному враховується се­редній розмір заробітної плати за останнім міс­цем його роботи, який розраховується за дани­ми Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про щомі­сячну заробітну плату протягом періоду трудо­вої діяльності.

У зв’язку з цим підходя­щою для безробітного вважається робота з рів­нем заробітної плати, що не менший мінімальної, у разі коли:

– Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування не містить інформацію щодо розмі­ру зарплати за останнім місцем роботи;

– особа бажає відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 мі­сяців) перерви;

– пошук роботи здійсню­ється вперше.

Підбір підходящої робо­ти для інвалідів (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючо­го або створення нового робочого місця) здійсню­ється відповідно до його професійних знань, нави­чок та з урахуванням його побажань щодо умов праці, а також з урахуванням довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії з висновком про умови і характер праці та індиві­дуальної програми реабі­літації інваліда.

У разі якщо відсутні до­кументи, що підтверджу­ють трудову діяльність та/або освіту особи, під­бір підходящої роботи здійснюється за професі­ями, що не потребують спеціальних знань, нави­чок та умінь.

Для зареєстрованих без­робітних, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають робо­ту, підходящою вважа­ється робота, яка потре­бує первинної професій­ної підготовки, зокрема, безпосередньо на робочо­му місці.

Для громадян, які не пра­цювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими ра­ніше професіями (спеці­альностями) може вва­жатися підходящою за умови попереднього під­вищення кваліфікації за направленням Центру за­йнятості з урахуванням потреби ринку праці.

У разі коли протягом шести місяців із дня реє­страції безробітному не­можливо підібрати робо­ту за професією, підходя­щою вважається робота, що потребує зміни про­фесії з урахуванням його здібностей, стану здоров’я і професійного до­свіду, доступних видів навчання та потреби рин­ку праці регіону.

Для безробітних, які не мають професії, або та­ких, які працювали на ро­ботах, що не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в Державній службі за­йнятості більш як шість місяців, підходящою ро­ботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасо­вого характеру, трива­лість яких перевищує один місяць.

Для громадян, які бажа­ють відновити трудову діяльність після трива­лої (більш як 12 місяців) перерви (окрім грома­дян, яким до досягнення пенсійного віку, встанов­леного статтею 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», залишило­ся два і менше років), підходящою роботою та­кож вважається участь у громадських роботах та інших роботах тимчасо­вого характеру, що відпо­відають освіті, професії (спеціальності), профе­сійному досвіду, зокре­ма, за спорідненими про­фесіями, та тривають по­над один місяць.

Споріднені професії – це професії, що відповідно до Національного класи­фікатора «Класифікатор професій» належать до однієї групи професій.

У разі отримання грома­дянином професії за на­правленням Центру за­йнятості підходящою вважається робота за но­вою та за попередньою професією (спеціальністю).

Разом із тим підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо:

– вона пов’язана зі зміною місця проживання грома­дянина без його згоди;

– місце роботи розташо­ване за межами доступ­ності з використанням послуг транспортного об­слуговування, встанов­леного рішенням місце­вої державної адміністрації, виконавчого орга­ну місцевої ради;

– умови праці не відпові­дають правилам і нор­мам, встановленим зако­нодавством про працю та про охорону праці;

– на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встанов­лений законом розмір мі­німальної зарплати або не забезпечуються гаран­тії щодо своєчасності її виплати;

– умови праці на запро­понованому місці роботи не відповідають стану здоров’я громадянина, що підтверджено медич­ною довідкою.

 Пенсійний вік і скорочення штату

 Чи є підставою пенсійний вік працівниці для звільнення з ро­боти за скороченням чисельнос­ті або штату працівників?

Чи є підставою пенсійний вік працівниці для звільнення з ро­боти за скороченням чисельнос­ті або штату працівників?

Пенсійний вік або передпенсійний вік не є підставою для звільнення з роботи, у тому числі за скороченням чисельності або штату працівників. Працівник може бути звільнений із роботи згідно із п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з дотриманням вимог статті 49-2КЗпП, відповідно до якої про наступне його звільнення він персонально попе­реджений не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні з роботи у разі змін в організації виробництва і праці (у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чи­сельності або штату працівників) врахо­вується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до статті 42 КЗпП при скоро­ченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації вироб­ництва та праці переважне право на за­лишення на роботі надається працівни­кам із високою кваліфікацією і продук­тивністю праці.

При рівних умовах продуктивності пра­ці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним – за наявності двох і більше утриманців;

2) особам, у сім’ї яких немає інших пра­цівників із самостійним заробітком;

3) працівникам із тривалим безперерв­ним стажем роботи на цьому підприєм­стві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних за­кладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам ві­йни та особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів ві­йни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізатор­ських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому під­приємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з Украї­ни – протягом п’яти років з часу повер­нення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх вій­ськовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (не­військову) службу, – протягом двох ро­ків із дня звільнення зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може на­даватися й іншим категоріям працівни­ків, якщо це передбачено законодав­ством України.

05.12.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини