Порядок ліквідації юридичної особи
Як ліквідувати юридичну особу, і хто задовольняє вимоги та
позови про стягнення заборгованості?
Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України (ЦКУ) з
моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб – підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи,
суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юрособи ліквідаційна
комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення
дебіторської заборгованості юрособи, що ліквідується, та письмово повідомити
кожного з боржників у встановлені ЦКУ строки.
Ліквідаційна комісія зобов’язана повідомити учасників
юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної
особи, про її участь в інших юрособах та/або надати відомості про створені нею
господарські товариства, дочірні підприємства.
Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи
до завершення строку пред’явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія
закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, що
використовується для розрахунків із кредиторами під час ліквідації юрособи.
Ліквідатор вживає заходів щодо інвентаризації майна
юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв,
дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує
її корпоративні права в інших юрособах, виявляє та вживає заходів щодо
повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених
законом, ліквідатор забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної
особи, що припиняється.
Ліквідаційна комісія вживає заходів щодо закриття
відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно
до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юрособи, що
припиняється.
Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші
документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам
державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм
ліквідатором.
Для проведення перевірок та визначення наявності або
відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдино- го внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного
фонду України (ПФУ), фондів соціального страхування ліквідаційна комісія
(ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та ПФУ,
фондів соцстраху документів юрособи (її філій, представництв), у тому числі
первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До
моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія складає та
подає органам доходів і зборів, ПФУ та фондів соцстраху звітність за останній
звітний період.
Ліквідаційна комісія після закінчення строку для
пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що
включає відомості про склад майна юрособи, що ліквідується, перелік
пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний
ліквідаційний баланс затверджується учасниками юрособи, судом або органом, що
прийняв рішення про ліквідацію юрособи.
Виплата грошових сум кредиторам юрособи, що ліквідується, в
тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне
соцстрахування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого
бюджету, ПФУ, фондів соцстраху, провадиться у порядку черговості, встановленому
ст. 112 ЦКУ. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів
для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію
майна юридичної особи.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна
комісія складає та подає органам доходів і зборів, ПФУ та фондів соцстраху
звітність за останній звітний період.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідатор
складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками
юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної
особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог
кредиторів, передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено
установчими документами юрособи або законом.
Документи, що підлягають обов’язковому зберіганню,
передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним
установам.
Ліквідатор забезпечує подання державному реєстраторові
документів, передбачених законом для проведення держреєстрації припинення юридичної
особи, в установлений законом строк.
ВІДМОВА У РЕЄСТРАЦІЇ
Чи можуть засновнику відмовити у реєстрації юридичної
особи?
Відповідно до ст. 89 ЦКУ юридична особа підлягає державній
реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані держреєстрації включаються
до єдиного держреєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Підстави для відмови в проведенні держреєстрації юрособи
встановлюються законом. Відмова в проведенні держреєстрації юрособи з інших
підстав, ніж встановлені законом, не допускається.
Відмова в держреєстрації, а також зволікання з її
проведенням можуть бути оскаржені до суду.
До єдиного держреєстру вносяться відомості про
організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження,
органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші
відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які
стосуються відомостей, включених до єдиного держреєстру, набирають чинності
для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники
не мають права посилатися на відсутність держреєстрації таких змін у відносинах
із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
ДОГОВІР ПОРУКИ
Що таке порука, і яку правову відповідальність несе
поручитель у разі невиконання боржником своїх зобов’язань?
Порука – це односторонній, консенсуальний договір, за яким
третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи
неналежне виконання боржником його зобов’язання перед кредитором. Відповідно
до цивільного законодавства, порука як особистий вид забезпечення виконання
зобов’язання означає, що в разі порушення боржником зобов’язання, нею
забезпеченого, майнові інтереси кредитора задовольняються поручителем. Порука
встановлюється виключно у договірному порядку. Відповідно до ст. 553 Цивільного
кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором
боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед
кредитором за порушення зобов’язання боржником.
У разі невиконання основного зобов’язання боржник і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не
передбачено договором поруки. Поручитель відповідає у тому ж самому обсязі,
що й боржник, зокрема щодо сплати основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування
збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
На поручителя покладається обов’язок до задоволення вимоги
кредитора попередити про це боржника, а якщо проти поручителя вчинено позов –
залучити боржника до участі у справі. В іншому разі боржник має право висунути
проти вимоги поручителя, який виконав зобов’язання боржника, усі заперечення,
які він мав проти кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора
заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умов, що ці заперечення не
пов’язані з особою боржника. Поручитель не втрачає права на ці заперечення
навіть у тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг. До
поручителя, який виконав зобов’язання, переходять усі права кредитора з цього
зобов’язання, в тому числі ті, що забезпечували виконання основного
зобов’язання. Після виконання поручителем зобов’язання кредитор повинен вручити
поручителю документи, які посвідчують вимоги до боржника та права, що
забезпечують ці вимоги.
Законодавство передбачає виключно письмову форму договору
поруки, оскільки порушення письмової форми спричиняє безумовну недійсність
договору. Порука найчастіше має місце у відносинах з участю громадян, коли
йдеться про забезпечення виконання грошових зобов’язань.
04.07.2014
|