ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Діяльність профспілок: розбіжності усунуто

З 1 січня 2013 року набуває чинності Закон України «Про громадські об’єднання» (далі – Закон про громадсь­кі об’єднання), який встановлює загаль­ні правові та органі­заційні засади ре­алізації права на свободу об’єднання, гарантованого Кон­ституцією України та міжнародними договорами, поря­док створення, реєстрації, діяль­ності громадських об’єднань та її при­пинення.

 Відтак втрачає чинність Закон України «Про об’єднання гро­мадян», який міс­тить норму про те, що пра­вове регулювання діяль­ності профспілок визнача­ється законом про проф­спілки.

У свою чергу, Закон про громадські об’єднання на­дає можливість окремим громадським об’єднанням (не тільки профспілкам) установлювати спеціальни­ми законами особливості їх утворення, реєстрації, ді­яльності та її припинення.

За час, що минув після набуття чинності ЗУ «Про об’єднання громадян», окремими (спеціальними) законами повною мірою врегульовано діяльність професійних спілок та ор­ганізацій роботодавців.

Особливості правового регулювання діяльності професійних спілок, їх ор­ганізацій та об’єднань, за­сади створення, організа­ційну побудову, права та гарантії щодо їх функціо­нування визначає Закон України «Про професійні спілки, їх права та гаран­тії діяльності» (далі – За­кон про професійні спіл­ки), який базується на нормах міжнародних до­говорів, зокрема Конвен­цій МОП № 87 про свободу асоціації і захист права на організацію, № 98 про за­стосування принципів права на організацію та на ведення колективних пе­реговорів, № 135 про пред­ставників працівників, № 154 про сприяння колек­тивним переговорам тощо.

Професійні спілки – це специфічні громадські ор­ганізації, їх діяльність спрямована на масштабне регулювання суспільних відносин у сфері форму­вання й реалізації держав­ної соціальної та еконо­мічної політики, регулю­вання трудових, соціаль­них, економічних відно­син, що забезпечується спеціальним законодав­ством.

В Україні сформоване та ефективно діє правове поле, яке комплексно ре­гулює правовідносини у сфері створення, реєстра­ції, діяльності професій­них спілок, їх організацій, об’єднань та їх припинен­ня. Діють закони України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності», «Про організації роботодавців, їх об’єд-нання, права і гарантії їх діяльності», «Про соціаль­ний діалог в Україні», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок ви­рішення колективних тру­дових спорів (конфлік­тів)», «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України та інші, якими врегульовано засади реа­лізації права на свободу об’єднання працівників у професійні спілки, а робо­тодавців – у відповідні організації.

Однак з метою уник­нення можливого вільного тлумачення посадовими особами органів виконав­чої влади та органів місце­вого самоврядування норм Закону про громадські об’єднання Федерація профспілок України 19 ве­ресня ц. р. надіслала запит до Міністерства юстиції України підтвердити в офіційному роз’ясненні, що особливості регулю­вання утворення, реєстра­ції, діяльності та припи­нення професійних спілок, їх організацій та об’єднань визначаються спеціаль­ним ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гаран­тії діяльності».

За дорученням Мін’юс-ту звернення Федерації профспілок України роз­глянула Державна реє­страційна служба Украї­ни, яка є головним орга­ном у системі централь­них органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфе­рі державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян та інших гро­мадських формувань.

З метою запобігання до­вільному трактуванню дії норм Закону про громад­ські об’єднання посадови­ми особами органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядуван­ня при застосуванні на практиці законів про гро­мадські об’єднання та про професійні спілки Федера­ція профспілок України звернулася до Прем’єр-міністра України М. Аза­рова щодо підтримки роз­робленого ФПУ законопро­екту «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про громадські об’єд-нання», яким пропонуєть­ся виключити зі сфери його дії профспілки, їх ор­ганізації та об’єднання і організації роботодавців, їх об’єднання, діяльність яких повністю врегульо-вана спеціальними за-конами.

Позицію Федерації профспілок України 15 жовтня ц. р. підтримав Спільний представниць­кий орган репрезентатив­них всеукраїнських об’єд-нань профспілок на націо­нальному рівні.

 Крапку поставлено

 Державна реєстраційна служба України у своєму виснов­ку від 05.10.2012 підтвердила, що із набуттям чинності ЗУ «Про громадські об’єднання» правовідносини у сфері ут­ворення, реєстрації, діяльності та припинення професій­них спілок, їх організацій та об’єднань продовжують ре­гулюватися законом про професійні спілки, оскільки ЗУ «Про громадські об’єднання» не містить положень, які визначали б, що сфера його діяльності поширюється на ці правовідносини.

 Розрахунок за місцем роботи

 Де і як виплачується заробітна плата?

Віктор МИКОЛАЙЧУК, м. Житомир

 Відповідно до статті 23 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на те­риторії України виплачується у грошових знаках, що мають за­конний обіг на території Украї­ни. Виплата зарплати у формі боргових зобов’язань і розпи­сок або у будь-якій іншій фор­мі забороняється.

Заробітна плата може випла­чуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України за погодженням із Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передба­чено часткову виплату зарпла­ти натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30% нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вар­тістю оплаті праці у грошово­му виразі, є звичайною або ба­жаною для працівників, окрім товарів, перелік яких встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в ро­бочі дні у строки, встановлені колдоговором або норматив­ним актом роботодавця, по­годженим із виборним орга­ном первинної профспілкової організації чи іншим уповно­важеним на представництво трудовим колективом органом (а в разі їх відсутності – пред­ставниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не переви­щує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір зарплати за першу по­ловину місяця визначається колективним договором або нормативним актом робото­давця, погодженим із вибор­ним органом первинної проф-організації чи іншим уповно­важеним на представництво трудовим колективом органом (а в разі їх відсутності – пред­ставниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), але не менше оп­лати за фактично відпрацьова­ний час із розрахунку тариф­ної ставки (посадового окладу) працівника.

За письмовою згодою праців­ника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказа­ми на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою опла­тою цих послуг за рахунок ро­ботодавця.

Якщо ж працівник не погодив­ся (не подав заяви) на отри­мання заробітної плати через банк (перераховувати гроші на картку), то роботодавець не вправі примушувати його, від­так зобов’язаний виплачувати зарплату працівникові у касі підприємства.

Матеріали сторінки підготовлені фахівцями Департаменту правового захисту апарату ФПУ

 До уваги

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату зарплати у магазинах розд­рібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком випадків, коли зарплата випла­чується особам, які пра­цюють у цих закладах.

24.10.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини