ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Про мінімальний страховий внесок і мінімальні пенсії

 Особи, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду єдиний внесок на соціальне страхування в сумі не менше мінімального страхо­вого внеску. Проте, на мою думку, така сума страхового внес­ку є завеликою для більшості підприємців. Чи можна змен­шити розмір єдиного внеску, адже, виходячи з мінімального страхо­вого внеску, пенсія буде призначена лише в мінімальному розмірі.

Микола СТЕПАНОВ, м. Київ

З 1 січня 2011 року набув чинності За­кон України «Про збір та облік єди­ного внеску на загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страху­вання», згідно з яким осо­би, котрі обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний вне­сок на суми, що визнача­ються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мі­німального страхового внеску.

Максимальна величина заробітку, в межах якого нараховується єдиний вне­сок на загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування, становить 17 роз­мірів прожиткового міні­муму для працездатних осіб, встановленого зако­ном. У 2012 році ця макси­мальна величина стано­вить: із 1 січня – 18 241 гривню, з 1 квітня – 18 598, з 1 липня – 18 734, з 1 жов­тня – 19 006, з 1 грудня – 19 278 гривень.

Мінімальний страхо­вий внесок встановлено залежно від категорії осіб, які підлягають загально-обов’язковому державно­му соціальному страху­ванню. Особи, які обрали спрощену систему оподат­кування, сплачують єди­ний соціальний внесок у розмірі 34,7% визначеної бази нарахування єдиного внеску (поділяється на загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страху­вання на випадок безробіт­тя – 4,3228 відсотка; на загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхуван­ня – 95,6772 відсотка).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхуван­ня» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жі­нок – 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового міні­муму для осіб, які втрати­ли працездатність, визна­ченого законом. За наяв­ності страхового стажу меншої тривалості, ніж пе­редбачено вище, пенсія за віком встановлюється у розмірі, пропорційному на­явному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Якщо зробити приблиз­ний розрахунок з урахуван­ням того, скільки особа (приміром, жінка), яка об­рала спрощену систему оподаткування, сплатить за 30 років внесків на пен­сійне страхування, та ви­ходячи із середньої трива­лості життя у пенсійному віці (у жінок – 25 років), розрахунковий розмір пен­сії за віком буде на рівні лише 50% мінімальної пен­сії. Тобто мінімальний страховий внесок не забез­печує виплату пенсії в мі­німальному розмірі. У чо­ловіків ситуація трохи краща, оскільки середня тривалість життя в пенсій­ному віці значно менша (14 років). Із урахуванням сплати внесків протягом 35 років вони виходять на роз­рахунковий розмір пенсії за віком на рівні мінімаль­ної (приблизно 105%).

Зрозуміло, що за таких умов не може порушува­тися питання щодо змен­шення розміру мінімаль­ного страхового внеску для осіб, які обрали спро­щену систему оподатку­вання.

В Україні з 2004 року ре­формовано солідарну пен­сійну систему, у 2011 році були внесені суттєві зміни до пенсійного законодав­ства. Проте, незважаючи на це, ще є багато проблем, які потрібно вирішувати, щоб створити справедливу й прозору пенсійну систе­му. Серед них, зокрема, удосконалення порядку призначення, перерахунку пенсій, їх індексації та під­вищення, врегулювання проблем у сфері пільгового пенсійного забезпечення для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важкими умовами пра­ці, тощо. Безперечно, по­рушуватимуться й питан­ня щодо подальшої долі пенсійного забезпечення окремих категорій зайня­того населення, зокрема осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

 Досвід інших країн

У багатьох державах для самозайнятих осіб, сільськогосподарських працівників та ін­ших, з огляду на специфіку їхньої зайнятості та отримані доходи, діють окремі пенсійні системи. Приміром, у Польщі створено Фонд сільськогосподарського соціального стра­хування, який займається соціальним страхуванням фермерів. У його структурі діє ок­ремий фонд – Пенсійний, що формується із внесків на пенсійне страхування, а також фі­нансується за рахунок додаткових субсидій із державного бюджету. Власні внески фер­мерів покривають приблизно 10% витрат на пенсійні виплати, а решту – субсидії з дер-жавного бюджету.

 Обов’язки платника єдиного внеску

 Чи зобов’язаний роботодавець надава­ти застрахованій особі відомості про сплату єдиного внеску?

Марина ОСТАПЕНКО,  м. Миколаїв

 Згідно із частиною другою статті 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) платник єдиного внеску (ЄВ) зобов’язаний:

– своєчасно та в повному об­сязі нараховувати, обчислю­вати й сплачувати єдиний внесок;

– вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нара­хування ЄВ за кожним кален­дарним місяцем і календар­ним роком, зберігати такі ві­домості в порядку, передба­ченому законодавством;

– допускати посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду (ПФ) до проведення перевірки пра­вильності нарахування, об­числення та сплати ЄВ за на­явності направлення на пере­вірку та посвідчення осіб, на­давати їм передбачені зако­нодавством документи та по­яснення з питань, що виника­ють у процесі перевірки;

– подавати звітність до тери­торіального органу ПФ у строки, порядку та за фор­мою, встановленими ПФ за погодженням із відповідними фондами загальнообов’язко-вого державного соцстраху­вання та центральним орга­ном виконавчої влади у галузі статистики;

– надавати безплатно застра­хованій особі та на вимогу членів сім’ї померлої застра­хованої особи відомості про зарплату (дохід), суму сплаче­ного ЄВ та інші відомості про застраховану особу, що пода­ються до територіального ор­гану Пенсійного фонду;

– пред’являти на вимогу за­страхованої особи, на ко­ристь якої він сплачує ЄВ, повідомлення про взяття на облік як платника ЄВ та нада­вати інформацію про сплату внеску, в тому числі у пись­мовій формі;

– перевіряти під час прийнят­тя на роботу наявність у фі­зичної особи посвідчення за­страхованої особи;

– повідомляти у територіаль­ний орган ПФ про прийняття на роботу фізичної особи, ві­домості про яку відсутні в Державному реєстрі загально-обов’язкового держсоцстра­хування або яка не пред’яви-ла на вимогу платника ЄВ пос­відчення застрахованої осо­би, та подавати необхідні ві­домості й документи для взят­тя на облік цієї особи;

– отримувати в територіаль­ному органі Пенсійного фон­ду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановле­ному ПФ, та видавати їх за­страхованим особам;

– повідомляти територіальний орган ПФ про зміну відомос­тей, що вносяться до Держ-реєстру загальнообов’язко-вого держсоцстрахування, про застраховану особу, на користь якої він сплачує ЄВ, у 10-денний строк після над­ходження таких відомостей;

– у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийняти­ми відповідно до цього Зако­ну, стати на облік у тери­торіальному органі Пенсійно­го фонду як платник ЄВ;

виконувати інші вимоги, пе­редбачені цим Законом.

 Володимир МАКСИМЧУК, завідувач відділу пенсійного забезпечення апарату ФПУ

Сторінку підготувала Тетяна РУБАН, «ПВ»

06.09.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини