ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Пільги за особливі трудові заслуги

 Чи існують якісь пільги для осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною?

Соціальний статус осіб, які мають особливі тру­дові заслуги перед Бать­ківщиною, регулюється Законом України «Про основні засади соціаль­ного захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Відповідно до статті 8 цього Закону особами, які мають особливі тру­дові заслуги перед Бать­ківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Стаття 9 Закону визна­чає низку пільг, які ма­ють перелічені вище осо­би. Серед них, зокрема:

– надбавки до пенсій у розмірі 200% мінімаль­ної пенсії за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України;

– пільги зі сплати подат­ків, зборів, мита та ін­ших платежів;

– першочергове безплат­не особисте й членів їх­ніх родин (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) обслугову­вання в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів і видів, поза­чергова безплатна осо­биста й членів їхніх ро­дин госпіталізація та лі­кування у стаціонарах, госпіталях, лікарнях, а також безплатне обслу­говування у полікліні­ках та інших медичних закладах, до яких вони були прикріплені під час роботи перед виходом на пенсію;

– першочергове безплат­не забезпечення ліками;

– безплатне виготовлен­ня і ремонт зубних проте­зів;

– безплатне першочерго­ве забезпечення санаторно-курортним ліку­ванням із компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного за­кладу і назад;

– звільнення вказаної ка­тегорії осіб і членів їхніх сімей, що спільно прожи­вають із ними, від квартплати, незалежно від форм власності житлово­го фонду, оплати кому­нальних послуг, плати за користування домашнім телефоном і позавідомчою охоронною сигналі­зацією житла;

– першочергове поліп­шення житлових умов у разі виділення житла у будинках державного, у тому числі відомчого, і громадського житлового фонду з наданням при цьому додаткової жилої площі до 20 квадратних метрів;

– звільнення від оплати послуг за оформлення документів на право власності на квартиру під час її приватизації;

– безплатний капіталь­ний ремонт жилих бу­динків (квартир), що пе­ребувають у їхній влас­ності, або компенсація витрат на його проведен­ня у разі виконання влас­ними силами;

– першочергове забезпе­чення місцевими буді­вельними матеріалами на будівництво індивіду­альних жилих будинків і капітальний ремонт житла;

– позачергове користу­вання всіма видами по­слуг зв’язку, позачергове і безплатне встановлен­ня домашніх телефонів, обладнання житла засо­бами позавідомчої охо­ронної сигналізації;

– першочергове придбан­ня акцій за їх номіналь­ною вартістю на суму і за рахунок виданих Герою Соціалістичної Праці, Герою України, повному кавалеру ордена Трудо­вої Слави, членам їхніх сімей, що спільно прожи­вають з ними, приватиза­ційних майнових серти­фікатів;

– першочергове придбан­ня за рахунок власних коштів акцій за їх номі­нальною вартістю на по­ловину суми виданих приватизаційних майно­вих сертифікатів;

– безплатний проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжмісь­ким автомобільним транспортом;

– безплатне користуван­ня міським транспортом і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості – автобусами міжобласних ліній;

– позачергове придбання квитків на всі види заліз­ничного, водного, пові­тряного, автомобільного транспорту;

– щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо (за наявності особистого автотран­спорту);

– позачергове користу­вання усіма видами по­слуг підприємств торговельно-побутового обслуговування, при від­відуванні культурно-видовищних і спортивно-оздоровчих закладів;

– переважне право на за­лишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників;

– безплатне навчання і перенавчання нових про­фесій за місцем роботи в навчальних закладах системи держпідготовки і перепідготовки кадрів, а також у платних на­вчальних закладах і на курсах;

– надання щорічної опла­чуваної відпустки, а та­кож додаткової відпуст­ки без збереження зарплати терміном до трьох тижнів на рік;

– безплатне поховання померлого (загиблого) Героя Соцпраці, Героя України, повного кавалера ордена Трудової Слави;

– спорудження на могилі померлого (загиблого) надгробка за встановле­ним Урядом зразком;

у разі смерті (загибелі) особи виплата одноразо­вої допомоги дружині (чоловікові) і дітям ві­ком до 18 років.

  Тривалість робочого часу

Як встановлюється тривалість робочо­го часу для праців­ників похилого віку на підприємстві?

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ве­теранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» для працівників похилого віку застосову­ється загальновстановле­на тривалість робочого часу.

Так, на прохання таких працівників власник або уповноважений ним орган може встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Залучення громадян по­хилого віку до роботи в нічний час, а також до надурочної роботи та до роботи у вихідні дні до­пускається тільки за їх­ньою згодою і за умови, коли це не протипоказа­но їм за станом здоров’я.

 Стаж роботи та щорічна відпустка

Як правильно обчислюється стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку?

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) до стажу ро­боти, що дає право на щорічну основну від­пустку (стаття 6), зараховуються:

1) час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працю­вав, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заро­бітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працю­вав, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога щодо державного соціального страхуван­ня, за винятком частково оплачуваної від­пустки для догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працю­вав, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробіт­на плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону, за винятком відпустки без збереження зарплати для догляду за дити­ною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий ді­абет І типу (інсулінозалежний), – до досяг­нення дитиною шістнадцятирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробни­цтва тривалістю менше 10 місяців на ден­них відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання нових професій (спеціаль­ностей) осіб, звільнених у зв’язку із зміна­ми в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату пра­цівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законо­давством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону), зараховуються:

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим харак­тером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівни­ків даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важки­ми умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

04.08.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини