ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Пенсії та надбавки за особливі заслуги

 Наш дідусь має звання заслужено­го працівника куль­тури. Яка надбавка встановлена таким пен­сіонерам і як вона при­значається?

Відповідно до п. 6 ст. 1 За­кону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 № 1767 (далі – Закон) пен­сії за особливі заслуги пе­ред Україною встановлю­ються особам, відзначе­ним почесним званням України, колишніх Сою­зу РСР та Української РСР «заслужений», дер­жавними преміями Укра­їни, колишніх Союзу РСР та Української РСР, наго­родженим одним з орде­нів України або колиш­нього Союзу РСР, Почес­ною грамотою Президії Верховної Ради Україн­ської РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановле­но персональні пенсії со­юзного чи республікан­ського значення.

Особам, зазначеним у пп. 2, 6–8 ст. 1 Закону, пенсії призначаються ко­місіями з встановлення пенсій за особливі заслу­ги перед Україною при Раді міністрів АРК, об­ласних, Київській та Се­вастопольській міських державних адміністраці­ях, положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міні­стрів АРК, обласними, Київською та Севасто­польською міськдержад­міністраціями.

Пенсії за особливі заслу­ги встановлюються гро­мадянам, зазначеним у ст. 1 Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років відпо­відно до закону.

Відповідно до ст. 5 Зако­ну пенсія за особливі за­слуги встановлюється як надбавка до розміру пен­сії, на яку має право осо­ба згідно із законом, у та­ких розмірах прожитко­вого мінімуму, визначе­ного для осіб, які втрати­ли працездатність:

– від 35 до 40% – особам, зазначеним у п. 1 ст. 1 цього Закону;

– від 25 до 35% – особам, зазначеним у пп. 2–5 ст. 1 цього Закону;

– від 20 до 25% – особам, зазначеним у пп. 6–8 ст. 1 цього Закону.

Розмір надбавки визна­чається відповідними ко­місіями, зазначеними в ст. 2 Закону, залежно від заслуг особи. У разі, коли особа одночасно має пра­во на надбавки, зазначе­ні в кількох пунктах ст. 1 Закону, призначається та надбавка, яка є макси­мальною за розміром.

Пенсія за особливі заслу­ги призначається від дня звернення за встановлен­ням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звер­нення за встановленням пенсії за особливі заслу­ги вважається день при­йому заяви про порушен­ня клопотання про вста­новлення пенсії за осо­бливі заслуги з усіма не­обхідними документами. Якщо заява про встанов­лення пенсії за особливі заслуги надсилається по­штою і при цьому пода­ються всі необхідні доку­менти, то днем звернен­ня за встановленням пен­сії вважається дата, вка­зана на поштовому штемпелі місця відправ­лення заяви. У разі, коли до заяви додані не всі не­обхідні документи, ор­ган, що здійснює підго­товку документів для встановлення пенсії за особливі заслуги, повідо­мляє заявнику, які доку­менти повинні бути по­дані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня повідомлення, то днем звернення за встановлен­ням пенсії за особливі за­слуги вважається день прийому або відправлен­ня заяви про встановлен­ня такої пенсії.

У разі збільшення про­житкового мінімуму, ви­значеного для осіб, які втратили працездат­ність, органи, що випла­чують пенсії, здійсню­ють перерахунок надбав­ки, виходячи із цього прожиткового мінімуму, з урахуванням встанов­леного відповідними ко­місіями, зазначеними в ст. 2 Закону, відсотку надбавки. Перерахунок здійснюється з дати вста­новлення нового розміру прожиткового мінімуму.

 Втрата роботи з незалежних причин

  Що вважається втратою роботи з незалежних від працівника причин?

  Втратою роботи з неза­лежних від застрахова­них осіб обставин згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вважається припинення трудового договору відповідно до пп. 1, 2, 3 ст. 36 Кодексу законів про працю Украї­ни, ст. 38 (у разі немож­ливості продовження ро­боти, а також невиконан­ня роботодавцем законо­давства про працю, умов колективного чи трудо­вого договору), ст. 39, пп. 1, 2, 5, 6 ст. 40 КЗпПУ, а також з аналогічних підстав, визначених ін­шими законами, а для військовослужбовців – звільнення із служби з поважних причин без права на пенсію (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням органі­заційних заходів, за ста­ном здоров’я, у зв’язку із закінченням строку контракту, систематич­ним невиконанням умов контракту командуван­ням, через сімейні обста­вини або з інших поваж­них причин відповідно до законодавства про вій­ськовий обов’язок і вій­ськову службу).

 Кошти на відрядження

  Які виплати мають одержати праців­ники в разі направлення їх у службо­ве відрядження?

  Згідно із ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одер­жання інших компенсацій у зв’язку із службовими відрядженнями. Працівни­кам, які направляються у відрядження, ви­плачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад, а також витрати для найму жилого приміщення в порядку і роз­мірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберіга­ються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

В Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зазначається, що днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця по­стійної роботи, а днем прибуття із відря­дження – день прибуття транспортного за­собу до місця постійної роботи відрядже­ного працівника. При відправленні тран­спортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше – на­ступна доба. Якщо станція, пристань, аеро­порт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропор­ту. Аналогічно визначається день прибут­тя відрядженого працівника до місця по­стійної роботи.

На працівника, який перебуває у відря­дженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відря­джений. Замість днів відпочинку, не вико­ристаних за час відрядження, інші дні від­починку після повернення з відрядження не надаються.

Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробо­чі дні, то компенсація за роботу в ці дні ви­плачується відповідно до чинного законо­давства.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку на­дається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбаче­но повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може нада­ватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання тру­дових відносин.

08.09.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини