ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Робочий час

  Що визначає поняття «робочий час», і які ме­тоди його вивчення?

Робочий час – це період, коли працівник перебу­ває на підприємстві в зв’язку з виконуваною ним роботою. Витрати ро­бочого часу виконавця (робітника) поділяються на час роботи і перерв. Час виконання роботи по­діляється на час виконан­ня виробничого завдання і час роботи, не обумовле­ної виробничим завдан­ням.

Час виконання виробни­чого завдання включає:

– підготовчо-завершаль­ний час (підготовка до ви­конання завдання і дії, пов’язані із закінченням його виконання);

– оперативний час (безпо­середнє здійснення тех­нологічної операції);

– час обслуговування ро­бочого місця (догляд за робочим місцем у процесі роботи).

До робіт, не обумовлених виробничим завданням, належать:

– випадкові роботи, ви­кликані виробничою не­обхідністю;

– непродуктивні роботи, що не дають приросту продукції.

Час перерв у роботі вклю­чає регламентовані і не­регламентовані перерви.

До регламентованих пе­рерв належать:

– перерви, передбачені технологією;

– перерви на відпочинок і особисті потреби робітни­ка.

Нерегламентовані пере­рви включають:

– перерви через порушен­ня нормального ходу тех­нологічного процесу;

– перерви, викликані по­рушенням трудової дис­ципліни.

Розрізняють два основні методи вивчення витрат робочого часу: безпосе­редні виміри і момен­тальні спостереження.

Метод безпосередніх ви­мірів полягає в безпе­рервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частина­ми і фіксації свідчень по­точного часу або трива­лості виконання окремих елементів операції. Для реалізації цього методу застосовують хрономе­траж операції та фотогра­фію робочого часу. Хро­нометраж операції – це спосіб вивчення витрат часу на виконання руч­них і машинно-ручних елементів операції, що циклічно повторюються.

Хронометраж складаєть­ся з наступних етапів:

1. Підготовка до спосте­реження (розчленування операції на елементи, за­повнення спостережного листка, підготовка робо­чого місця).

2. Спостереження (вимір часу виконання елемен­тів операції, що вивча­ється, і запис тривалості кожного елемента).

3. Обробка хронометрич­них спостережень (ви­значення розрахункової тривалості кожного еле­мента операції та опера­ції в цілому).

4. Аналіз результатів об­робки, висновки, розроб­ка заходів, спрямованих на зменшення витрат часу.

Фотографія робочого часу – спосіб проведення спостережень витрат ро­бочого часу з послідов­ними вимірами цих ви­трат по видах упродовж однієї або декількох змін.

Цілі фотографії робочого часу:

– складання фактичного балансу робочого часу;

– виявлення причин втрат і невиробничих ви­трат часу;

– проектування нормаль­ного балансу робочого часу;

– отримання даних для нормування підготовчо- заключного часу, часу обслуговування робочо­го місця і перерв, а також норм обслуговування;

– розробка оргтехзаходів із скорочення витрат ро­бочого часу.

Фотографія може бути безперервною та пере­ривчастою. Залежно від числа спостережуваних робітників фотографія буває індивідуальною, груповою та бригадною. Існують три етапи фото­графії робочого часу: підготовка до спостере­ження, спостереження, обробка даних.

Метод моментальних спостережень полягає в реєстрації та обліку кіль­кості однойменних ви­трат робочого часу у ви­падково вибрані момен­ти з наступною обробкою отриманих даних. Цей метод застосовується для проведення масових (маршрутних) фотогра­фій робочого часу вели­кої кількості спостере­жуваних об’єктів. Спо­стерігач визначає склад об’єктів спостереження, встановлює маршрут та інтервал спостереження, а потім у процесі спосте­реження відзначає, що відбувається на цьому робочому місці в черго­вий момент спостере­ження.

У ході обробки даних спостереження підрахо­вується кількість відзна­чених моментів по кож­ному виду витрат робочо­го часу і встановлюється їхня питома вага в за­гальній кількості момен­тів.

Фактичний баланс робо­чого часу складається шляхом розподілу змін­ного часу пропорційно питомій вазі моментів по кожному виду витрат. Далі здійснюються ана­ліз і розробка оргтехзахо­дів з удосконалення ви­робничого процесу.

 ЗАТРАТИ РОБОЧОГО ЧАСУ

  За якими методами здійснюється визна­чення затрат робо­чого часу на вироб­ництві?

  Методи вивчення затрат робочого часу – це різні організаційно-техноло­гічні підходи до вивчен­ня затрат робочого часу.

Розрізняють два голо­вних методи:

– метод безпосередніх вимірів (за поточним ча­сом);

– метод моментальних спостережень (коли спо­стерігач фіксує не трива­лість окремих категорій робочого часу, а реєструє сам факт наявності тієї чи іншої категорії у кон­кретний момент спосте­реження).

 ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ БЕЗРОБІТНИХ

  Які права та обов’язки мають особи, зареєстро­вані в Державній службі зайнятості?

  Відповідно до статті 44 Закону України «Про за­йнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на:

1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої вла­ди, що реалізує державну політику в сфері за­йнятості населення та трудової міграції:

– послуг із пошуку підходящої роботи та спри­яння в працевлаштуванні, в тому числі на гро­мадські й інші роботи тимчасового характеру;

– консультаційних, інформаційних та профорі­єнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);

– інформації про свої права та обов’язки як без­робітного;

– відомостей про себе, що містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальне забезпечення на випадок безро­біття та соціальні послуги, відповідно до Зако­ну України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону;

3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру (трива­лістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) в розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

4) оскарження, в тому числі до суду, дій або без­діяльності державних органів, органів місцево­го самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Зареєстровані безробітні зобов’язані:

1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої вла­ди, що реалізує державну політику в сфері за­йнятості населення та трудової міграції, здій­снювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевла­штування, зокрема участі в конкурсних добо­рах роботодавців;

2) відвідувати територіальний орган централь­ного органу виконавчої влади, що реалізує дер­жавну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрова­ний як безробітний, у визначений і погоджений з ним час, але не рідше одного разу на 30 кален­дарних днів;

3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлашту­ванню, зокрема брати участь у заходах, пов’язаних із сприянням забезпеченню зайня­тості населення;

4) інформувати територіальний орган цен­трального органу виконавчої влади, що реалі­зує державну політику в сфері зайнятості насе­лення та трудової міграції, протягом трьох ро­бочих днів про обставини припинення реєстра­ції, визначені в частині першій статті 45 цього Закону.

22.08.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини