ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Злиття, поділ, перетворення юридичної особи та їх наслідки

Вищою організаці­єю прийнято рі­шення про злиття двох юридичних осіб. При цьому штат­ний розпис поглинаю­чої організації не змі­нюється. Які наслідки матиме така реоргані­зація для працівників юридичної особи, що поглинається?

Відповідно до ст. 106 Ци­вільного кодексу Украї­ни злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здій­снюються за рішенням його учасників або орга­ну юридичної особи, упо­вноваженого на це уста­новчими документами, а у випадках, передбаче­них законом, за рішен­ням суду або відповідних органів державної влади.

Із змісту звернення ви­пливає, що у вашому ви­падку відбувається при­єднання однієї юридич­ної особи до іншої, а не їх злиття, оскільки внаслі­док такої реорганізації не створюється нової юридичної особи.

Рішення про реорганіза­цію, що приймається власником майна або уповноваженим ним ор­ганом, має містити пере­лік заходів щодо найма­них працівників юридич­них осіб, що беруть участь у приєднанні. У випадку, якщо штатний розпис поглинаючої ор­ганізації не змінюється, це означає, що працівни­ки юридичної особи, що поглинається, підляга­ють звільненню внаслі­док скорочення їх чи­сельності (штату) в зв’язку з реорганізацією.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Кодек­су законів про працю (КЗпП) у разі зміни влас­ника підприємства, а та­кож його реорганізації (злиття, приєднання, по­ділу, виділення, перетво­рення) дія трудового до­говору працівника про­довжується. Припинення трудового договору з іні­ціативи власника або уповноваженого ним ор­гану можливе лише у разі скорочення чисель­ності або штату праців­ників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Таке звільнення має відбуватися за про­цедурою, визначеною у КЗпП стосовно випадків розірвання трудового до­говору з ініціативи влас­ника або уповноважено­го ним органу, тобто з на­данням усіх гарантій та компенсацій, передбаче­них законодавством України про працю.

Слід також звернути увагу на гарантії у разі звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініці­ативи власника або упо­вноваженого ним орга­ну, передбачені ст. 184 КЗпП.

Департамент правового захисту апарату ФПУ

Компенсація відпустки одинокій матері

Маю статус одино­кої матері і збира­юся звільнитися з роботи. За який пе­ріод мені повинна бути виплачена компенсація за невикористані до­даткові відпустки, пе­редбачена для праців­ників, які мають дітей?

Відповідно до ст. 19 Зако­ну України «Про відпуст­ки» (далі – Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила ди­тину, одинокій матері, батьку, який виховує ди­тину без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лі­кувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи од­ному з прийомних бать­ків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Якщо працівник із будь-яких причин не скорис­тався своїм правом на таку відпустку в році до­сягнення дитиною певно­го віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати її, а у разі звільнення, незалеж­но від підстав, йому має бути виплачено компен­сацію за всі невикориста­ні дні відпусток. Чинним законодавством не пе­редбачено строку давнос­ті, після якого втрачаєть­ся право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Жінки, що мають статус одинокої матері, набули права на таку соціальну відпустку з 18.11.2004, після внесення відповід­них змін до ст. 19 Закону України «Про відпуст­ки». Тож одинока мати має право на відпустку, передбачену ст. 19 Зако­ну, а також компенса­цію у разі її невикорис­тання, починаючи з 2004 року.

Департамент правового захисту апарату ФПУ

Чи правомірний штраф?

Я працюю на приватному під­приємстві. Поясніть, будь ласка, чи є правомірним накладання роботодавцем штрафів на пра­цівників за запізнення на роботу? Якщо ні, куди можна звернутися за захистом своїх прав?

Накладання штрафів на працівника за будь-яку провину є неправомірним. По своїй суті це є порушенням його права на оплату праці, оскільки саме з неї ро­ботодавець протиправно здійснює відрахування.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства з цих питань на підприєм­ствах у межах наданих повноважень здійснюють:

– центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сферах трудових відносин, соціального захисту населення;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням за­конодавства про працю;

– органи державної податкової служби;

– фінансові органи;

– професійні спілки та інші органи (орга­нізації), що представляють інтереси на­йманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законо­давства про оплату праці також здій­снює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Отже, із заявою про порушення прав на оплату праці можна звернутися:

– до профспілки, членом якої є праців­ник;

– до відповідного територіального орга­ну Держпраці України (Державної ін­спекції з питань праці);

– до органу прокуратури за місцем розта­шування підприємства (у разі, якщо те­риторіальний орган Держпраці України не надав допомогу);

– до суду із заявою про видання судового наказу про виплату заборгованої заро­бітної плати (за умови наявності відпо­відних доказів).

Правовими підставами для звернення за захистом трудових прав є порушення ро­ботодавцем ст. 21 (Права працівника на оплату праці), 22 (Гарантії дотримання прав щодо оплати праці), 25 (Заборона обмежень працівника вільно розпоря­джатися своєю заробітною платою) та 26 (Обмеження розміру відрахувань із заро­бітної плати) Закону України «Про опла­ту праці».

При цьому слід взяти до уваги, що відпо­відно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (КЗпП) законодавство про пра­цю, що включає КЗпП та згаданий За­кон, регулює трудові відносини праців­ників усіх підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Департамент правового захисту апарату ФПУ

02.12.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини