СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Життя собаче…

Мабуть жодна інша тема не здатна так розділити громаду, як питання безпритульних тварин в Україні. За­хисники організовують масові про­тести проти нелюдського винищен­ня братів наших менших. Ті, хто став жертвою собачої зграї, вважа­ють заклики до гуманізму знущан­ням. А суб’єкти пильної уваги з обох сторін не зважають на суперечки. Плодяться в своїй, тільки їм зручній прогресії, завдаючи клопоту людям.

 Хто відповідальний за тих, кого приручив

У жодній країні світу не побачиш, як біля ринків, автозаправок, супермарке­тів тиняються зграї бруд­них і нещасних собак. Ка­жуть, менталітет там ін­ший. Напевне. Бо в цивілі­зованих країнах кожній до­машній тварині вживлю­ють спеціальний чіп, щось на зразок біологічного пас­порта. За таким «докумен­том» знаходять власника собаки чи кішки, і якщо з’ясується, що тварину на­вмисне викинули на вули­цю, можна і до в’язниці за­гриміти. В Україні про від­повідальність за тих, кого приручили, залишається тільки мріяти. Зрештою, безпритульні пси не з неба впали. Ми самі прирекли їх на бродяче життя. Хтось через матеріальну скруту, дехто через власну лінь, бо собаку треба вигулювати зранку і ввечері, а хтось по­яснює свій вчинок тим, що не знав про власну алергію на собачу шерсть. Так чи інакше, але викинуті на ву­лицю собаки поповнюють лави бродячого «біосміт­тя», як їх зневажливо нази­вають «догхантери».

Європейські екологи пропонують стерилізувати собак, прищеплювати, а по­тім повертати в природне середовище. Однак для цього мають бути створені відповідні умови. Насам­перед, мережа розплідни­ків, які мають фінансува­тися за рахунок держави. Поки що в української вла­ди такої можливості немає: кількість безпритульних собак надзвичайно висока, тож поки ветеринари бу­дуть лікувати й стерилізу­вати одного пса, з’явиться ще 20 чи навіть більше. Скільки було балачок, що в столиці безпритульних собак нейтралізує стерилі­зація. Тільки чогось не ви­дно «стерилізованих» тва­рин із червоними чи сині­ми ошийниками. А при­блуд на вулицях усе біль­шає. То, може, не настіль­ки вже ефективний цей ме­тод? Свого часу ідею стери­лізації українцям підказа­ли московські колеги. Од­нак росіяни офіційно від такого методу відмови­лись, бо він виявився недієздатним. Схоже, україн­ських ветеринарів спітка­ла така ж участь.

Захисники тварин вва­жають, що єдиний цивілі­зований шлях урегулюва­ти кількість бездомних со­бак – відвозити їх у спеці­альні притулки і знаходи­ти господарів. І лише тих псів, котрі не знайдуть гос­подаря, слід гуманно при­сипляти.

Чиновники тільки пла­нують виділяти землі під собачі притулки. Та поки ті розмірковують, пересічні українці вже 10 років влас­ним коштом та за підтрим­ки любителів тварин із Ки­єва, Дніпропетровська, Ми­колаєва і Черкас утриму­ють притулок у Вишгород­ському районі. За цей час у надійні руки прилаштова­но майже 4 тис. собак.

Собака буває кусачою...

Кожна собака повинна мати хазяїна. Опинившись на вулиці, без догляду та їжі, безпритульні пси ста­ють потенційно небезпеч­ними й агресивними. Якщо ж безпритульні збирають­ся в зграю з 5–10 особин, зу­стріч із ними може стати неприємною, а то й фаталь­ною. Недавнє повідомлен­ня із Сімферополя шокує. Зграя безпритульних собак напала на жінку, яка про­гулювалась парком з груд­ним немовлям у візочку. Здичавілі пси відчули за­пах грудного молока і на­магалися перекинути візо­чок. Тільки завдяки щасли­вому випадку нагодилися перехожі, які врятували і матір, і маля.

А от 25-річній Анастасії з дачного масиву Кам’янка на околицях Сімферополя не пощастило. Її тіло, по­шматоване собаками, зна­йшли випадкові люди. Ця трагедія стала предметом обговорення в зарубіжній пресі. Країни, котрі плану­ють посилати своїх уболі­вальників на чемпіонат Єв­ропи, застерігають: ситуа­ція в Україні в цьому плані вийшла з-під контролю.

У Краматорську Доне­цької області виявлені останки підлітка, який зник кілька місяців тому. Його кістки, обгризені соба­ками, знайшов випадковий чоловік, який і повідомив у міліцію. У селі Картушино на Луганщині за нез’ясованих обставин загинула десятирічна дівчинка. При­пускають, що дитина стала жертвою бродячих собак.

Загалом, стверджують медики, щодня мінімум двоє дітей звертаються за допомогою до лікарів саме через укуси бродячими псами. Хоча ця статистика є вочевидь заниженою. Бо минулоріч тільки в столи­ці 2,7 тис. киян покусали безпритульні тварини. Скільки насправді бродя­

 чих псів у Києві, не може сказати ніхто. За різними оцінками, близько 40 тис. особин. А лідирує в цьому сумному переліку Одеса. Там бездомних собак біль­ше 100 тисяч. Тож не дивно, що населення хапається за зброю, аби боронитися від агресії братів наших мен­ших. У містах з’явились живодери-добровольці, які систематично вбивають со­бак. Вони називають себе «догхантерами». Чисель­ність армії «догхантерів» – загадка. Адже цей рух, який уже кілька років іс­нує в Росії, нині набуває масовості і в Україні. Зо­браження знущань над тва­ринами живодери виклада­ють в Інтернеті.

40-річний киянин Віта­лій зізнався, чому змуше­ний вдаватися до самосуду над тваринами: «Терпець увірвався, коли був тричі поспіль атакований зграя­ми бродячих собак серед бі­лого дня, в людних місцях. Домашній плеканець фокстер’єр не зміг мене захисти­ти, бо здичавілі тварини ро­зірвали його на моїх очах. Тож свої дії вважаю своє­рідною самообороною».

На спеціальному Інтернет-ресурсі розміщено так званий кодекс «догханте­ра», згідно з яким «мисли­вець на бродячих собак – це людина, яка дотримується думки про пріоритетне право людини мешкати в безпечному для неї навко­лишньому середовищі. Його завдання – знищення безпритульних тварин швидким і ефективним способом».

Зміст способу не розго­лошують, однак захисники тварин стверджують, що собак сьогодні вбивають палицями по голові, тру­ять, стріляють. І нікому не спадає на думку, що собака буває «кусачою» лиш від життя собачого…

Чесна гра без правил

З наближенням Євро–2012 у пресі побільшало ін­формації про винищення безпритульних собак влад­ними структурами україн­ських міст. Ролики, що де­монструють масові вбив­ства тварин, не оминули сторінок соціальних ме­реж. Проти такої жорстоко­сті вже протестує збірна Німеччини з футболу. До­лею українських собак пе­реймаються і в Європарла­менті, і численні захисни­ки тварин у всьому світі, що закликають бойкотува­ти футбольний чемпіонат, якщо їхні голоси не почу­ють в Україні.

За ініціативою Німеччи­ни в останній день березня відбулась Всеєвропейська акція – міжнародний марш на захист тварин в Україні. У цей день одночасно в ба­гатьох містах країн Європи – Австрії, Греції, Італії, Іс­панії, Нідерландах, Німеч­чині, Угорщині, Франції, Хорватії, Швейцарії тощо, а також у Росії і практично в усіх великих містах Укра­їни громадяни вийшли на вулиці, щоб висловити свій протест проти жорстокого поводження з тваринами в країні і солідарність з ви­могами негайного припи­нення жорстокості.

Зоозахисники випустили в небо кульки із зазначен­ням тих болючих і досі не розв’язаних проблем у сфері взаємин між людьми й тва­ринами, які в очах Європи перетворюють нашу країну на жахливого монстра.

А напередодні в Украї­ну прибула колона «швид­ких» для безпритульних со­бак. Міжнародна організа­ція із захисту тварин Four Paws допомагатиме цивілі­зовано вирішувати питан­ня врегулювання популя­ції безпритульних собак та котів.

«Ми сповнені рішучості допомогти безпритульним тваринам України єдиним можливим та ефективним способом: довгостроковою програмою стерилізації, що сприятиме обмеженню по­пуляції бродячих собак, а також виховуватиме більш гуманне ставлення до тва­рин», – заявив на прес-конференції президент і за­сновник міжнародної орга­нізації Four Paws Гельмут Данглер, зауваживши, що «це буде можливо тільки в тому випадку, якщо уряд України заборонить вбив­ство собак на загальнонаці­ональному рівні».

Пана Данглера не просто обурило, а шокувало повідо­млення, що в Україні діють пересувні крематорії, куди собак кидають ще живими. Оце вже суто наш, україн­ський, винахід. А ще два роки тому з вимогою припи­нити діяльність подібних установок до Віктора Яну­ковича звертався перший президент країни Леонід Кравчук: «Так не має бути, якщо ми люди і хоч якимось боком причетні до гуманіз­му. Спалювати живцем не наважувались навіть остан­ні нелюди в історії цивіліза­ції – фашисти в крематорі­ях», – писав він у відкрито­му листі до Віктора Януко­вича. А ще нагадав, що тва­рини також страждають від болю, і суспільство не повинно миритися з такими ганебними явищами. Якщо чиновники ігнорують закон «Про захист тварин від жор­стокого поводження», хай згадають про інший закон – вищий. «Папа Римський від­ніс собак до живих істот, у яких є душа. Тому людей, які так жорстоко поводять­ся з собаками, маємо підста­ви називати душогубами», – писав Кравчук.

Чи змінилося щось упро­довж двох років? Тільки те, що «собачий Освенцім» працює під прикриттям ночі та подалі від люд­ських очей. Собак так само труять, відстрілюють під гаслом очищення міст, де проходитиме чемпіонат з футболу. Але чи не занадто висока ціна?

  ЦИТАТНИК

 Анастасія Гориславська, київська зоозахисниця:

  – Державний притулок для тварин у Бородянці – це, з дозволу сказати, концтабір, у якому задекларована кіль­кість тварин не відповідає дійсності. Крематорій на те­риторії Бородянки працює цілодобово. Кажуть, що со­бак спалюють живцем. Влас­ники чотирилапих, котрі від­давали на тимчасове посе­лення своїх улюбленців, час­то не могли повернути тва­рин назад, оскільки їх там просто не було. І ніхто не міг пояснити, куди вони на­справді поділись.

 Тамара Тарнавська, президент Міжнародної організації товариства захисту тварин SOS:

 – Я наполягаю на будівництві дешевих, але постійних при­тулків. Таких, як наш приту­лок у Пироговому. У нас мешкають 2 тис. тварин і об­ходиться це в 500 тис. грн на рік. За підрахунками експер­тів, в Києві близько 35–40 тис. бродячих тварин. Тобто, якщо створювати для них такі ж притулки, як наш, міс­ту знадобиться 3,8 млн грн на рік. Для порівняння: в ми­нулому році на вирішення питання бродячих тварин у бюджеті столиці було перед­бачено 8 млн грн. І що ми маємо: тварини, як і раніше, не в притулках, а на вулицях, вони не стерилізовані.

 БЕЗ ВИНИ ВИННИЙ

Італійські захисники тварин покладають провину за те, що в Україні безжально винищують безпри­тульних собак та котів напередодні Євро–2012 безпосередньо на голову УЄФА Мішеля Платіні. Плакати «Платіні, облиш свою чорну справу!» з’явились на місцевому стадіоні під час матчу 1/8 Ліги чемпіонів. За межами футбольної арени ак­тивісти Міжнародної організації із захисту тварин влаштували акцію протесту із закривавленими повітряними кульками, аби засудити тихе вини­щення бродячих собак в Україні, де буде прово­дитися чемпіонат Європи з футболу.

За даними захисників, тільки впродовж минуло­го року було знищено 20 тис. котів і собак у при­мітивних печах та за допомогою таблеток. Ці жорстокі методи прирікають тварин на повільну й болісну смерть, а керівництво УЄФА спокійно на це реагує. Та ще й тисне на владу Києва, вима­гаючи навести лад на вулицях міста напередодні чемпіонату.

 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

 Безпритульних тварин в Старій Європі практично немає. Програму стерилізації застосовують переваж­но до вуличних котів. Стерилізують собак у 22 краї­нах Європи, однак у 15 з них цей захід не має при­хильників, бо не сприяє зменшенню кількості бродя­чих тварин. Вилов і стерилізація безпритульних псів з поверненням на старе місце проживання практи­кується в 7 країнах, і тільки в Греції залишається єди­ним методом обмеження популяції тварин.

Національна асоціація з контролю над тваринами США вважає вільне проживання на вулицях міст собак неприпустимим. Відтак у країні дозволено вилов і присипляння в притулках незатребуваних тварин.

А в Індії взагалі не заведено тримати собак удома – дикі собаки проживають поблизу людських посе­лень. З 1990 року на кошти благодійних організа­цій проводиться програма, що пе­редбачає вилов, вакцинацію та сте­рилізацію собак. Якщо ж в окремих регіонах країни спо­стерігаються випад­ки сказу, бездомних тварин знищують.

17.04.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини