ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Як отримати свідоцтво про соціальне страхування?

  Що таке страхове свідоцтво і куди слід звертатися, аби його отримати?

Cтрахове свідоцтво – це єдиний для всіх видів загальнообов’язкового державного соціального страхування документ, що видається кожній за­страхованій особі та від­повідно до норм чинного законодавства підтвер­джує право людини на отримання різних стра­хових послуг і матеріаль­ного забезпечення.

Залежно від страхового випадку є декілька видів загальнообов’язкового державного соцстраху­вання: пенсійне; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витра­тами, зумовленими наро­дженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на випа­док безробіття; медичне тощо.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соцстрахування затвер­джені постановою Кабі­нету Міністрів України від 22.08.2000 № 1306. Це посвідчення видають на підставі анкети, яку за­страховані особи запо­внюють власноруч. До неї вносять відомості з паспорта та довідки про присвоєння ідентифіка­ційного номера. Всі відо­мості слід вносити чітко, розбірливо, до того ж вони мають відповідати інформації, що значить­ся на україномовній сто­рінці паспорта.

Щоб отримати страхове свідоцтво, працюючим громадянам необхідно звернутися до роботодав­ця (страхувальника) для заповнення анкети. У разі виконання робіт у різних фірмах і компані­ях, бланк установленої форми заповнюється за основним місцем праці, а роботодавець передає па­кет із заповненими анке­тами до територіального органу Пенсійного фонду України.

Ті, хто забезпечує себе роботою самостійно (за­ймається підприємниць­кою, адвокатською, нота­ріальною, творчою та ін­шою діяльністю, пов’язаною з одержанням до­ходів), а також особи, ко­трі тепер не працюють, але раніше перебували у трудових відносинах з роботодавцями й сплачу­вали внески на загальнообов’язкове дер­жавне соцстрахування, повинні особисто зверну­тися до територіальних органів Пенсійного фон­ду України за місцем по­стійного проживання.

Виглядає страхове свідо­цтво як ламінована карт­ка, на лицьовій стороні якої зазначено ідентифі­каційний номер, прізви­ще, ім’я та по батькові за­страхованої особи, дата її народження, а на звороті – серія, номер документа та порядок його застосу­вання. Оскільки у свідо­цтві немає фотокартки громадянина, воно дій­сне лише у разі пред’явлення паспорта або доку­мента, що посвідчує осо­бу. До слова, це – бланк суворої звітності, тому має кілька ступенів за­хисту.

На підставі страхового свідоцтва кожна застра­хована особа має можли­вість оперативно отрима­ти інформацію в будь- якому органі Пенсійного фонду України про спла­чені за неї внески на пен­сійне страхування, ко­ристуватися послугами центрів зайнятості, одер­жувати допомогу для до­гляду за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку.

Але свідоцтво як доку­мент без сплати страхо­вих внесків не надає жод­них додаткових пільг і привілеїв, позаяк на при­значення страхових ви­плат впливають виключ­но суми коштів, сплачені на рахунки страхових фондів. Однак за допомо­гою цієї картки кожний може самостійно здій­снювати контроль за те­перішніми та майбутні­ми пенсійними виплатами.

  ПРАЦЯ ЗА ПЕВНИХ УМОВ

  Які громадяни належать до категорії «зайняте населення»?

  Відповідно до статті 4 За­кону України «Про за­йнятість населення» до зайнятого населення на­лежать особи, які працю­ють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених за­конодавством, особи, які забезпечують себе робо­тою самостійно (у тому числі члени особистих селянських госпо­дарств), проходять вій­ськову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах пра­цюють за кордоном та які мають доходи від та­кої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загаль­ноосвітніх, професійно- технічних та вищих на­вчальних закладах і по­єднують навчання з ро­ботою.

До зайнятого населення також належать:

– непрацюючі працездат­ні особи, які фактично здійснюють догляд за ди­тиною-інвалідом, інвалі­дом I групи або за особою похилого віку, яка за ви­сновком медичного за­кладу потребує постійно­го стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допо­могу, компенсацію та/ або надбавку відповідно до законодавства;

– батьки – вихователі ди­тячих будинків сімейно­го типу, прийомні бать­ки, якщо вони отриму­ють грошове забезпечен­ня відповідно до законо­давства;

– особа, яка проживає ра­зом з інвалідом I чи II групи внаслідок психіч­ного розладу, який за ви­сновком лікарської комі­сії медичного закладу потребує постійного сто­роннього догляду, та одержує грошову допо­могу на догляд за ним відповідно до законодав­ства.

До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Украї­ні і зайнятість яких пов’язана із забезпечен­ням діяльності інозем­них посольств і місій або виконанням своїх профе­сійних чи трудових обов’язків перед робото­давцем-нерезидентом.

  ВИДАЧА ДОВІДКИ ПРО ЗАРПЛАТУ

  Чи можуть родичі або інші особи вимагати на підприємстві довідку про середню заробітну плату працівника?

  У пункті 22 Порядку обчислення середньої заро­бітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному соціально­му страхуванню, затвердженого постановою Ка­бінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, визначено коло осіб, на вимогу яких видаються довідки про середню заробітну плату осіб. До них належать тільки застраховані особи або ро­бочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Інші особи можуть отримати таку довідку лише у разі, якщо вони представляють інтереси найманого працівника за нотаріаль­ним дорученням.

  ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ

  За яких підстав працівника можуть відсторони­ти від роботи? Чи здійснюється у трудовій книжці запис про відсторонення?

  Відповідно до статті 46 Кодексу законів про пра­цю України відсторонення працівника від робо­ти власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезо­му стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, ін­структажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, пе­редбачених законодавством.

Під відстороненням слід вважати тимчасове не­допущення працівника до роботи з підстав, пе­редбачених законодавством. На відміну від звільнення при відстороненні від роботи трудо­вий договір із працівником не припиняється, трудова книжка не видається і розрахунок не проводиться.

На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Ця процедура використовується як тимчасовий захід до ухва­лення остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником обов’язків, передбачених трудовим договором.

Відсторонює від роботи власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган через видання наказу (розпорядження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти та період, на який працівник відстороню­ється від роботи. У такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно. Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а у разі його відмови – скла­дається відповідний акт. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи в установленому законом порядку.

У трудовій книжці запис про відсторонення не вчиняється.

Після закінчення терміну відсторонення від ро­боти залежно від підстав працівник може бути допущений до роботи, переведений на іншу ро­боту або звільнений.

08.08.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини