ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Щорічна основна відпустка та її тривалість

Який законодав­чий акт визначає тривалість щоріч­ної основної від­пустки?

Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка пра­цівників триває не менш як 24 календарних дні і надається за від­працьований робочий рік, який рахується із дня укладення трудово­го договору.

Промислово-виробничому персоналу вугіль­ної, сланцевої, металур­гійної, електроенерге­тичної промисловості, а також зайнятому на від­критих гірничих робо­тах, на роботах на по­верхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному бу­дівництві, на транспор­туванні та збагаченні ко­рисних копалин, нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збіль­шенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більш як 28 календар­них днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах і в розрізах, кар’єрах і рудниках завглибшки 150 метрів і нижче, надається щоріч­на основна відпустка тривалістю 28 календар­них днів незалежно від стажу роботи, а в розрі­зах, кар’єрах і рудниках завглибшки до 150 метрів – 24 календарних дні зі збільшенням на чотири календарних дні при ста­жі роботи на підприєм­стві два роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісово­го господарства, держав­них заповідників, націо­нальних парків, що ма­ють лісові площі, лісо­мисливських госпо­дарств, постійних лісоза­готівельних і лісогоспо­дарських підрозділів ін­ших підприємств, а та­кож лісництв надається щорічна основна від­пустка тривалістю 28 ка­лендарних днів за Спис­ком робіт, професій і по­сад, який затверджує Ка­бінет Міністрів України.

Воєнізованому особово­му складу гірничоряту­вальних частин надаєть­ся щорічна основна від­пустка тривалістю 30 ка­лендарних днів, невоєні­зованим працівникам гірничорятувальних час­тин – 24 календарних дні зі збільшенням за кож­них два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більш як 28 ка­лендарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчаль­них (педагогічних) час­тин (підрозділів) інших установ і закладів, педа­гогічним, науково-педагогічним працівни­кам та науковим праців­никам надається щоріч­но основна відпустка тривалістю до 56 кален­дарних днів у порядку, затверджуваному Кабі­нетом Міністрів України

Інвалідам I і II груп нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інва­лідам III групи – 26 ка­лендарних днів.

Особам віком до вісім­надцяти років надається щорічна основна від­пустка тривалістю 31 ка­лендарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим пра­цівникам відпустка на­дається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджує Кабінет Мі­ністрів України.

Положення цієї статті щодо тривалості щоріч­ної основної відпустки не поширюються на пра­цівників, тривалість від­пустки яких установлю­ється іншими актами за­конодавства, проте три­валість їхньої відпустки не може бути меншою, за передбачену частинами першою, сьомою і вось­мою цієї статті.

Утримання коштів у разі звільнення працівника

Чи мають відрахо­вувати із заробіт­ної плати праців­ника, який звіль­няється за переведен­ням на інше місце ро­боти, кошти за вико­ристану відпустку?

Відповідно до статті 22 Закону України «Про від­пустки» у разі звільнення працівника до завершен­ня робочого року, за який він уже використав від­пустку у повному обсязі, для покриття заборгова­ності власник або упо­вноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати пра­цівника за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої части­ни робочого року.

Відрахування, передба­чене частиною першою цієї статті, не провадить­ся, якщо працівник звіль­няється з роботи у зв’язку з:

1) призовом або прийнят­тям (вступом) на військо­ву службу, направленням на альтернативну (невій­ськову) службу;

2) переведенням праців­ника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну по­саду у випадках, передба­чених законами України;

3) відмовою від переве­дення на роботу в іншу місцевість разом із під­приємством, а також від­мовою від продовження роботи у зв’язку з істот­ною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або пере­профілюванням підпри­ємства, скороченням чи­сельності або штату пра­цівників;

5) виявленням невідпо­відності працівника за­йманій посаді або вико­нуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфіка­ції або стану здоров’я, що перешкоджають продо­вженню певної роботи;

6) нез’явленням на робо­ту понад чотири місяці поспіль унаслідок тимча­сової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та по­логами, якщо законодав­ством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному за­хворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на на­вчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробіт­ної плати за невідпрацьо­вані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

27.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини