ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Соціальні пільги та гарантії донорів

 Чи має право на додатковий день відпочинку донор після здавання крові, як він оплачуєть­ся і чи можна приєдна­ти цей день до щоріч­ної відпустки?

Питання щодо надан­ня пільг донорам, зокре­ма додаткових днів від­починку у разі здавання крові та (або) її компо­нентів регулюється стат­тею 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 року

У день здавання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажан­ня стати донором, звіль­няється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збе­реженням за ним серед­нього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних за­кладів у ці дні звільня­ються від занять.

Після кожного дня здавання крові та (або) її компонентів, у тому чис­лі й у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку зі збе­реженням за ним серед­нього заробітку. За ба­жанням працівника цей день можна приєднати до щорічної відпустки або використати іншим разом упродовж року після дня здавання крові чи її компонентів.

У разі коли за пого­дженням із керівни­цтвом підприємства, установи, організації, командуванням військо­вої частини в день зда­вання крові донор був за­лучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається ін­ший день відпочинку із збереженням за ним се­реднього заробітку.

У разі здавання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпуст­ки донор має право про­довжити її. Відтак йому належить один додатко­вий день відпочинку за кожний день здавання крові.

Виплата середнього заробітку, зазначеного у частинах першій, другій та третій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів власника підпри­ємства, установи, орга­нізації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодій­ну діяльність.

Підставою для надан­ня зазначених пільг є від­повідні довідки, видані донору за місцем медич­ного обстеження чи зда­вання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок і порядок їх ви­дачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що за­безпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У день здавання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовним снідан­ком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров’я, що здійснює взяття у донора крові. У разі неможливості забез­печити таким харчуван­ням відповідний заклад охорони здоров’я відшко­довує донорові готівкову вартість відповідних на­борів харчування.

Норми харчування до­норів і рекомендації щодо складання відпо­відних наборів продук­тів затверджуються цен­тральним органом вико­навчої влади, що забез­печує формування дер­жавної політики у сфері охорони здоров’я. Вар­тість наборів продуктів для харчування донорів встановлює Рада Міні­стрів Автономної Респу­бліки Крим, обласні, Ки­ївська та Севастополь­ська міські державні адміністрації.

 Організація обробки крові та її компонентів

  Які установи чи заклади здійснюють взяття, пере­робку, зберігання, реалі­зацію донорської крові, її компонентів та препаратів?

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про донорство крові та її компо­нентів» взяття, переробку і збері­гання донорської крові та її ком­понентів, їх реалізацію та виго­товлених із них препаратів здій­снюють спеціалізовані установи й заклади переливання крові та відповідні підрозділи закладів охорони здоров’я, що належать до сфери управління централь­ного органу виконавчої влади, який забезпечує формування дер­жавної політики у сфері охорони здоров’я, інших державних орга­нів та органу виконавчої влади АР Крим у сфері охорони здоров’я, обласних, Київської, Севас­топольської міських державних адміністрацій.

Переробку і зберігання донор­ської крові та її компонентів, ре­алізацію виготовлених з них пре­паратів можуть також здійсню­вати суб’єкти підприємницької діяльності.

Проте взяття, переробка, збері­гання донорської крові та її ком­понентів, реалізація їх та виго­товлених із них препаратів закла­дами охорони здоров’я та їх під­розділами, зазначеними у части­ні першій цієї статті, а також пе­реробка і зберігання донорської крові та її компонентів, реаліза­ція виготовлених з них препара­тів суб’єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, дозво­ляється лише за наявності відпо­відної ліцензії, виданої централь­ним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небез­печних захворювань.

 Соціальна відпустка матері

  Чи має право на додаткову від­пустку за основним місцем робо­ти і на роботі за сумісництвом працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років?

Тривалість відпусток визначається Законом України «Про відпустки» (далі – Закон), іншими законами та нормативно-правовими актами України й не­залежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Ко­дексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних від­пусток і додаткової відпустки праців­никам, які мають дітей (стаття 19 Зако­ну), не враховуються.

Згідно зі статтею 2 Закону право на відпустки мають громадяни України, іноземні громадяни та особи без грома­дянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, устано­вами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності й галу­зевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Працівник, який уклав трудовий до­говір про роботу за сумісництвом, пере­буває у трудових відносинах з підпри­ємством, установою, організацією або фізичною особою і тому має право на додаткову оплачувану відпустку. Це та­кож підтверджується частиною тре­тьою статті 56 Кодексу законів про пра­цю, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу (а робота за су­місництвом є одним з її різновидів) не тягне за собою будь-яких обмежень тру­дових прав працівників.

Відповідно до статті 19 Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно до­даткова оплачувана відпустка трива­лістю 10 календарних днів (без ураху­вання святкових і неробочих днів). Згід­но зі статтею 4 Закону зазначена від­пустка належить до соціальних.

Пунктом 6 Положення про умови ро­боти за сумісництвом працівників дер­жавних підприємств, установ, організа­цій, затвердженого наказом Міністер­ства праці, Міністерства юстиції, Мініс­терства фінансів від 28.06.1993 № 43, пе­редбачено, що відпустка на роботі за су­місництвом надається одночасно з від­пусткою за основним місцем роботи.

Таким чином, працівниці, яка має двох дітей віком до 15 років, додаткова відпустка надається як за основним міс­цем роботи, так і на роботі за сумісництвом.

16.09.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини