ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Компенсація відпустки під час переведення на іншу роботу

Мене переводять до іншого підпри­ємства в зв’язку із зміною істотних умов праці, про що мене попереджено. Чи збережеться за мною право на щорічну від­пустку на тому місці, куди мене переводять, чи, може, краще отри­мати компенсацію за невикористані дні від­пустки?

Згідно з частиною тре­тьою ст. 24 Закону Украї­ни «Про відпустки» в разі переведення працівника на роботу на інше підпри­ємство грошова компен­сація за невикористані ним дні щорічних відпус­ток за його бажанням пе­рераховується на рахунок нового підприємства.

Стаття 9 ЗУ «Про відпуст­ки» визначає, що якщо працівник, переведений на роботу на інше під­приємство, повністю або частково не використав щорічні основну та до­даткові відпустки і не одержав за них грошової компенсації, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та до­даткові відпустки, зара­ховується невикориста­ний час відпусток за по­переднім місцем роботи.

Зазначене узгоджується також із вимогами ст. 11 Конвенції МОП № 132 про оплачувані відпустки, згідно з якою особі, що працює за наймом, нада­ється після припинення роботи оплачувана від­пустка, пропорційна три­валості періоду її роботи, за який ще не отримано відпустку, або замість цього виплачується ком­пенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.

Пунктом 5 ст. 36 Кодексу законів про працю Украї­ни передбачені можли­вість переведення праців­ника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну поса­ду. Для цього, крім заяви працівника, власник під­приємства, куди перево­диться працівник, пови­нен подати клопотання про доцільність чи потре­бу такого переведення.

Враховуючи те, що право працівника на зараху­вання стажу роботи на попередньому місці ро­боти до стажу роботи, який дає право на щоріч­ні відпустки, залежить лише від факту одержан­ня чи неодержання ним грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і не залежить від фінансових взаємо­розрахунків між підпри­ємствами, то в разі від­мови від одержання гро­шової компенсації за не­використані щорічні від­пустки на попередньому місці роботи та відповід­ної заяви про перераху­нок цієї компенсації на рахунок підприємства, на яке перейшов праців­ник, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові від­пустки, повинен зарахо­вуватися час, за який він не використав ці відпуст­ки за попереднім місцем роботи.

Тобто незалежно від того, чи перераховано з попереднього місця робо­ти грошові кошти за не­використані щорічні від­пустки, чи ні, переведе­ному працівникові ма­ють надати й оплатити невикористані на попере­дньому місці роботи дні щорічної відпустки.

Відрахування коштів за невідпрацьовані дні

Яким чином прово­дяться відрахуван­ня із заробітної плати за час від­пустки у разі звільнен­ня працівника?

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про відпустки» у випад­ку звільнення працівни­ка до закінчення робочо­го року, за який він уже одержав відпустку по­вної тривалості, для по­криття його заборгова­ності власник або упо­вноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були нада­ні в рахунок невідпра­цьованої частини робочо­го року.

Відрахування, передбаче­не частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільня­ється з роботи у зв’язку з:

1) призовом або прийнят­тям (вступом) на військо­ву службу, направлен­ням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням праців­ника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну по­саду у випадках, передба­чених законами України;

3) відмовою від переве­дення на роботу в іншу місцевість разом з під­приємством, а також від­мовою від продовження роботи у зв’язку з істот­ною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або пере­профілюванням підпри­ємства, скороченням чи­сельності або штату пра­цівників;

5) виявленням невідпо­відності працівника за­йманій посаді або вико­нуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфіка­ції або стану здоров’я, що перешкоджають продо­вженню даної роботи;

6) нез’явленням на робо­ту понад чотири місяці поспіль внаслідок тим­часової непрацездатнос­ті, не рахуючи відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законо­давством не встановле­ний більш тривалий тер­мін збереження місця ро­боти (посади) при певно­му захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на на­вчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із зарплати за невідпрацьовані дні від­пустки в разі смерті пра­цівника не провадиться.

08.12.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини