ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Про накопичувальну пенсійну систему

 У засобах масової інформації періодично з’являється інфор­мація, що запровадження другого рівня пенсійної системи дасть змогу значно підвищити розміри пенсій. Чи справді це так?

Олег ХАРЧУК, м. Київ

 Запровадження дру­гого рівня накопи­чувальної системи загальнообов’язко-вого державного пенсійного страхування відкладено доти, доки буде досягнуто умов, що визна­чені прикінцевими поло­женнями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страху­вання». При цьому перед­бачено, що страхові внески до Накопичувального пен­сійного фонду (НПФ) спла­чуватимуть застраховані особи, яким на день запро­вадження перерахування таких внесків виповнилося не більш як 35 років.

Максимальний розмір страхових внесків, що спря­мовуватимуться до накопи­чувальної системи, не може перевищувати 7% суми зарплати працівника. При цьому пенсійні внески до НПФ становитимуть 2% у перший рік запровадження другого рівня і зростуть до 7% – на шостий рік.

Стосовно того, що запро­вадження другого рівня дасть змогу підвищити роз­міри пенсій, то з огляду на чинні правові норми, які регулюватимуть реаліза­цію другого рівня пенсійної системи, та ситуацію в соціально-економічній сфе­рі, однозначно цього не можна стверджувати. Це випливає з таких чин-ників.

1. Запровадження друго­го рівня характеризувати­меться зменшенням розмі­ру страхових внесків до со­лідарної пенсійної систе­ми. Так, якщо нині при об­численні пенсій у солідар­ній системі величина оцін­ки одного року страхового стажу дорівнює 1,35% (тоб­то застосовується коефіці­єнт страхового стажу 1,35), то для працівників, які бра­тимуть участь у солідарній і накопичувальній систе­мах пенсійного страхуван­ня, під час обчислення пен­сій у солідарній системі застосовуватиметься кое­фіцієнт страхового стажу 1,08 (тобто на 20% менше). Іншими словами, запрова­дження другого рівня від­буватиметься за рахунок зменшення розміру пенсії в солідарній пенсійній сис­темі.

2. Накопичувальні пен­сійні системи залежні від економічних ризиків: рівня інфляції, ставки інвести­ційного доходу, стабільнос­ті фондового ринку тощо. За період накопичення пен­сійних коштів потрібно не тільки зберегти суми спла­чених пенсійних внесків, а й забезпечити на належно­му рівні інвестиційний до­хід, який би покрив рівень інфляції та забезпечив зростання суми пенсійних накопичень.

3. Передбачено, що дові­чна пенсія з пенсійних на­копичень у другому рівні виплачуватиметься за ра­хунок придбання пенсіоне­ром ануїтету у страхової компанії, що матиме ліцен­зію на цей вид діяльності. При цьому протягом усього періоду отримання пенсії (середня тривалість життя на пенсії – 19–20 років) не передбачається жодних по­правок на інфляцію, тобто купівельна спроможність знижуватиметься.

4. Слід також звернути увагу на те, що учасники з низькими доходами отри­мають менші виплати, ніж учасники з високими дохо­дами. Працюючі інваліди, особи, які впродовж трива­лого часу були безробітни­ми, жінки, які виховували дітей, не зможуть накопи­чити достатньо грошей для отримання пристойних ви­плат. Відтак збільшувати­муться витрати з держбю­джету на державну соціаль­ну допомогу малозабезпе­ченим громадянам.

Таким чином, розміри пенсії після запровадження обов’язкової накопичуваль­ної системи залежатимуть від багатьох чинників.

Насамперед слід вжити заходів, спрямованих на збільшення надходжень до Пенсійного фонду, зокрема завдяки зростанню кількос­ті зайнятого населення та легалізації зарплати. Слід також забезпечити стабіль­не економічне зростання та зниження рівня інфляції в країні.

Необхідно удосконали­ти нормативно-правову базу щодо питань інвесту­вання, ліквідності пенсій­них активів, належного адміністрування та управ­ління, нагляду та контролю в цій системі. Можна втра­тити значну частину нако­пичених пенсійних активів, приміром, через неефектив­ну роботу регулятивної системи, великі адмінви­трати у накопичувальній системі, особливо під час фінансово-економічної кри­зи, у разі нестабільного роз­витку економіки, що спо­стерігається в останні роки.

Слід створити комплек­сну систему гарантування збереження пенсійних на­копичень, головною метою якої має стати забезпечен­ня реалізації в повному обсязі права громадян на пенсію.

 Володимир МАКСИМЧУК, завідувач відділу пенсійного забезпечення департаменту соціального діалогу соціального страхування та гуманітарних питань апарату ФПУ

 ЯК ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ ВІДРАХУВАННЯ?

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджуватиметься, починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцит­ність бюджету Пенсійного фонду України. Азгідно з п. 5 р. II цього Закону з метою недо­пущення зменшення зарплати найманих працівників у зв’язку з перерахуванням страх-внесків до НПФ підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, фізичні особи, які використовують найману працю, протягом поетапного збільшення розміру страхвнесків до НПФ мають підвищити зарплати всіх працівників у таких розмі­рах, щоб після відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соц-страхування та податку з доходів фізичних осіб зарплата, що підлягає виплаті, не була нижчою за фактично виплачену зарплату за рік, що передує року збільшення розміру страхового внеску до НПФ.

 Соціальні виплати та допомоги

 Які законодавчі акти визначають умо­ви загальнообов’язкового державного пенсійного страхування?

Галина МИХАСЬ, м. Луцьк

 Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про загальнообов’язкове держав­не пенсійне страхування» загальнообов’язкове держав­не пенсійне страхування здій­снюється за принципами:

– обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контрак­ту) та інших підставах, перед­бачених законодавством, а та­кож осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фі­зичних осіб – суб’єктів підпри­ємницької діяльності;

– права на добровільну участь у системі загально -обов’язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають такому страхуванню;

– зацікавленості кожної пра­цездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

– рівноправності застрахова­них осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконан­ня обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове держав­не пенсійне страхування;

– диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

– солідарності та субсидуван­ня в солідарній системі;

– фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

– спрямування частини стра­хових внесків до накопичу­вальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвести­ційного доходу;

– державних гарантій реаліза­ції застрахованими особами своїх прав, що передбачені цим Законом;

– організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, робо­тодавців та держави і на заса­дах гласності, прозорості та доступності його діяльності;

– обов’язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов’язаних із виплатою пенсій і наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

– цільового та ефективного використання коштів загальнообов’язкового дер-жавного пенсійного страху­вання;

– відповідальності суб’єктів системи загальнообов’язко-вого державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Орієнтири

Пенсії, інші види со­ціальних виплат і до­помоги, що є основ­ним джерелом існу­вання, мають забезпе­чувати належний рі­вень життя, не нижчий від прожиткового міні­муму, встановленого законом.

 Сторінку підготувала Тетяна РУБАН, «ПВ»

25.09.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини