ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Ліки подешевшають. Не всі й не відразу

 Чому в Україні такі вартісні ліки? Йдеться про аналоги препарату, який в інших, іноді розвиненіших країнах, коштує набагато дешевше. Цим питанням почали опікуватися в уряді.

Раз – пігулка, два – пігулка

Медичні препарати в Україні мають подешевша­ти на 25–30%. Принаймні, так пообіцяла влада. Втілю­вати задеклароване в жит­тя буде спеціально створе­на комісія при Міністерстві охорони здоров’я. Вона має розробити нову систему ці­ноутворення на закордонні ліки. За задумом урядовців, в Україні мають діяти рефе­рентні ціни на ліки, розра­ховані на базі середніх цін на аналогічні медпрепара­ти в низці країн, наприклад у Польщі, Сербії, Угорщині, Молдові. Планується, що нову систему визначення цін протестують на препа­ратах від гіпертонії, яких в Україні загалом потребує близько 7 млн пенсіонерів.

Хворіти в Україні відне­давна стало надто «доро­гим задоволенням». Ціна на медичні препарати ста­новить суму, яка багатьом співвітчизникам видаєть­ся надмірною. Особливо людям похилого віку, які потребують більше ліків, аніж ті, хто працює. Відтак мізерні пенсії не дозволя­ють купити найнеобхідні­шого. Тож доводиться ку­пувати ліки або в складчи­ну, або просити аптекарку продати частину упаковки. За кордоном ліки кошту­ють порівняно дешевше, тому що в більшості євро­пейських країн діє система соціального страхування. І завдяки цій системі держа­ва виділяє істотні дотації на медичні препарати. В Україні впровадження сис­теми соціального страху­вання – примарна перспек­тива. Однак людей, що ку­пують ліки в аптеках, най­менше хвилює, як працює фармакологічний ринок у Європі чи Азії. Їм потрібно, щоб вони будь-коли могли в найближчій до будинку аптеці купити необхідні препарати – якісні, ефек­тивні і за доступною ціною. А саме ці позиції не завжди влаштовують хворих. Щодо якості медичних пре­паратів є сумніви. І чима­лі. Так, минулого року до спеціального експертного центру надійшло 8 673 по­відомлення про побічні ре­акції під час вживання лі­карських засобів. Скільки розслідувань проведено щодо подібних випадків, які їх результати? Запитан­ня не має відповіді.

Вимога, щоб усі лікарі надавали пацієнтам кон­сультації щодо того, які ві­тчизняні аналоги зарубіж­них препаратів існують і так само ефективні, так і не знайшла підтримки. Лі­карі розучилися виписува­ти рецепти. До того ж, щоб відпускати ліки за рецеп­том, потрібно надрукувати спеціальні бланки. У кож­ного лікаря їх має бути до­статньо. А на це, якщо по­рахувати в масштабі краї­ни, потрібні великі кошти. Тож більшість населення йде до аптеки і купує ліки за власною ініціативою.

Принцип здешевлення ліків для населення теж поки що не затверджений. Більшість експертів ува­жають, що держава повинна взяти на себе повнова­ження компенсувати пев­ну частину вартості ліків, щоб людина мала можли­вість придбати необхідний препарат, при цьому не ви­тративши на нього всю пенсію чи зарплату. Тіль­ки тоді можна сподівати­ся, що ліки подешевша­ють, принаймні, вдвічі. А загалом, стверджують фа­хівці, аптеки мають бути підпорядковані державі, а не комерційним структу­рам, як це відбувається нині. Сьогодні ліки – це ко­мерція, тож вони мають дуже мало спільного зі справжньою охороною здоров’я.

Вибір препарату чи препарат вибору

Виявляється, є такий термін у фармакології – препарат вибору. Хворий може замовити або наш, вітчизняний, препарат, або імпортний. Рік у рік укра­їнці купують більше вар­тісних імпортних препара­тів. Бездумна довіра до за­кордонного – це спадок ча­сів радянського дефіциту й агресивної політики ім­портних фармацевтів. Для продавців медикаментів вигідні саме такі правила гри, вважають в Асоціації виробників ліків.

Візьмімо Парацетамол вітчизняного виробництва. Він має ті ж самі власти­вості, що й зарубіжний Па­надол. І хоча ціна першого в середньому вп’ятеро ниж­ча за імпортний, цьогоріч від застуди українці часті­ше лікувалися саме інозем­ним препаратом. Запитай­те в будь-якого аптечного працівника, який з них ефективніший. Відповідь є очевидною: імпортний. Чому? Та дуже просто. Ціна однієї упаковки вітчизняних ліків у 4–5 разів нижча за імпортні. Безпе­речно, і аптекам, і оптовим компаніям вигідніше про­давати дорожчий товар. Адже чим він дорожчий, тим більша націнка і вище заробіток.

У Міністерстві охорони здоров’я кажуть: торік з усіх проданих в Україні лі­ків 70% були вітчизняного виробництва, а 30% – закор­донні. Але в грошах спів­відношення інше: 73% ви­тратили на іноземні пігул­ки і 27% – на українські. А стандарти якості і дія у них приблизно однакові, пере­конують експерти.

В Україні існують 14 тис. найменувань лікар­ських засобів. Причому іноземних утричі більше, ніж українських. Між тим, завезені медпрепарати вп’ятеро дорожчі за наші. І це в кращому випадку. Бо є низка препаратів, які пере­вищують вартість вітчиз­няних аналогів у десять, а то й більше разів.

Можна купити Мезим, який широко рекламується і входить до тридцятки по­пулярних препаратів, а можна купити ліки вітчиз­няного виробництва тієї ж групи під назвою Панкреа­тин. Різниця в ціні сягає де­сяти разів. Щоб зняти на­пад гіпертонії, можна ви­користати вітчизняний Еналаприл вартістю біля 5 грн, а можна за імпорт­ний оригінальний препа­рат заплатити близько 300 грн.

Та, як зізнався один з на­родних депутатів, сам він купує ліки від гіпертонії за кордоном і знає, що так ро­блять більшість його зна­йомих та колег. Бо вони там безпечніші і дешевші. Як мінімум, утричі.

Президент Віктор Яну­кович був глибоко обуре­ний інформацією про те, що один і той самий препа­рат для покращення мозко­вого кровообігу в Білорусі коштує 11 грн, а в Україні – 153 грн. Такі дані він озву­чив, коли давав доручення уряду запровадити євро­пейський підхід до держав­ного регулювання цін на ліки. А вже на черговому засіданні уряду було вирі­шено, що в Україні мають діяти референтні ціни на ліки, розраховані на базі середніх на аналогічні мед­препарати в низці країн, наприклад у Польщі, Сер­бії, Угорщині, Молдові.

Спершу за референтни­ми цінами будуть закупо­вуватися медикаменти за держпрограмами (напри­клад, препарати для ВІЛ-інфікованих, онкохворих тощо, які видаються безко­штовно), а згодом, коли систему апробують із соці­альними ліками, візьмуть­ся й за інші. Тоді для пере­січних хворих, які купують ліки самостійно, ціни зни­зяться.

Тим часом у Міністер­стві охорони здоров’я про­понують запровадити сис­тему часткового повернен­ня вартості деяких медпре­паратів (від хвороб, на які страждають великі групи населення і які характери­зуються високою смертніс­тю – та ж гіпертонія, різні серцеві захворювання). За словами голови Держслуж­би з лікарських засобів Олексія Соловйова, розмір компенсації буде залежати від економічної ситуації в країні і можливостей держ­бюджету. Не виключено, що держава зможе компен­сувати від 20 до 50% вартос­ті лікарських препаратів.

На думку чиновників, ціни на українські й препа­рати, які в Україну імпор­тують інші країни, мають бути порівнянними. Це, на їхню думку, призведе до іс­тотного їх зниження.

Однак у такої державної політики вже з’явилися опоненти, які говорять про істотні відмінності в якос­ті медичних препаратів ві­тчизняного та зарубіжного виробництва. На їхню дум­ку, ліки, вироблені в євро­пейських країнах, набага­то ефективніші за анало­гічні препарати вітчизня­ного виробництва. Відтак цінове порівняння – недо­речне.

Але уряд налаштований рішуче. І обіцяє ввести ре­ферентні ціни на лікарські засоби для лікування гі­пертонічної хвороби та діа­бету з 1 травня нинішнього року.

Рівновагу порушено

В аптечній справі за­вжди нарівно співіснували дві складові: консультативно-лікувальна і власне торгова, комерційна. Остан­нім часом цю рівновагу по­рушено на користь комер­ції. З’явилися навіть своє­рідні супермаркети, в яких відвідувачі самі вибирають матеріали та ліки, вистав­лені на полицях. Завдяки нав’язливій телевізійній ре­кламі препаратів люди по­ступово звикають до дум­ки, що лікуватися можна самостійно, а більшість препаратів є чимось на кшталт побутового краму. Поява аптечних супермар­кетів сформувала звичку постійно перебувати в про­цесі «лікування», прище­пивши ледь не любов до цього заняття.

Чи не щодня на полицях аптек з’являються нові то­вари, які «значно ефектив­ніші» (читай – ще дорожчі) від своїх попередників. Го­лова Державної служби України з лікарських засо­бів Олексій Соловйов опри­люднив статистику: мину­лого року для просування ліків на вітчизняному рин­ку витрачено 1200 млн грн та ще 2600 млн на рекламу. Якщо ліквідувати механізм просування ліків фармацев­тичними компаніями, мож­на домогтися здешевлення цін на 15%. Але чи пого­дяться з такою арифмети­кою самі компанії та рекла­модавці? Останні перетво­рили аптечну справу на своєрідне медичне шоу. Ре­кламують препарати у віршованій, пісенній формі, аби привернути увагу по­тенційних споживачів, усі­ма доступними способами переконати, що тільки ім­портне й дороге – якісне. Тим же, що реклама лікар­ських засобів призводить до самолікування та неба­жаних наслідків, «зацікав­лені» особи не переймають­ся. Не турбує їх і той факт, що саме завдяки рекламі на полицях аптек з’являється фальсифікат. Його частка на українському ринку ста­новить від 2 до 20%, у дея­ких випадках ця цифра зростає до 40%. Найчастіше фальсифікують ліки, які найбільше рекламують.

У 2011 році МОЗ зареє­стровано 752 лікувальні препарати, з яких 426 виро­блено на підприємствах, що взагалі ніколи не ін­спектувалися, тож їх якість та ефективність підлягає сумніву. Але компанії ак­тивно й уперто просувають їх на ринку. Загалом опто­вою доставкою медикамен­тів займаються 240 компа­ній, з яких п’ятьом нале­жить 85% ринку. Причому, говорять експерти, жоден із цієї п’ятірки національ­них дистриб’юторів, які ма­ють прямі контакти з ви­робниками (а відтак дешев­шу ціну й гарантію якості), не був переможцем закупівель, організованих Міністерством охорони здоров’я.

  ЦИТАТНИК

 Микола Азаров,  Прем’єр-міністр України:

 – Єдиний шлях до здешевлен­ня ліків – це нарощування власного виробництва, щоб воно на 70% задовольняло наші потреби, а також контроль якості та цін тих імпортних лі­ків, які неможливо замінити.

 Петро Багрій, керівник Асоціації виробників ліків

 – Якби сьогодні держава із наявного переліку вітчизня­них ліків купувала саме вітчизняні, а не імпортні, то економія державних коштів у масштабах держави скла­дала б 800 млн гривень.

 ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ

В очікуванні пілотного проекту щодо ре­ферентного регулювання цін дистриб’ютори занепокоєні. Адже якщо експеримент із державним регулюванням цін на медич­ні препарати виявиться успішним, вони ризикують позбутися надприбутків. Тому з пересторогою сприйняли позицію Прем’єра, який категорично й однозначно заявив: «Держава повинна раз і назавжди взяти під жорсткий контроль вартість лі­ків. Необхідно в стислі терміни сформува­ти єдину комплексну систему державного регулювання цін на медпрепарати».

А поки що врегулюють ціни на препарати, якими користуються гіпертоніки та хворі на діабет. Це буде початком упровадження європейського підходу до формування цін на медичні препарати – як вітчизняні, так і зарубіжні. І, можливо, вже не за горами часи, коли аптеки будуть підпорядковані державі, а не комерційним структурам.

 КОМЕНТАР

 Фармацевтичний ринок заповни­ли товарами іноземного виробни­цтва, через що й ціни зросли до не­ймовірних розмірів. Ми зустрічали­ся з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим, він пообіцяв урегулювати ціни. Можливо, держава й не повинна втручатися в ринкові відносини, але те, що відбувається на фар­мацевтичному ринку, більше нагадує стихійний ба­зар. Тут ідеться про непорядність, якщо не сказати безсоромність посередників. Якщо в інших країнах вони накручують ціни на 3–5%, то в Україні ця циф­ра сягає 200%. Є надія, що уряд дослухається до думки проф­спілок, і разом ми зможемо на­вести в галузі лад.

Василь Мойсюк, голова Профспілки працівників хімічних і нафтохімічних галузей

03.04.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини