Перешкоджання діяльності суб’єкта господарювання
Що вважається перешкодою суб’єкту господарювання в процесі
конкуренції?
Відповідно до ст. 34 Господарського кодексу України
перешкодами в процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб’єкта
господарювання, нав’язування споживачам примусового асортименту товарів
(робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб’єкта господарювання або
дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом,
підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).
Дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення в
будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з
особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, що завдали або могли завдати
шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.
Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням
послуг з примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання
робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт,
надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.
Схилянням до бойкоту суб’єкта господарювання вважається
спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до
відмови від встановлення договірних відносин із цим суб’єктом господарювання.
Схилянням постачальника до дискримінації покупця є
спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником
конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.
Схилянням суб’єкта господарювання до розірвання договору з
конкурентом іншого суб’єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або
в інтересах третіх осіб спонукання суб’єкта господарювання – учасника договору
до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим
конкурентом шляхом надання або пропонування суб’єкту господарювання – учаснику
договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди,
компенсації чи інших переваг.
Підкуп працівника постачальника – це надання або
пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через
посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне
виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що
випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і
покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що
призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника)
певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника
прирівнюється й інша особа, яка згідно із своїми повноваженнями приймає
рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання
послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.
Підкуп працівника покупця (замовника) – це надання або
пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через
посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне
виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових
обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між
постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт,
надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом
постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця
(замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно із своїми повноваженнями
приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання
робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином
пов’язана з ним.
Захист інтересів
підприємців і споживачів
Які установи
здійснюють контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства?
Відповідно до ст. 40 Господарського кодексу держконтроль за
дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів
підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним
комітетом України (АМКУ) відповідно до його повноважень, визначених законом.
З метою запобігання монопольному становищу окремих суб’єктів
господарювання на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб’єктів
господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських
товариств, а також утворення об’єднань підприємств або перетворення органів
влади в зазначені об’єднання у випадках, передбачених законодавством,
здійснюються за умови одержання згоди на це АМКУ. Підстави для надання згоди на
концентрацію суб’єктів господарювання визначаються законом.
У разі якщо суб’єкти господарювання зловживають монопольним
становищем на ринку, АМКУ має право прийняти рішення про примусовий поділ
монопольних утворень. Строк виконання такого рішення не може бути менше 6
місяців.
Примусовий поділ не застосовується в разі:
– неможливості організаційного або територіального
відокремлення підприємств чи структурних підрозділів;
– наявності тісного технологічного зв’язку підприємств,
структурних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі
валової продукції підприємства (об’єднання тощо) становить менше 30%.
Реорганізація монопольного утворення, що підлягає
примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб’єкта господарювання за умови
усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення
у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну
конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного
законодавства, передбачені законом. Рішення АМКУ та його тервідділень можуть
бути оскаржені до суду. Збитки, завдані незаконними рішеннями АМКУ або його
тервідділень, відшкодовуються з держбюджету України за позовом
заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.
Стажування
держслужбовців
Як проводиться
стажування для працівника, який працює в державній установі, у разі переведення
його на вищу посаду?
Порядок стажування
держслужбовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від
19.12.1994. Так, з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного
рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного
службовця, може проводитися їх стажування у відповідному державному органі
терміном до 2 місяців.
Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи
органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідні письмова заява
самого стажиста, а також згода відповідних керівників за місцями його
стажування й основної роботи. Зарахування на стажування, терміни та зміни
порядку його проходження оформлюються наказом керівника держоргану, де
проводиться стажування.
Під час проходження стажування працівник повинен
додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку держоргану, де він
проходить стажування.
Стажування працівника проводиться з відривом від основної
роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада
та зарплата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру
мінімальної зарплати відповідно до чинного законодавства. Стажисту за основним
місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і
назад, добові за час перебування в дорозі та найм житла.
Витрати, пов’язані із стажуванням спеціаліста,
відшкодовуються підприємствам, установам і організаціям держорганом, який
запросив спеціаліста на стажування, за рахунок коштів, передбачених на утримання
цього органу. Державний орган провадить витрати на зазначені цілі за рахунок
коштів, призначених на інші видатки. На період стажування в держоргані за
стажистом закріплюється держслужбовець, відповідальний за стажування.
Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що
затверджується керівником структурного підрозділу органу, де проводиться
стажування. За час проходження стажування стажист повинен виконати
індивідуальний план. Після закінчення стажування стажист подає керівництву
державного органу доповідну записку про стажування з висновками керівника
структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на держслужбі,
а за основним місцем роботи – стислий письмовий звіт. За результатами
стажування у державному органі стажисту видається довідка для подання за
основним місцем роботи.
Особа (не держслужбовець), яка після успішного закінчення
стажування виявила бажання працювати в даному держоргані, проходить конкурс
відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на
роботу до органів державної виконавчої влади. При цьому їй надається перевага
над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.
Держслужбовець після успішного закінчення стажування за
рішенням керівника відповідного держоргану може бути переведений на посаду без
конкурсного відбору, а також зарахований до кадрового резерву державного
органу.
20.07.2014
|