СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Вас примушують звільнитися за власним бажанням?

 Як діяти, якщо ро­ботодавець при­мушує працівни­ка написати заяву про звільнення за влас­ним бажанням? Куди звертатися?

Змушуючи працівника написати заяву про звільнення за власним бажанням, роботодавець порушує трудове законо­давство України, оскіль­ки це рішення – волеви­явлення працівника, а не роботодавця.

Відповідно до статті 221 Кодексу законів про пра­цю України для обстою­вання свого права на пра­цю громадяни мають право звернутися до суду або до комісії із трудових спорів та до територіаль­ної державної інспекції праці.

Порядок розгляду трудо­вих спорів, що виника­ють між працівником і власником або уповнова­женим ним органом, за­стосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнен­ня від виборної платної посади членів громад­ських та інших об’єднань громадян за рішенням ор­ганів, що їх обрали.

Статтею 233 Кодексу за­конів про працю передба­чено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримі­сячний строк із дня, коли він дізнався або мав ді­знатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місяч­ний строк із дня вручен­ня копії наказу про звіль­нення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із статтею 119 Ци­вільного процесуального кодексу України позовна заява подається у пись­мовій формі.

Позовна заява має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається пред­ставником, їхнє місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, яки­ми позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність під­став для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підпису­ється позивачем або його представником із зазна­ченням дати її подання.

До позовної заяви дода­ються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Якщо позовну заяву по­дає представник позива­ча, то, крім усього іншо­го, слід подати довіре­ність чи інший доку­мент, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до статті 109 Цивільного процесуально­го кодексу України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їх­нім місцезнаходженням.

  Відпустка і робочий тиждень

  Чи впливає на тривалість відпустки скорочений ро­бочий тиждень?

Умови робочого часу, режими ро­боти та інші особливості трудових відносин роботодавця та праців­ника обумовлюються та оформля­ються в трудовому і колективно­му договорах і не впливають на право працівника на відпустку та на її тривалість.

У статті 2 Закону України «Про від­пустки» зазначено, що громадяни України, які перебувають у трудо­вих відносинах з підприємствами, установами, організаціями, неза­лежно від форм власності, виду ді­яльності та їх галузевої приналеж­ності мають право на відпустку.

Відповідно до законодавства України може встановлюватися така тривалість робочого часу:

– нормальна тривалість робочого часу, що не перевищує 40 годин на тиждень (стаття 50 КЗпП);

– скорочена тривалість робочого часу 36 і 24 години на тиждень (стаття 51 КЗпП);

– неповний робочий час (стаття 56 КЗпП).

Скорочена тривалість робочого часу передбачає скорочення часу, протягом якого працівник має ви­конувати трудові обов’язки, але оплачується робота в такому ре­жимі у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Скороче­на тривалість робочого часу вста­новлена законодавчими актами для окремих категорій працівни­ків, а також для працівників, за­йнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, а також для пра­цівників у віці від 16 до 18 років.

Робота в умовах неповного робо­чого часу передбачає, що за зго­дою між працівником і власником може встановлюватися неповний робочий день або неповний робо­чий тиждень.

Мінпраці в листі від 29.03.2007 № 713/19/71-07 роз’яснює, що непо­вний робочий час установлюється за згодою сторін трудового догово­ру. Для цього працівник подає зая­ву про встановлення неповного ро­бочого часу, а роботодавець видає наказ. І основна відмінність роботи на умовах неповного робочого часу від скороченого робочого часу скла­дається в розмірі оплати праці.

Таким чином, не впливають на тривалість відпустки умови робо­чого часу, у т. ч. і скорочений ро­бочий тиждень.

Умови роботи закріплюються в ко­лективному та трудовому догово­рах, які підтверджують оформлення трудових відносин між роботодав­цем і працівником, і дають остан­ньому законодавче право на від­пустку тривалістю не менше 24 ка­лендарних днів.

 Сезонна робота

Які роботи вважаються сезонними і у якому документі подано їх пе­релік?

Перелік сезонних галузей і робіт затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 № 278. До них належать:

Лісова промисловість і лісове господарство: до­бування живиці, барасу і ялинкової сірки; заго­тівля пньового осмолу; заготівля лика; лісо­культурні роботи: підготовка ґрунту, посів і са­діння лісу, догляд за лісовими культурами, ро­бота в лісорозсадниках; лісозахисні та проти­пожежні роботи: боротьба із шкідниками і хво­робами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, назем­не пожежне патрулювання лісів; заготівля на­сіння; збирання і переробка харчових продук­тів лісу; польові лісовпорядні роботи.

Торф’яна промисловість: болотяно-підготовчі роботи; добування, сушіння та збиран­ня торфу; ремонт і обслуговування техноло­гічного обладнання в польових умовах.

Сільське господарство: робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікар­ських рослин; робота на інкубаторно-птахівничих і міжгосподарських інкубаторних станціях.

Переробні галузі промисловості: робота на підприємствах переробки плодоовочевої про­дукції; робота на підприємствах цукрової га­лузі промисловості; первинне виноробство.

Санаторно-курортні заклади і заклади відпо­чинку: роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваю­чих в санаторно-курортних закладах і закла­дах відпочинку.

Транспортно-дорожній комплекс: авіаційні ро­боти в сільському та лісовому господарствах.

 Виправляємо помилку

Під час ліквідації підприємства при заповненні трудової книжки було допущено помилку. Хто має її виправити?

Відповідно до пунктів 2.6–2.10 Інструкції про поря­док ведення трудових книжок працівників, затвер­дженої наказом Міністерства праці України, Мі­ністерства юстиції України, Міністерства соціаль­ного захисту України від 29.07.1993 № 58 з наступни­ми змінами від 26.03.1996, 08.06.2001, 24.09.2003, у разі виявлення неправильного або неточного запису ві­домостей про роботу виправлення виконує робото­давець, який зробив відповідний запис. Якщо під­приємство, яке зробило неправильний або неточ­ний запис, ліквідовано, відповідний запис робить правонаступник і засвідчує печаткою та підписом, а в разі відсутності правонаступника – вища орга­нізація, якій було підпорядковане підприємство, а в разі її відсутності – обласний архів.

Виправлені відомості про прийняття на роботу, пе­реведення, звільнення мають відповідати наказу, на підставі якого проводиться виправлення. У разі втрати наказу або невідповідності змісту наказу фактично виконуваній роботі, виправлення відо­мостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання роботи.

Внесення виправлень шляхом закреслювання неправильних відомостей не допускається. У разі необхідності внесення виправлень у трудо­вій книжці робиться новий запис. Йому присво­юється черговий порядковий номер, у графі 2 за­значається дата внесення запису, у графі 3 пи­шеться: «Запис за № таким-то є недійсним. Звільнений...» і зазначається нове формулюван­ня причини звільнення, а у графі 4 повторюється № та дата наказу (розпорядження) працедавця, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки, або № та дата нового наказу, яким змі­нено формулювання причини звільнення.

17.08.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини