ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Основні права та обов’язки автоперевізників

Які законодавчі акти визначають поняття, основні права й обов’язки автомобільних переві­зників та автомобільних самозайнятих переві­зників, які здійснюють перевезення пасажирів на умовах договору?

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про ав­томобільний транспорт» (зі змінами та доповненнями) автомобільним перевізником та автомо­більним самозайнятим перевізником, які здій­снюють перевезення па­сажирів на договірних умовах, є суб’єкти госпо­дарювання, що відповід­но до законодавства та одержаної ліцензії нада­ють послуги за догово­ром перевезення паса­жирів транспортним за­собом, який використо­вується ними на закон­них підставах.

Органи виконавчої влади та органи місцево­го самоврядування відпо­відно до закону зобов’язані надати перевізни­кам, які здійснюють піль­гові перевезення пасажи­рів і перевезення пасажи­рів за регульованими та­рифами, компенсацію.

Відповідно до ст. 30 вищезазначеного закону автомобільний перевізник та автомобільний самозайнятий переві­зник, які здійснюють пе­ревезення пасажирів на договірних умовах, ма­ють право:

– скасовувати рейси своїх транспортних засо­бів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернув­ши пасажирам (або замов­нику послуг) кошти, спла­чені за перевезення;

– обмежувати або при­пиняти перевезення в разі стихійного лиха, епі­демії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;

– скасовувати рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю пасажирів чи без­пеці вантажів;

– зазначати в багаж­ній квитанції стан бага­жу, що має зовнішні по­шкодження, або відмов­лятися його перевозити в разі відмови пасажира проставити таку відмітку.

Автомобільний пере­візник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов’язаний:

– забезпечувати до­тримання персоналом вимог законодавства про автомобільний тран­спорт;

– забезпечувати перед початком пасажирсько­го міжнародного автомо­більного перевезення пе­ревірку наявності у па­сажирів документів, не­обхідних для в’їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовля­ти у міжнародному пере­везенні пасажирам, які не показали необхідні документи;

– забезпечувати контроль за технічним і санітарним станом авто­бусів чи таксі перед по­чатком роботи;

– забезпечувати про­ведення щозмінного пе­редрейсового та після­рейсового медичного огляду водіїв транспорт­них засобів;

– забезпечувати воді­їв необхідною докумен­тацією;

– утримувати тран­спортні засоби в належ­ному технічному та сані­тарному стані, забезпе­чувати їх своєчасне по­дання для посадки паса­жирів та відправлення;

– забезпечувати про­їзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додатко­вих витрат у разі припи­нення поїздки через тех­нічну несправність тран­спортного засобу.

Автомобільний само­зайнятий перевізник, який здійснює переве­зення пасажирів на дого­вірних умовах, зобов’язаний:

– утримувати тран­спортні засоби в належ­ному технічному та сані­тарному стані, забезпе­чувати їх своєчасне по­дання для посадки паса­жирів та відправлення;

– забезпечувати про­їзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додатко­вих витрат у разі припи­нення поїздки через тех­нічну несправність тран­спортного засобу;

– забезпечувати перед початком пасажирсько­го міжнародного автомо­більного перевезення пе­ревірку наявності у па­сажира документів, не­обхідних для в’їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовля­ти у міжнародному пере­везенні пасажирам, які на його вимогу не пред’явили необхідні до­кументи;

– проходити обов’язковий технічний контроль транспортного за­собу в установленому порядку з обов’язковою відміткою в сервісній книжці;

– щорічно проходити медичний огляд, який підтверджується довід­кою встановленого зразка.

 Персонал автомобільного транспорту

Хто з працівників нале­жить до персоналу авто­мобільного транспорту. Чи існують якісь вимоги щодо їхньої кваліфікації?

Відповідно до статей 16, 17 ЗУ «Про автомобільний транспорт» до пер­соналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосе­редньо надають послуги з переве­зення пасажирів чи вантажів, вико­нують роботи з ремонту та технічно­го обслуговування транспортних за­собів, надають допоміжні послуги, пов’язані з перевезеннями.

Трудові відносини персоналу авто­транспорту регулює трудове законо­давство, у тому числі положення про дисципліну та правила внутріш­нього трудового розпорядку.

Персонал автотранспорту має від­повідати визначеним законодав­ством вимогам, зокрема: мати не­обхідний рівень професійної квалі­фікації; забезпечувати якісне та без­печне надання послуг автомобіль­ного транспорту з перевезення па­сажирів чи вантажів; ввічливо та уважно реагувати на звернення і скарги споживачів послуг автотран­спорту.

Підготовку, перепідготовку, атеста­цію та підвищення кваліфікації воді­їв транспортних засобів здійснюють у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за поданням цен­трального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реа­лізує державну політику у сфері транспорту, та Міністерства вну­трішніх справ України.

 Як поновити втрачений техпаспорт?

Будь-ласка, скільки коштуватиме оформлення дублікату загубле­ного техпаспорту та якою є про­цедура його отримання (я пропи­саний у Києві, а машина зареєстрова­на у Броварах).

Вартість дубліката загубленого свідо­цтва про реєстрацію транспортного за­собу на цей час становить 358 гривень.

Відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з облі­ку автомобілів, автобусів, а також само­хідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, ма­рок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів і мопедів, затвер­дженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, замість утраченого свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) на під­ставі заяви власника або його представ­ника видається нове свідоцтво про реє­страцію. Знайдені свідоцтва про реєстра­цію (техпаспорти) після видачі нових вва­жаються недійсними і їх здають до під­розділів Державтоінспекції.

З питань отримання дубліката свідо­цтва про реєстрацію можна звернутися до будь-якого реєстраційно-екзаменаційного підрозділу Державтоінспекції.

Посвідчення водія міжнародного зразка

Зараз я маю водійське посвід­чення, яке отримав 1999 року. Як отримати посвідчення, що нада­ватиме право керувати автомобі­лем за межами України? Це буде но­вий документ із новим терміном дії?

На цей час у світі діють два міжнародні договори, які регулюють питання визна­ння національних і міжнародних водій­ських посвідчень за межами країни вида­чі: Міжнародна конвенція про дорожній рух від 19 вересня 1949 року, Женева, та Міжнародна конвенція про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, Відень.

Україна приєдналася до Віденської конвенції, тож згідно зі статтею 41 (во­дійські посвідчення) пункту 2 підпунк­тів а) та с) усі країни, що приєдналися до Віденської конвенції, зобов’язані ви­знавати українські національні та між­народні водійські посвідчення. Відпо­відно до ст. 43 національні та міжнарод­ні посвідчення, видані до 28.03.2011 року, залишаються чинними.

Згідно із постановою Кабінету Міні­стрів від 13.03.2013 № 185 у разі обміну по­свідчення водія на право керування транспортними засобами категорії А1, А, В1 та В є дійсними протягом 20 років із дати їх видачі, інших категорій – упро­довж 10 років із зазначеної дати.

Для обміну посвідчення водія необ­хідні такі документи:

1. Особистий паспорт.

2. Медична довідка.

3. Фотографії 3,5х4,5.

4. Екзаменаційна картка водія (у разі наявності).

5. Посвідчення водія.

6. Ідентифікаційний номер.

Управління Державтоінспекції м. Києва

19.05.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини