ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Припинення участі в системі загальнообов’язкового медичного страхування

У яких випадках при­пиняється участь за­страхованих осіб в сис­темі загальнообов’язкового медичного страху­вання? Які існують підстави для відмови в наданні стра­хових виплат?

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове дер­жавне медичне страху­вання» участь застрахо­ваних осіб у системі загальнообов’язкового медичного страхування припиняється:

– у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов’язковому медично­му страхуванню відпо­відно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус за­страхованої особи;

– у разі закінчення термі­ну дії договору про до­бровільну участь або до­строкового розірвання цього договору у випад­ках, передбачених цим Законом;

– у разі смерті застрахо­ваної особи.

У разі якщо особа не сплачувала страхові внески на загальнообов’язкове медичне страхування під час на­вчання, у період визна­ння інвалідом, тимчасо­вого виїзду за кордон тощо, за нею зберігаєть­ся право на набутий стра­ховий стаж та право на страхові активи, що облі­ковані на її накопичу­вальному страховому ра­хунку.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, як окремий вид страхових виплат, не надається:

1) у разі одержання за­страхованою особою травм або її захворюван­ня при вчиненні нею зло­чину;

2) у разі навмисного за­подіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилен­ня від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час прове­дення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лі­кування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової не­працездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсично­го сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, твор­чій відпустці, додатко­вій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допо­моги по тимчасовій не­працездатності порушу­ють режим, встановле­ний для них лікарем, або не з’являються без по­важних причин у призна­чений строк на медич­ний огляд, у тому числі на лікарсько-консульта­тивну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну екс­пертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущен­ня порушення на строк, що встановлюється рі­шенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездат­ності.

Особа, яка припинила участь у системі загальнообов’язкового медичного страхування, може поновити свою участь у цьому виді стра­хування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов’язковому медично­му страхуванню відповід­но до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Зако­ном порядку договору про добровільну участь.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА: НА ЩО РОЗРАХОВУВАТИ?

Які види безоплат­ної медичної допо­моги надаються державними та ко­мунальними закладами охорони здоров,я?

Відповідно до другого розділу Програми подан­ня громадянам гаранто­ваної державою безоплатної медичної допо­моги, затвердженої по­становою Кабінету Міні­стрів України № 955 від 11 липня 2002 року, вста­новлено Перелік видів безоплатної медичної до­помоги державними та комунальними заклада­ми охорони здоров’я:

– швидка та невідкладна – на догоспітальному етапі станціями (відді­леннями) швидкої ме­дичної допомоги, пунк­тами невідкладної ме­дичної допомоги в стані, що загрожує життю лю­дини;

– амбулаторно-поліклі­нічна;

– стаціонарна – в разі го­строго захворювання та невідкладних випадках, коли потрібне інтенсив­не лікування, цілодобо­вий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, ва­гітним та породіллям, хворим за направлення­ми медико-соціальних експертних комісій, лі­карсько-консультатив­них комісій;

– невідкладна стоматоло­гічна допомога (в повно­му обсязі – дітям, інвалі­дам, пенсіонерам, сту­дентам, вагітним, жін­кам, які мають дітей до 3 років);

– долікарська медична допомога сільським жи­телям;

– санаторно-курортна до­помога інвалідам і хво­рим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;

– утримання дітей у бу­динках дитини;

– медико-соціальна екс­пертиза втрати працездатності.

Безоплатна медична до­помога перелічених ви­дів подається дозволени­ми до застосування в Україні методами діа­гностики та лікування (відповідні протоколи, стандарти), включаючи лікарські засоби, кров та її компоненти і препара­ти, апаратуру, лабора­торні та інші досліджен­ня з використанням на­явної матеріально-тех­нічної бази.

Держава гарантує подан­ня медичної допомоги, пе­редбаченої державними цільовими програмами.

ПЕРСОНАЛЬНА КАРТКА НАКОПИЧЕНЬ

Яким чином здійснюється персоніфікова­ний облік у системі загальнообов'язкового медичного страхування?

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» Фонд медичного страхування (ФМС) веде облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, ство­рює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відо­мостей про застрахованих осіб, здійснює об­лік коштів Накопичувального страхового фонду на накопичувальних страхових рахун­ках.

Для формування інформаційної бази систе­ми персоніфікованого обліку використову­ються відомості, що надходять від:

– інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;

– органів державної податкової служби;

– органів місцевого самоврядування;

– роботодавців;

– фізичних осіб;

– органів реєстрації актів громадянського стану;

– державної служби зайнятості;

– фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– компанії з управління активами;

– зберігача;

– інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

Інформація з бази даних системи персоніфі­кованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страху­вальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законо­давства.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій викорис­товується постійний ідентифікаційний но­мер Держреєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.

Перелік відомостей, які повинна містити персональна облікова картка застрахованої особи визначається та затверджується Прав­лінням ФМС.

Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в ФМС протягом усього життя цієї особи, а після її смерті – протягом 50 років на паперових носіях та в електронно­му вигляді за наявності засобів, що гаранту­ють ідентичність паперової та електронної форми документа.

Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків страхувальниками-роботодавцями ФМС отримує від банків, у яких ведуться ці рахунки.

Відомості про осіб, зазначених у пп. 1, 2, 5–10, 12–15, 17 ст. 8 цього Закону, подаються до ФМС страхувальниками-роботодавцями, від­повідними підприємствами, установами, ор­ганізаціями, військовими частинами та орга­нами, які виплачують цим особам зарплату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначе­них у пп. 3 і 4 ст. 8 цього Закону, подаються до ФМС безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у п. 11 ст. 8 цього Закону, – орга­нами місцевого самоврядування.

Органи реєстрації актів громадянського ста­ну за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації смерті особи подають відпо­відні відомості ФМС.

13.04.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини