ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Порядок працевлаштування іноземців

 Які докумен­ти слід підго­тувати іно­земцеві, щоб отримати дозвіл на офіційне пра­цевлаштування в Україні?

Леонід ТИХОНЧУК, м. Одеса

 Згідно з Порядком оформлення іно­земцям та особам без громадянства дозволу на працев­лаштування в Україні, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 01.11.1999 № 2028, дозвіл на працевлашту­вання оформляє і видає Державний центр зайня­тості Міністерства соці­альної політики або за його дорученням відпо­відні центри зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Киє­ва та Севастополя – для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

Для отримання дозво­лу роботодавець подає до відповідного центру за­йнятості такі документи: заяву (у довільній формі); обґрунтування необхід­ності використання праці іноземців і можливості створення для них необ­хідних умов перебування та діяльності; копію контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської ді­яльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладено); копії статуту та свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської ді­яльності, засвідчені в установленому порядку; список іноземців із зазна­ченням їх повного імені та прізвища, року наро­дження, номера паспор­та, спеціальності (фаху), статі; копію проекту контракту роботодавця з працівником – іноземним громадянином; документ (наказ, витяг із протоко­лу, доручення тощо), оформлений в установле­ному порядку, який по­свідчує право представ­ника роботодавця пред­ставляти його інтереси у центрі зайнятості; копії документів про освіту або кваліфікацію; довідку ор­гану державної податко­вої служби про сплату ро­ботодавцем передбаче­них законодавством по­датків і зборів; квитанцію про внесення плати за розгляд заяви.

 Трудова угода зіммігрантом

 Які особливості укладання трудо­вого договору з іно­земцем?

Максим КАХЛЮК, м. Чернівці

Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що пе­ребувають в Україні на за­конних підставах, користу­ються тими самими права­ми й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, крім винятків, встановле­них Конституцією, закона­ми чи міжнародними дого­ворами України.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про пра­вовий статус іноземців» іноземці ма­ють рівні з громадянами України права й обов’язки в трудових від­носинах, якщо інше не пе­редбачено за­конодавством України та міжнародними договора­ми України.

Укладення трудового дого­вору в Україні з іноземця­ми або особами без грома­дянства має істотні осо­бливості. Нарівні з грома­дянами України право на працевлаштування мають лише іноземці, які постій­но проживають в Україні, тобто ті, які відповідно до вимог ст. 1 ЗУ «Про іммі­грацію» одержали у вста­новленому порядку по­свідчення на проживання в Україні.

Крім того, іноземці, які прибули в Україну для пра­цевлаштування на визна­чений термін, можуть за­йматися трудовою діяль­ністю тільки відповідно до одержаного у встановле­ному порядку дозволу на працевлаштування.

 Звільнення лише за згодою працівниці

Моя донька на третьому місяці вагітності. На заводі, де вона пра­цює, планується скорочення персо­налу. Чи може адміністрація під­приємства звільнити вагітну жінку?

Людмила ПОЛЮХ, м. Черкаси

 Чинним законодавством встановлено, що з ініціати­ви роботодавця не допуска­ється звільнення вагітних жінок.

Ця заборона має лише одне виключення: звільнення можливе у разі повної лікві­дації підприємства, устано­ви, організації, але за умови обов’язкового працевла­штування працівника.

При цьому згадана норма вважається дотриманою, якщо жінка працевлаштова­на в перший день після звільнення, тобто коли немає перерви між днем звільнен­ня і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше під­приємство. Звільнення ж можливе з ініціативи праців­ника і за угодою сторін.

У разі завершення строко­вого трудового договору (п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України) жінку також звільняють із обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштуван­ня за нею зберігається се­редня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового тру­дового договору.

Тож роботодавець з власної ініціативи не може звільни­ти вагітну жінку, проте жін­ка може звільнитися за власним бажанням. У цьому разі краще звільнятися за згодою сторін, аби мати змогу стати на облік у цен­трі зайнятості.

 На легшу роботу

 Від якої роботи має право відмо­витися вагітна жінка?

Галина БАЙЧУК, м. Бердичів, Житомирська обл.

 Згідно зі статтею 176 Кодек­су законів про працю Украї­ни забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до нічних, надуроч­них робіт, робіт у вихідні дні та направляти їх у відря­дження.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, можуть залучатися до наду­рочних робіт або направля­тися у відрядження лише за їхньою згодою.

Крім того, вагітним жінкам на підставі медичного ви­сновку знижуються норми виробітку, норми обслуго­вування або їх переводять на іншу – легшу роботу, що виключає вплив несприят­ливих виробничих факто­рів, при цьому за нею збері­гається середній заробіток, який вона мала на попере­дньому місці роботи.

Якщо жінка має такий ме­дичний висновок, а робото­давець іще не знайшов їй легшу роботу, то жінка тим­часово звільняється від ро­боти зі збереженням серед­нього заробітку за час ви­мушеного прогулу.

Якщо ж на легшій роботі у працівниці зарплата вища від заробітку на попере­дньому місці, то виплачу­ється фактична заробітна плата.

 Сторінку підготувала Тетяна РУБАН, «ПВ»

12.06.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини