Приватизація земель сільськогосподарських підприємств
Хто ухвалює рішення
про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських
підприємств, установ та організацій? Які особи мають право на отримання паїв?
Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України при
приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств,
установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих
підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних
закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної
ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної
частки (паю).
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних
сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи
виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх
повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та
організацій.
Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині
першій цієї статті, передаються безоплатно.
Площа земель, що передаються у приватну власність,
становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному
користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і
площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського
призначення, водний фонд, резервний фонд).
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають
гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на
місцевості).
При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються
сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні
державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій,
за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний
розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь
поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї
статті.
Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних
часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та
пенсіонерів з їх числа є рівними.
Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників
державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти
та охорони здоров’я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській
місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної
передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення
особистого селянського господарства.
Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні
лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть
бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських
підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками
державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та
організацій.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування
у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його
місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі
до 15% площі всіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному
користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній
власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за
цільовим призначенням.
…За певних підстав
У якому випадку юридичні особи можуть набувати у власність
земельні ділянки для ведення підприємницької діяльності?
Відповідно до статті 82 Земельного кодексу юридичні особи
(засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати
у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у
разі:
– придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,
міни, іншими цивільно-правовими угодами;
– внесення земельних ділянок її засновниками до статутного
капіталу;
– прийняття спадщини;
– виникнення інших підстав, передбачених законом.
Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на
земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
– у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів
нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням
підприємницької діяльності в Україні;
– за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів
нерухомого майна.
Спільні підприємства, засновані за участю іноземних
юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки
несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами 1 і 2
цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних
осіб.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину
іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
Використання ділянки
за цільовим призначенням
Які права має
власник земельної ділянки, яку він отримав під забудову?
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу (ЦК) України
власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати
закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на
своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені
ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови
дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і
правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим
призначенням.
Самочинне будівництво
Що таке самочинне будівництво? У якому випадку незаконно
збудовані споруди можуть залишитися у власності господаря?
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок,
будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо
вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для
цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні
роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями
будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво
нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може
бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на
земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання
земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме
майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти
визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне
будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб,
майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її
рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може
визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній,
якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на
відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно
визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить
суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних
норм і правил суд може прийняти рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила
будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа,
яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме
майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила
будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов’язана
відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього
стану.
13.07.2014
|
