Чи є користь від високих штрафів?
Понад два роки минуло відтоді, як автошляхи отримали
оновлений закон «Про дорожній рух». Українцям цей час запам’ятався введенням
жорстких штрафних санкцій до порушників ПДР, епопеєю із приладом «Візир»,
звітами про небачене збагачення держказни за рахунок автоматичного розсилання
«листів щастя» та багато ін. Керівництво Державтоінспекції заявляє: позитивна
динаміка статистики ДТП останніх років підтверджує правильність обраної
стратегії і вагомий вплив саме такого чинника, як високі штрафи.
Коли почнуть штрафувати авто з «непростими» номерами?
Відомий своєю участю в резонансних судових справах київський
адвокат Ігор Годецький стверджує, що штрафування ефективне лише як комплексний
захід, оскільки на аварійність впливає низка чинників. Порядок на шляхах залежить
і від того, наскільки якісне дорожнє покриття, а великих успіхів тут не спостерігається.
ДАІ в даному разі може і повинне впливати, готуючи відповідні подання в
шляхово-будівельні організації й органи місцевої влади. Але виконує це частково,
бо практика штрафування посадовців за погані дороги не набула
показово-вирішального поширення. Якщо дороги не витримують критики, в тому
вбачається і міліцейський «внесок». Проте погані шляхи лишаються «тіньовим»
фактором ризику, на який влада традиційно неохоче зважає попри можливість
звернення постраждалих до суду.
То чи є користь від високих штрафів? Адвокат упевнений:
користь є хоча б у тім, що водії зменшують швидкість там, де вартують
працівники ДАІ. Спрацьовує банальне бажання зекономити і не сплачувати за принизливим
рахунком. Але як зробити, щоб у водіїв виникало бажання «економити» на всій
автотрасі, а не тільки в пунктах «спокути»? Штрафи потрібні однозначно – зокрема
у виховному сенсі. Але варто згадати і про показники «зборів». Напевно, їх
треба формувати з урахуванням місцевих особливостей заповнення транспортної
мережі, її сезонного завантаження. Найкраща формула така: про виконання плану
штрафів можна спитати і в того, хто, виходячи з кількості транспорту і якості
доріг, допустив підвищення аварійності. Тут повинен також відповісти той, хто
має стежити за дорожнім покриттям та справністю вуличного освітлення. Тільки
тоді, коли тягар відповідальності відчують усі причетні до таких трагедій,
можна говорити про соціальну справедливість.
Згадав Годецький і про «Візир», коли він та громадські
організації доводили його недосконалість. Після тривалої експлуатації
приладів МВС, як і прокуратура, визнали цей прикрий факт. Питання навіть не в
технічних кондиціях, а в схемі, за якою їх придбали. І чому в Україні повсюдно
не встановили автоматичні відеофіксатори порушень ПДР? Відповідь на поверхні –
доведеться штрафувати авто із блакитними й іншими «непростими» номерами.
Тобто, доведеться штрафувати всіх! Але ніхто не хоче нариватися на
неприємності з боку високопосадовця, олігарха чи колеги. Уявіть, наскільки
толерантніша атмосфера запанує на наших автомагістралях, якщо інформація про
тих, хто потрапив у поле зору автоматичного фіксатора порушень дорожньої грамоти,
стане публічною – приміром, доступною в Інтернет-ресурсах!
Справжня демократія починається з порядку
– В ЄС через великі штрафи водії відповідальніше
ставляться до поведінки на дорогах, – констатує правозахисник Едуард Багіров.
– Колись у Німеччині наше авто оштрафували на 300 євро лише за те, що глушник
виділяв забагато екологічно небезпечного диму. Зізнаюся, років 10 тому я
публічно виступав проти застосування значних фінансових стягнень до
порушників дорожньої грамоти. Але я змінив цю думку і тепер агітую за штрафи,
які застосовують однаково до всіх.
Ми повинні думати про те, в якій країні житимуть наші діти
й онуки, адже одні перебуватимуть за кермом, а інші стоятимуть із жезлом.
Повірте, справжня демократія починається з порядку на дорогах. Усе наше життя
пов’язане з дорогами – починаючи з народження і закінчуючи відходом у
вічність. Тобто ми є учасниками дорожнього руху навіть після... смерті! Зрозуміло,
що найбільш затято критикують ДАІ саме невиправні лихачі. Вони першими і хабара
дають.
Нині в Україні явний «перебір» із критикою
Державтоінспекції, хоча окремі претензії мають підстави. Якось спостерігав
картину на столичній Європейській площі, коли із ланцюга машин, що очікували
на зелений сигнал світлофора, вискочив позашляховик і попри присутність даішника,
який лише повів бровою, поїхав на червоне світло. Я тоді спитав в офіцера: «А
чому ви не відреагували, тут же з півсотні свідків було!» Навзаєм зауваження я
почув цілком очікуване: «А ви що, не бачили, це ж машина з гаражу Верховної
Ради!» Марно тоді запитувати, чому водійський загал з неповагою ставиться до
міліціонера, який не може забезпечити невідворотність покарання і рівність
усіх перед законом, бо перебуває в «системі координат» подвійних стандартів.
Треба поважати закон
– Багато водіїв не знають правил дорожнього руху, а якщо і
знають, то не дотримуються їх, – зауважує автор книги «100 аргументів проти
штрафів ДАІ» Володимир Караваєв. – Є й такі, які навмисне порушують ПДР і
навіть для того списуються в Інтернеті чи влаштовують нічні перегони та
дріфт-шоу. А потім ведуть статистику зароблених балів – у залік ідуть не
задокументовані даішниками «подвиги». З іншого боку вражає те, як «правильно»
українці спроможні їздити за кордоном. Чому не можна так поводитися на
батьківщині? Власне, високі штрафи не навчать дорожньої культури. Почасти
інциденти провокує обстановка на дорогах. Приміром, на одній із вулиць Одеси
повісили знак, що забороняє поворот ліворуч, але «забули» встановити
інформаційну табличку для звикання до нових умов руху. Як наслідок, водії
повертають «за звичкою», і їх одразу карають. Погодьтесь, у подібних ситуаціях
водій винен не на сто відсотків, і його не назвеш злісним порушником.
Потрібно серйозно взятися
за доопрацювання законів, які регулюють життя на автошляхах, а не зосереджувати
увагу лише на підвищенні штрафів. М аю на увазі власний досвід написання двох
книжок, де аналізую відповідне правове поле. Виявляється, що таких нормативних
регуляторів існує понад 60, які подеколи суперечать один одному! А потрібен
лише один закон – дорожній кодекс із чітко виписаними регуляторами того, що
відбувається на дорозі. Про це говорилося ще 10 років тому. Балаканина триває
й досі...
10.02.2011
Геннадій КАРПЮК, для «ПВ»
|