ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Колективні договори та угоди в сфері зайнятості

 Які повноваження має профспілкова організація на ве­дення колектив­них переговорів та укладення колективних договорів і угод? За якими нормативними актами визначається право профспілок на забезпечення зайнятос­ті населення?

Відповідно до ст. 20 Зако­ну України «Про проф­спілки, їх права та гаран­тії діяльності» профспіл­ки, їх організації та об’єднання ведуть колек­тивні переговори, уклада­ють колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територі­альні угоди від імені пра­цівників у порядку, вста­новленому законом. Участь у колективних пе­реговорах з укладення угод на національному, галузевому, територіаль­ному рівні беруть репре­зентативні профспілки, їх організації та об’єднання. Профспілки, їх організа­ції та об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, ви­значеним Законом Украї­ни «Про соціальний діа­лог в Україні», за рішен­ням своїх виборних орга­нів можуть надавати по­вноваження репрезента­тивним організаціям та об’єднанням відповідного рівня (за згодою) для представлення своїх ін­тересів під час укладення угод. Надання повнова­жень оформлюється пись­мово.

Роботодавці, їх об’єднання, органи виконавчої влади та місцевого само­врядування зобов’язані брати участь у колектив­них переговорах щодо укладення колдоговорів і угод.

Кількість репрезентатив­них профспілок, їх органі­зацій, об’єднань для ве­дення колективних пере­говорів з укладення угод від імені працівників на національному, галузево­му і територіальному рів­ні визначається пропорційно до кількості спіл­чан, яких вони об’єднують та інтереси яких пред­ставляють згідно з повно­важеннями, наданими їм профспілками, їх органі­заціями, об’єднаннями, що не відповідають кри­теріям репрезентативності.

Забороняється ведення переговорів та укладення угод і колективних дого­ворів від імені працівни­ків особам, які представ­ляють роботодавців.

Профспілки, їх об’єднання здійснюють контроль за виконанням колектив­них договорів, угод. У разі порушення роботодавця­ми, їх об’єднаннями, орга­нами виконавчої влади та місцевого самоврядуван­ня умов колективного до­говору чи угоди профспіл­ки, їх об’єднання мають право направляти їм по­дання про усунення цих порушень, яке розгляда­ється у тижневий термін. У разі відмови усунути порушення або недосяг­нення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправо­мірні дії або бездіяль­ність посадових осіб до місцевого суду.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про профспілки…» профспілки, їх об’єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості насе­лення, державних і тери­торіальних програм за­йнятості, проводять спільні консультації щодо цих проблем з робо­тодавцями, їх об’єднаннями, а також органами виконавчої влади та міс­цевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту спіл­чан, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підпри­ємств, установ, організа­цій, здійснюють контроль за виконанням зако­нодавства про зайнятість.

У разі, якщо роботода­вець планує звільнення працівників з причин еко­номічного, технологічно­го, структурного чи ана­логічного характеру або в зв’язку з ліквідацією, ре­організацією, зміною форм власності підприєм­ства, установи, організа­ції, він повинен завчасно, не пізніше 3 місяців до за­планованих звільнень, надати первинним про­форганізаціям інформа­цію щодо цих заходів, указавши при цьому при­чини та терміни прове­дення звільнень, кіль­кість і категорії праців­ників, яких це може сто­суватися, а також провес­ти консультації з проф­спілками щодо заходів запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму, а також пом’якшення їх наслід­ків.

Профспілки мають право вносити пропозиції орга­нам державної влади та місцевого самоврядуван­ня, роботодавцям, їх об’єднанням про перене­сення термінів, тимчасо­ве припинення або скасу­вання заходів, пов’язаних із вивільненням праців­ників, які є обов’язковими для розгляду.

 Методичний день для педагога

Чи має право вчитель-предметник на мето­дичний день?

Права та обов’язки суб’єктів навчально-виховного процесу ви­значено Законом Украї­ни «Про освіту» та Поло­женням про загальноос­вітній навчальний за­клад, затвердженим по­становою Кабінету Міні­стрів України від 14 черв­ня 2000 р. № 964.

Відповідно до загально­го положення про на­дання методичного дня, учителі-предметники загальноосвітніх на­вчальних закладів на основі колективного до­говору мають право на отримання методичного дня. Він установлюєть­ся за умови навчального навантаження обсягом 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становить та­рифну ставку, не пору­шуючи навчального ре­жиму школи та не ство­рюючи перевантаження учнів.

Контроль за дотриман­ням режиму методично­го дня здійснює заступ­ник директора з навчально-виховної ро­боти, а саме:

– надає індивідуальні ре­комендації вчителям із тем їх самоосвіти;

– організовує та прово­дить методичні дні (тиж­ні), теоретичні та прак­тичні семінари;

– допомагає в складанні індивідуальних програм самоосвіти;

організовує та прово­дить діагностику резуль­татів роботи вчителів і підвищення їх майстер­ності. Педагогічні пра­цівники школи мають подати заступнику ди­ректора з навчально-виховної роботи при­близний план розробки методичних матеріалів (обговорених на засідан­ні методичної ради).

 Звільнення з певних підстав

 Я керую автопідприємством, де працюють двоє водіїв пенсійного віку. Як їх звільнити, якщо за зго­дою сторін це зробити неможливо?

 Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладе­ний на невизначений строк, а також строко­вий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані влас­ником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) Змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, бан­крутства або перепрофілювання підприєм­ства, установи, організації, скорочення чи­сельності або штату працівників.

2) Виявленої невідповідності працівника за­йманій посаді або виконуваній роботі вна­слідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також у разі відмови в на­данні допуску або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання по­кладених на нього обов’язків вимагає тако­го допуску.

3) Систематичного невиконання працівни­ком без поважних причин обов’язків, покла­дених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпо­рядку, якщо до працівника раніше застосо­вувалися заходи дисциплінарного чи гро­мадського стягнення.

4) Прогулу (в тому числі відсутності на ро­боті більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин).

5) Нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль внаслідок тимчасової втрати працездатності, не рахуючи відпуст­ки по вагітності та пологах, якщо законо­давством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівника­ми, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним за­хворюванням, місце роботи (посада) збері­гається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

6) Поновлення на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу.

7) Появи на роботі в нетверезому стані, а та­кож у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

8) Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав за­конної сили, чи постановою органу, до ком­петенції якого входить накладення адміні­стративного стягнення або застосування за­ходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6, допускається, якщо неможливо пере­вести працівника за його згодою на іншу ро­боту.

25.04.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини