Додаткова відпустка за особливий характер праці
Чи надається додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких
умовах?
Відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України, ст.
7 Закону України «Про відпустки», ст. 7 ЗУ «Про охорону праці» працівникам, зайнятим
на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, надається щорічна додаткова відпустка.
Максимальна тривалість та умови надання відпустки встановлені
Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці,
зайнятість працівників у яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі –
Cписок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №
1290, додаток 1 (у редакції постанови Кабміну від 13.05.2003 № 679).
Порядок застосування Списку затверджений наказом Міністерства
праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 «Про затвердження Порядків
застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників
у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими
умовами праці та за особливий характер праці», зареєстрованим у Міністерстві юстиції
України 30.01.1998 за № 57/2497.
Відповідно до зазначеного Порядку конкретна тривалість щорічної
додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці встановлюється
колдоговором залежно від результатів атестації робочих місць, а також гігієнічної
оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Міністерства
охорони здоров’я України та Міністерства праці та соціальної політики України від
31.12.1997 № 383/55 «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими
надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах,
пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів», зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України 28.01.1998 за № 50/2490.
У випадку, якщо тривалість додаткової відпустки за результатами
атестації робочих місць перевищує максимальний термін, вказаний у Списку, вона
може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.
Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому
часу. У розрахунок часу, що дає право на додаткову відпустку, включаються дні,
коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами
не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих
виробництв, цехів, професій і посад.
Бригадирам, помічникам і підсобним робітникам, зайнятим на зазначених
роботах, додаткова відпустка надається тієї ж тривалості, що й працівникам відповідних
професій, зазначених у Списку.
Як правильно оформити
трудову книжку?
Хто робить запис у трудову книжку працівникові, який вперше влаштовується
на роботу?
Згідно із ст. 48 КЗпПУ трудова книжка є основним документом
про трудову діяльність працівника. Процедура внесення інформації до неї про прийом,
переведення і звільнення працівника визначена в Інструкції про порядок ведення трудових
книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції,
Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №
58. Трудова книжка оформляється на підприємстві, в установі або організації, де
працівник уперше влаштовується на роботу. Посадова особа, відповідальна за видачу
цього документа, на основі даних паспорта або свідоцтва про народження вносить
на першу сторінку (титульний аркуш) прізвище, ім’я, по батькові, рік народження,
зазначає дату видачі трудової книжки і підписує її. Прийнятий на роботу працівник
засвідчує ці відомості своїм підписом. На титульному аркуші також ставиться печатка
підприємства або відділу кадрів.
На першому місці роботи окремим рядком з посиланням на дату,
номер і назву відповідних документів вписується період навчання у вищих навчальних
закладах (у тому числі термін роботи в студентських таборах, час виробничої практики
та виконання науково-дослідної чи госпдоговірної роботи), дати початку і закінчення
аспірантури або клінічної ординатури. Ці записи вносяться одночасно з інформацією
про першу роботу на підприємстві, в установі або організації.
Згідно з п. 2.12 вищевказаної інструкції фізичні особи-підприємці,
як і посадові особи державної служби зайнятості, не наділені правом оформляти
і видавати трудову книжку безробітним. Фахівці міських (районних) центрів зайнятості
уповноважені лише завіряти дані, занесені в трудову книжку приватним підприємцем,
про період роботи найманого працівника відповідно до зареєстрованого в службі
зайнятості трудового договору. Період трудових відносин можна підтвердити даними
персоніфікованого обліку, отриманими у відповідному органі Пенсійного фонду України.
Зайнятість малозабезпечених
громадян
Яким категоріям громадян
передбачені гарантії у сприянні працевлаштуванню?
Ст. 14 Закону України
«Про зайнятість населення» передбачає гарантії у сприянні працевлаштуванню соціально
незахищеним категоріям громадян, до яких належать:
– один з батьків або особа, яка їх замінює, що має на утриманні
дітей віком до 6 років, самостійно виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда,
або утримує інваліда з дитинства (незалежно від віку) і/або інваліда I групи (незалежно
від причин інвалідності);
– діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
– особи, звільнені після відбуття покарання або примусового
лікування;
– молоді люди, які закінчили або припинили навчання в загальноосвітніх,
професійно-технічних та вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової
або альтернативної служби (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання
або служби) і вперше влаштовуються на роботу;
–- особи, яким залишилося 10 і менше років до настання права
на пенсію за віком;
– інваліди, які не досягли пенсійного віку,
– особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків
або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
Для працевлаштування зазначених вище категорій громадян (крім
інвалідів, які не досягли пенсійного віку) підприємствам, установам та організаціям
з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота в розмірі
5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний
рік.
Роботодавці визначають цю квоту самостійно з урахуванням чисельності
громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах
і організаціях та належать до неконкурентоспроможних на ринку праці (крім інвалідів),
і забезпечують їх працевлаштування. Роботодавці можуть звертатися до служби зайнятості
за укомплектуванням вакансій фахівцями з числа безробітних, які мають додаткові
гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Обов’язковою умовою дотримання
роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог
ч. 2 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», про що їх щороку інформує
центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері зайнятості
населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.
07.03.2013
|
