« на головну 24.11.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1261)
24
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Юридична сторінка

Відпустка під час роботи у фізичної особи

Відпустка під час роботи у фізичної особи

Яка тривалість що­річної відпустки у працівників, які трудяться за тру­довим договором у при­ватного підприємця?

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 визначено, що форма трудового догово­ру між працівником та фізичною особою, яка ви­користовує найману пра­цю, затверджується Мі­ністерством праці та со­ціальної політики Украї­ни. Наказом Мінсоцполі­тики від 08 червня 2001 року № 260 (зі змінами, внесеними наказом від 14 жовтня 2010 року № 320), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, за­тверджена форма трудо­вого договору між пра­цівником і фізичною осо­бою, яка використовує найману працю.

Пунктом 6 трудового до­говору передбачено ви­значення сторонами до­говору тривалості від­пустки.

Статтею 74 Кодексу зако­нів про працю України (КЗпП) встановлено, що громадянам, які працю­ють за трудовим догово­ром у фізичної особи, на­даються щорічні (основна та додаткові) відпуст­ки із збереженням на їх період місця роботи (по­сади) і заробітної плати.

Відповідно до статті 75 Кодексу щорічна осно­вна відпустка надається працівникам тривалістю не менш ніж 24 календар­них дні за відпрацьова­ний робочий рік із дня укладення трудового до­говору. Особам віком до вісімнадцяти років нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Згід­но зі статтею 6 Закону України «Про відпустки» інвалідам I і II груп нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інва­лідам III групи – 26 ка­лендарних днів.

Відповідно до статей 78, 78-1 КЗпП дні тимчасової непрацездатності пра­цівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включають­ся. Святкові та неробочі дні при визначенні три­валості щорічних відпус­ток не враховуються.

Статтею 79 Кодексу ви­значено, що щорічні основна та додаткові від­пустки повної тривалос­ті у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної ро­боти у роботодавця. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпра­цьованого часу, крім ви­значених законом випад­ків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної трива­лості.

У разі звільнення праців­ника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової від­пустки працівникам, які мають дітей (стаття 83 Кодексу). За бажанням працівника частина що­річної відпустки заміню­ється грошовою компен­сацією. При цьому трива­лість наданої працівни­кові щорічної та додат­кових відпусток не має бути меншою, ніж 24 ка­лендарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допус­кається.

Згідно зі статтею 195 Ко­дексу щорічні відпустки працівникам віком до ві­сімнадцяти років нада­ються у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до ві­сімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх­ньою заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у ро­ботодавця.

 

 

 Відсторонення працівника від роботи

 У яких випадках працівни­ка можуть відсторонити від роботи?

Відповідно до статті 46 КЗпП від­сторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому ста­ні, стані наркотичного або токсич­ного сп’яніння; відмови або ухи­лення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в ін­ших випадках, передбачених зако­нодавством.

Під відстороненням слід вважати тимчасове недопущення праців­ника до роботи з підстав, передба­чених законодавством. На відміну від звільнення, при відстороненні від роботи трудовий договір із працівником не припиняється, трудова книжка не видається і розрахунок не провадиться.

На період усунення від роботи за працівником зберігається його ро­боче місце. Ця процедура викорис­товується як тимчасовий захід до ухвалення остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником обов’язків, установлених трудовим договором.

Відсторонює від роботи власник підприємства, установи, організа­ції або уповноважений ним орган через видання наказу (розпоря­дження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторо­нення з посиланням на норматив­ні акти та період, на який праців­ник відсторонюється від роботи. У такому разі про допущення пра­цівника до роботи окремого нака­зу видавати не потрібно. Праців­ник має ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт. Працівник має право оскаржити наказ про відсто­ронення від роботи в установлено­му законом порядку.

Запис про відсторонення до трудо­вої книжки не заноситься.

Після закінчення терміну відсто­ронення від роботи працівника за­лежно від підстав може бути допу­щено до роботи, переведено на іншу роботу або звільнено.

 

 Як оскаржити дії власника у зв’язку зі звільненням?

 Який порядок оскарження дій власника підприємства у разі звільнення працівника з роботи?

 Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового догово­ру оформляється наказом чи розпоряджен­ням власника або уповноваженого ним орга­ну про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допу­щено до роботи. Отже, працівник має право вимагати від фактичного роботодавця оформлення трудових відносин належним чином.

У разі його відмови можна звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Крім позову, до суду необхідно подати належні докази, які підтверджують факт роботи на підприємстві (приміром, наряди на виконан­ня роботи, покази свідків, фотографії проце­су роботи тощо).

У випадку звільнення з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без законної підстави ви можете звернутися до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду із заявою про вирішен­ня трудового спору в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або із дня видачі трудової книжки (ст. 2ЗЗ КЗпП).

Про порушення трудових прав під час дії трудового договору до суду із заявою слід звертатися у тримісячний строк із дня, коли працівник дізнався або мав про це дізнатися.

Згідно із статтею 234 КЗпП у разі пропуску строків звернення з поважних причин суд може поновити ці строки.

 

  Виплата зарплати раз на місяць

 Працівники підприємства з почат­ку 2011 року написали заяви про відмову від одержання авансу, тобто хочуть отримувати зарплату раз на місяць. Чи не вважається це по­рушенням чинного законодавства?

 Згідно зі статтею 21 КЗпП України власник підприємства (уповноважена ним особа) як сторона трудового договору зобов’язаний ви­плачувати працівникові зарплату в строки і терміни, визначені чинним законодавством.

Статтею 115 КЗпП та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що зарплата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановле­ні в колдоговорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не переви­щує шістнадцяти календарних днів. Якщо день заробітної плати збігається з вихідни­ми, святковими або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні.

Тобто законодавством чітко визначено зобов’язання власника підприємства або уповноваженої ним особи нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановлених термінів випла­ти заробітної плати посадова особа, винна у цьому, може бути притягнута до адміні­стративної відповідальності.

Щодо права працівника «вільно розпоряджа­тися своєю заробітною платою», яке надаєть­ся йому статтею 25 Закону України «Про оплату праці», то він може одержувати її в касі підприємства або за письмовою згодою через установи банків, поштовими переказа­ми тощо та витрачати на власний розсуд.

28.11.2014



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

11.11.2024 21:24

11.11.2024 21:23

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

10.10.2024 22:03

08.09.2024 21:09

23.08.2024 22:29

23.08.2024 22:00

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання