Захист працівників від безробіття та зайнятість населення
Які повноваження відповідно до чинного законодавства мають профспілки
для захисту працівників від безробіття та забезпечення зайнятості населення?
Відповідно до статті 22 Закону України «Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об’єднання беруть участь у розробленні
державної політики зайнятості населення, державних і територіальних програм зайнятості,
проводять спільні консультації з цих питань із роботодавцями, їх об’єднаннями,
а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують
заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті
реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль
за виконанням законодавства про зайнятість.
Права й повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників
від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами
та угодами.
У разі якщо роботодавець планує звільнити працівників з причин
економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв’язку
з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи,
організації, він зобов’язаний завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих
звільнень, повідомити первинні профспілкові організації про ці заходи, зокрема
причини звільнень, кількість та категорію працівників, яких це стосуватиметься,
терміни звільнень, а також провести консультації з профспілками щодо заходів із
запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення їх
несприятливих наслідків.
Профспілки мають право подавати пропозиції до органів державної
влади, місцевого самоврядування, роботодавців та їх об’єднань щодо перенесення
термінів початку звільнень, тимчасового припинення дії або навіть скасування законів,
пов’язаних із вивільненням працівників. Такі пропозиції є обов’язковими для розгляду.
Профспілки мають право брати участь і проводити відповідні консультації
з питань залучення і використання в Україні іноземної робочої сили.
На що витрачаються кошти?
З якою метою можна використовувати профспілкові внески?
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон) профспілки діють відповідно до законодавства
та своїх статутів.
Статут (положення) профспілки має містити джерела надходження
(формування) коштів профспілки та напрями їх використання (п. 9 ч. 3 ст. 14 Закону).
Згідно з положеннями ст. 34 Закону профспілки, їх об’єднання
можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної
діяльності. Право власності профспілок, їх об’єднань виникає на підставі придбання
майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян,
підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством.
Для реалізації статутних завдань профспілки, їх об’єднання,
які є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну господарську та фінансову
діяльність шляхом надання безплатних послуг, виконання робіт, створення в установленому
законодавством порядку підприємств, установ або організацій із статусом юридичної
особи, формування відповідних фондів, кредитних спілок (ст. 35 Закону).
Так, профвнески можна використовувати на статутну діяльність
профкому, як-от навчання профспілкового активу, привітання ювілярів, виплата відряджувальних,
матеріальної допомоги, сплата частини вартості путівок, організація культурно-масових
і спортивно-масових заходів, проведення ремонтних робіт у приміщеннях, придбання
транспортних засобів, необхідних меблів, техніки, канцелярської продукції тощо,
якщо це не суперечить положенням статуту та нормам чинного законодавства.
Віталій ПОПОВ,
правовий інспектор ЦК Профспілки працівників машинобудування
та металообробки України
Щорічна основна відпустка та її
тривалість
Скільки має тривати щорічна
основна відпустка?
Відповідно до чинного законодавства щорічна основна відпустка
надається працівникам за відпрацьований робочий рік (рахується із дня укладення
трудового договору) і має тривати не менш як 24 календарних дні.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про відпустки» промислово-виробничому персоналу
вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також
зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів,
кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на
транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка
тривалістю 24 к. д. зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних
дні, але не більш як 28 календарних днів.
Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах і в розрізах,
кар’єрах і рудниках завглибшки 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка
тривалістю 28 к. д. незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар’єрах і рудниках
глибиною до 150 м
– 24 календарних дні зі збільшенням на чотири календарних дні при стажі роботи
на конкретному підприємстві два роки і більше.
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних
заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств,
постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств,
а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 к. д. за Списком
робіт, професій і посад, що його затверджує Кабінет Міністрів України.
Щорічна основна відпустка воєнізованого особового складу гірничорятувальних
частин має тривати 30 к. д., невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин
відпочивають 24 к. д. зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних
дні, але не більш як 28 календарних днів.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних
(педагогічних) частин, підрозділів інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним
працівникам та науковим працівникам надається щорічна відпустка тривалістю до
56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Інваліди I і II груп мають право на щорічну основну відпустку
тривалістю 30 календарних днів, а інваліди III групи – 26 календарних днів.
В осіб віком до вісімнадцяти років щорічна основна відпустка
триває 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка
надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних
галузей затверджує Кабінет Міністрів України.
Положення статті 6 Закону про відпустки щодо тривалості щорічної
основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яких установлюють
інші законодавчі акти, натомість тривалість їхньої відпустки не може бути меншою,
за передбачену частинами 1, 7 і 8 цієї статті.
26.06.2013
|
