ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Виробничий процес. Організація праці

Як організовуєть­ся виробничий процес діяльності підприємства та які його основні прин­ципи?

Виробничий процес – це реалізований людиною за допомогою засобів праці цілеспрямований процес перетворення різ­них об’єктів у продукти виробництва.

Для здійснення процесу виробництва необхідні три фактори: робоча сила, засоби праці та предмети виробництва.

Основою виробничого процесу є технологічний процес, під яким розумі­ють частину виробничо­го процесу, в ході якого відбуваються зміни гео­метричних форм, розмі­рів і фізико-механічних властивостей предметів праці.

Технологічний процес складається з послідовно виконуваних над даним предметом праці техно­логічних дій – операцій.

До нетехнологічних про­цесів належать тран­спортні, вантажно-розвантажувальні, контрольно-випробувальні, комплектувальні та інші операції.

Операція – це мінімаль­на економічно-обгрунтована частина процесу виробництва, ви­конувана під одним або кількома спільними ро­бочими предметами ви­робництва на одному ро­бочому місці.

Виробничий процес яв­ляє собою сукупність взаємопов’язаних осно­вних, допоміжних і об­слуговуючих процесів праці та знарядь праці з метою створення спо­живчих цінностей – ко­рисних предметів праці, необхідних для виробни­чого або особистого спо­живання. У процесі ви­робництва робітники впливають на предмети праці за допомогою зна­рядь праці та створюють нові готові продукти.

Виробничий процес – це насамперед трудовий процес, оскільки ресур­си, що використовуються людиною (як інформа­ція, так і матеріальні за­соби виробництва), є про­дуктом попередніх про­цесів праці. Розрізняють основні, допоміжні й об­слуговуючі виробничі процеси.

Основні виробничі про­цеси – це та частина про­цесів, під час яких відбу­вається безпосередня зміна форм, розмірів, властивостей, внутріш­ньої структури предме­тів праці та перетворен­ня їх на готову продук­цію.

До допоміжних виробни­чих процесів належать процеси, результати яких використовуються або безпосередньо в осно­вних процесах, або для забезпечення їх безпере­бійного та ефективного здійснення.

Обслуговуючі виробничі процеси – це процеси пра­ці з надання послуг, необ­хідних для здійснення основних і допоміжних виробничих процесів.

Первинною ланкою ви­робничого процесу є ви­робнича операція, що складається з таких дій робітника, які викону­ються на одному робочо­му місці за допомогою одних і тих самих засобів праці та спрямовані на один і той самий предмет праці.

За призначенням у про­цесі виробництва опера­ції поділяються на осно­вні (технологічні), що вносять будь-які зміни в предмет праці (в стан, форму, зовнішній ви­гляд), і допоміжні (що переміщуються, контрольні та обслуговуючі), які не вносять жодних змін у предмет праці, але створюють необхідні умови для нормального ходу процесу.

Найбільш важливу роль у виробничому процесі відіграють технологічні операції, результатом яких є створення готово­го продукту.

За способом виконання виробничі операції поді­ляються на три види: ма­шинні, ручні, машинно-ручні.

Організаційно основні та допоміжні процеси умов­но поділяються на прості та складні.

Простими називаються процеси, в яких предме­ти праці піддаються по­слідовному ряду пов’язаних між собою операцій, у результаті чого виходять частково готові продукти праці.

Складними називаються процеси, в яких виходять готові продукти праці.

Від правильної та раціо­нальної організації ви­робничих процесів (осо­бливо основних) зале­жать результати виробничо-господарської діяльності підприєм­ства, економічні показ­ники його роботи, прибу­ток і рентабельність ви­робництва, величина не­завершеного виробни­цтва і розмір оборотних коштів.

 Оборотні кошти

Що таке оборотні кошти підприємства?

Оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства, що авансу­ються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпе­чення їх безперервного кругообі­гу. Якщо оборотні фонди виступа­ють у вигляді предметів праці, то фонди обігу – це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі під­приємства. З огляду на це розріз­няють оборотні кошти у сфері ви­робництва та у сфері обігу, які в сукупності забезпечують безпе­рервність виробництва та реаліза­ції продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі ви­готовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансо­вані оборотні кошти відшкодову­ються у складі виручки від реалі­зації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематич­ного поновлення процесу вироб­ництва, який здійснюється завдя­ки постійному кругообігу коштів підприємства. У своєму кругообі­гу оборотні кошти проходять по­слідовно три стадії: грошову, ви­робничу і товарну.

 Посада – державний кадастровий реєстратор

Якими нормативно-правовими документами у системі землеустрою визначено повноваження державного кадастрового реєстра­тора? Хто має право працювати на цій посаді?

 Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного зе­мельного кадастру та надання таких ві­домостей здійснюються державними ка­дастровими реєстраторами центрально­го органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Обіймати цю посаду можуть громадяни України, які мають вищу землевпорядну або юридич­ну освіту та стаж землевпорядної або юридичної роботи не менш як два роки.

Державний кадастровий реєстратор:

– здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

– перевіряє відповідність поданих доку­ментів вимогам законодавства;

– формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпе­чує зберігання таких книг;

– здійснює внесення відомостей до Дер­жавного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

– присвоює кадастрові номери земель­ним ділянкам;

– надає відомості з Державного земель­ного кадастру та відмову у їх наданні;

– здійснює виправлення помилок у Дер­жавному земельному кадастрі;

– передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відо­мості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно при­ймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян або їхніх об’єднань у діяльність державного када­стрового реєстратора, пов’язану із здій­сненням державної реєстрації земель­них ділянок, забороняється.

Державна реєстрація земельних діля­нок, обмежень у їх використанні, веден­ня поземельних книг, внесення до Дер­жавного земельного кадастру відомос­тей про земельні ділянки виконуються державними кадастровими реєстратора­ми, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значен­ня, місто обласного значення).

08.09.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини