ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Додаткова відпустка за особливий характер праці

Згідно із ст. 48 КЗпПУ трудова книжка є осно­вним документом про трудову діяльність пра­цівника. Процедура вне­сення інформації до неї про прийом, переведення і звільнення працівника визначена в Інструкції про порядок ведення тру­дових книжок працівни­ків, затвердженій нака­зом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціально­го захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Трудова книж­ка оформляється на під­приємстві, в установі або організації, де працівник уперше влаштовується на роботу. Посадова осо­ба, відповідальна за ви­дачу цього документа, на основі даних паспорта або свідоцтва про наро­дження вносить на пер­шу сторінку (титульний аркуш) прізвище, ім’я, по батькові, рік народжен­ня, зазначає дату видачі трудової книжки і підпи­сує її. Прийнятий на ро­боту працівник засвідчує ці відомості своїм підпи­сом. На титульному ар­куші також ставиться пе­чатка підприємства або відділу кадрів.

На першому місці роботи окремим рядком з поси­ланням на дату, номер і назву відповідних доку­ментів вписується пері­од навчання у вищих на­вчальних закладах (у тому числі термін робо­ти в студентських табо­рах, час виробничої практики та виконання науково-дослідної чи госпдоговірної роботи), дати початку і закінчен­ня аспірантури або клі­нічної ординатури. Ці за­писи вносяться одночас­но з інформацією про першу роботу на підпри­ємстві, в установі або ор­ганізації.

Згідно з п. 2.12 вищевка­заної інструкції фізичні особи-підприємці, як і по­садові особи державної служби зайнятості, не на­ділені правом оформля­ти і видавати трудову книжку безробітним. Фа­хівці міських (районних) центрів зайнятості упо­вноважені лише завіряти дані, занесені в трудову книжку приватним під­приємцем, про період ро­боти найманого праців­ника відповідно до зареє­строваного в службі за­йнятості трудового дого­вору. Період трудових відносин можна підтвер­дити даними персоніфі­кованого обліку, отрима­ними у відповідному ор­гані Пенсійного фонду України.

  Зайнятість малозабезпечених громадян

  Яким категоріям громадян перед­бачені гарантії у сприянні працевлаштуванню?

  Ст. 14 Закону України «Про зайнятість на­селення» передбачає гарантії у сприянні працевлаштуванню соціально незахище­ним категоріям громадян, до яких нале­жать:

– один з батьків або особа, яка їх замінює, що має на утриманні дітей віком до 6 ро­ків, самостійно виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, або утримує ін­валіда з дитинства (незалежно від віку) і/або інваліда I групи (незалежно від при­чин інвалідності);

– діти-сироти та діти, позбавлені батьків­ського піклування;

– особи, звільнені після відбуття покаран­ня або примусового лікування;

– молоді люди, які закінчили або припини­ли навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчаль­них закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної служби (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання або служби) і впер­ше влаштовуються на роботу;

–- особи, яким залишилося 10 і менше ро­ків до настання права на пенсію за віком;

– інваліди, які не досягли пенсійного віку,

– особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Для працевлаштування зазначених вище категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб вста­новлюється квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівни­ків за попередній календарний рік.

Роботодавці визначають цю квоту само­стійно з урахуванням чисельності грома­дян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах і організаціях та належать до неконкурен­тоспроможних на ринку праці (крім інва­лідів), і забезпечують їх працевлаштуван­ня. Роботодавці можуть звертатися до служби зайнятості за укомплектуванням вакансій фахівцями з числа безробітних, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

 Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Зако­ну України «Про зайнятість населен­ня», про що їх щороку інформує центральний орган виконавчої вла­ди, який реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

07.03.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини