СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Заручники продуктового фальсифікату

 Скажи мені, що ти їси, і я скажу, на що ти захворієш. Ця напівжартів­лива приказка може стати лейтмо­тивом життя українців у наступні роки. Адже якість харчових продук­тів невпинно погіршується. А контролювати цей процес – нікому.

 Б’є рекорди ковбаса

Експерти шоковані: 15 тисяч стандартів на про­дукти харчування, що ді­ють в Україні ще з часів СРСР, не те що не відпові­дають, навіть не наближе­ні до міжнародних вимог. 11 тисяч нових технічних умов відкривають вироб­никам зелену вулицю для маніпуляцій інгредієнта­ми та зниження собівартос­ті продукції. Їм байдуже, до яких наслідків це може призвести. Відтак якість продуктів харчування пе­ретнула критичну межу. Чи не щодня у ЗМІ з’являються повідомлення про масові отруєння чи то м’ясними, чи молочними продуктами, а також ово­чами та фруктами. Неякіс­на, сфальсифікована про­дукція на полицях крам­ниць – реалії нинішньої продовольчої політики, у якій кожен із нас почува­ється заручником.

Найсвіжіша інформація для тих, хто любить смаку­вати ковбасою. В Україні близько 97% (!) ковбасних виробів містять синтетичні речовини й різноманітні барвники. Про це широкому загалу повідомив началь­ник управління ринкового нагляду Державної спожив­чої інспекції Сергій Кияни­ченко. Чи є у таких виробах м’ясо, чиновник і сам не­впевнений. А от член прези­дії Українського товариства онкологів Вілен Степула ри­зикнув розкрити секрети на­чинки деяких ковбасних ви­робів. Для тих, хто купує со­сиски, сардельки, шпикач­ки, варену ковбасу, це буде неприємним відкриттям. Вони ж бо думають, що спо­живають м’ясні вироби.

Так-от: сосиски склада­ються зі 45% емульсії, 25% соєвого білка, 15% пташи­ного м’яса, 5% борошна, крохмалю, 5% смакових до­бавок, 7% м’ясного матері­алу. У сардельках – варіа­ція на тему «м’ясного про­дукту» така: 35% емульсії, 30% соєвого білка, 15% м’ясного матеріалу, 10% пташиного м’яса, 5% бо­рошна, крохмалю, 5% сма­кових добавок. Практично те ж саме і в рецептурі шпи­качок, тільки вони ще здо­брені нутряним і неконди­ційним підшкірним салом і смаковими добавками.

Експерт розшифровує завуальоване поняття «емульсії». Це не що інше, як субпродукти, відходи м’ясного виробництва, інші «здобутки» безвідходних технологій, щось на кшталт «ріжок і ратичок». Їх розме­люють та уварюють до гус­тоти каші. Присмачують речовинами, що сприяють загущенню виробу, дода­ють барвники, консерван­ти. І ковбасний виріб з’являється на прилавках крамниць. До того ж із цін­никами, де вартість виробу перевищує вартість м’яса.

Практично всі м’ясокомбінати, причому не тільки середні, а й провід­ні, майже на законних під­ставах використовують під час виробництва ковбас сою та інші «замінники м’яса». Реальна рецептура – за сімома замками. Ви­робники посилаються на комерційну таємницю, яку вони свято оберігають від конкурентів. А насправді – від споживача. Так само, як і втаємничують, які ре­альні надприбутки прино­сить їм «соєвий бізнес». Один кілограм сої здатен вбирати в себе 5–6 літрів води. Вона дешева, а виго­товлену в такий спосіб ков­басу можна легко продати за ціною «м’ясної».

Експерти стверджують, що виробники «грудьми встають» проти запрова­дження нових поліпшених стандартів щодо виробни­цтва ковбас. І навіть обзи­вають норми, які пропону­валися, драконівськими й неприйнятними. Бо не мо­жуть збагнути, з якого дива ковбаса вищого ґатунку на 100% має складатися з м’яса, першого сорту – на 70%, другого – на 60%. Зна­єте, чим пояснили своє обу­рення? Інтересами спожи­вачів. Мовляв, вони не го­тові до такої рецептури. Їм до вподоби традиційний смак ковбаси. Себто, крохмально-соєвий. Думку самих споживачів, як за­вжди, проігнорували.

Маємо Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів», який чітко визначає, що м’ясо – це всі їстівні частини твари­ни. Виробники прочитали цей закон по-своєму. Вияви­ли трохи кмітливості й пе­ретворили на «м’ясо» шкіру та кістки. І навіть завбачи­ли користь від такого вина­ходу, бо на такий харч, кажуть, мухи бояться сідати.

Пийте, дітки, молоко чи продукт молочний?

Нині натуральне моло­ко в Україні, як кажуть, вдень із вогнем не знайти. Навіть домашнє, з-під ко­рівчини, бабусі на ринках навчилися обробляти «за технологією»: щоб не скис­ло, доки до міста довезуть, щоб зверху плівочка жовті­ла на зразок вершків. А у крамницях з-поміж розма­їття пляшок і пакетів зна­йти натуральне молоко не вдасться. Переважно – мо­лочний продукт.

Експерти кажуть, що молочний продукт замість молока – це вже не настіль­ки корисний продукт. І ра­дять тим, хто хоче знайти натуральну молочну про­дукцію, уважно читати етикетки. Якщо на них не зазначено вміст рослинних жирів, продукт, ймовірно, натуральний. Це в тому ви­падку, коли виробники більш-менш чесно афішу­ють свою продукцію. Від­так треба добре орієнтува­тися, де сир, а де сирний продукт, де сметана, а де кисломолочний, точніше молочно-рослинний про­дукт під маркою сметани.

Але як розтлумачити споживачам, що є, виявля­ється, норма закону, що до­зволяє вважати молочними продукти, в яких «молочна сировина становить не мен­ше 50% загального складу сировини»? А якщо так, то тоді треба чесно змінити напис на упаковці «моло­ко» на «молочний напій». Виробники в один голос за­являють, що цього робити не слід. Мовляв, такий про­дукт точно ніхто не купить. Лукавлять панове виробни­ки. Дуже їм не хочеться, щоб таке, з дозволу сказа­ти, молоко продавали за ці­ною «молочного сурогату», вдвічі чи втричі дешевше.

Виробники стверджу­ють, що молоко в Україні тестують більш як сотнею методів. Але ніхто й ніко­ли не промовився, що до складу молока додають ан­тибіотики для подовження терміну зберігання. Екс­перти стверджують, що таке молоко взагалі ніколи не стане кисляком. Після десяти чи дванадцяти днів воно перетвориться на в’язку огидну масу, яка на­віть для млинців не зго­диться. Левоміцетин зро­бить свою справу.

Але ж на етикетках – ні слова про консерванти, бо під час виробництва тради­ційних молочних продук­тів «заборонено використо­вувати жири й білки немо­лочного походження, так само як і стабілізатори та емульгатори». Виробники на це не зважають і не шко­дують ні левоміцетину, ні бензойної кислоти. Лабора­торні дослідження показа­ли, що у багатьох зразках уміст зазначених вище кон­сервантів перевищує до­пустимі норми вдесятеро.

От і виходить, що на першому плані – бізнес і ні­чого, крім прибутків. Здоров’я споживачів – справа самих споживачів.

Протидія сміттєвій їжі

Цікаво, що Україна пер­шою із країн колишнього СРСР ухвалила закони про захист прав споживачів. Передбачалося, що такий захист посилиться в Украї­ні і згодом сягне європей­ського рівня. Проте, за сло­вами експертів, поправки до законів і нормативно-правових актів, які регулю­ють захист прав спожива­чів, прийняті після 2005 року, відсунули інтереси споживачів на другий план.

«У нас створюються умо­ви для бізнесу, а не дума­ють про здоров’я людей, – стверджує Владислав Єр­маков, секретар Громад­ської ради при Держспо­живстандарті України. – За останні п’ять-шість років у сфері захисту прав спожи­вачів практично нічого не змінилося. І якість товарів тільки погіршується».

Переважна більшість фа­хівців погоджується, що си­туація на споживчому рин­ку критична. Адже якість продуктів харчування зна­чною мірою позначається на показниках смертності, а у цьому питанні Україна – на першому місці.

Дехто закликає не дра­матизувати ситуацію, поси­лаючись на те, що товари підробляють у всьому світі. І навіть наводять приклади планетарного масштабу. Скажімо, фатально закін­чилася історія з відправкою до України замороженого м’яса, нашпигованого анти­біотиками та фарбниками: німецький підприємець-мільйонер наклав на себе руки. А в Китаї, приміром, навіть стратили двох під­приємців, із вини яких ти­сячі дітей отруїлися неякіс­ними молочними продукта­ми, а шестеро немовлят – загинули.

Наших виробників така кара оминула. Вони, як правило, за свої порушен­ня відбуваються легкими, майже мізерними штрафа­ми, які на їхніх прибутках від фальсифікату не надто й позначаються.

І ось знову заговорили про нагальну потребу ради­кально змінювати систему контролю за харчовими продуктами. Це означає, що Україна – на порозі чер­гової реформи. Її автори од­ним із ключових моментів називають створення єди­ного органу з контролю за безпекою харчових продук­тів. Бо раніше якість і без­печність продуктів харчу­вання контролювала армія солідних держструктур, але результат – плачевний. Нова інстанція створювати­меться на базі ветеринарної та фітосанітарної служб.

Однак деякі учасники ринку побоюються нового органу, який об’єднає функції декількох служб. «З одного боку, це начебто має на меті знизити рівень корупції. Адже доводилося окремо платити і ветерина­рам, і фітосанітарній служ­бі, і вірусологам. За будь-який дозвільний папірець, – бідкається приватний підприємець Ірина Осау­ленко. – З іншого боку, хто знає, скільки грошей вони захочуть, якщо будуть представляти єдину, моно­польну установу...»

Пересічним спожива­чам залишається тільки сподіватися, що єдина ін­спекція контролю перейма­тиметься, нарешті, їхніми проблеми. Бо, крім інших, у них є одна невирішена: як зробити, аби похід до крамниці перестав бути гонкою на виживання?

•  Цитатник

  – Беручи за приклад держави Євросоюзу, Держветфітослуж­ба України в повному обсязі зможе контролювати якість і безпечність продуктів харчу­вання: від внесення добрив у ґрунт до переробки рослин­ницької та тваринницької си­ровини, контролюючи логіс­тичні ланцюжки та реалізацію по всій території держави.

  Владислава Хижняк, заступник начальника Головного управління з питань захисту прав споживачів КДМА:

- В Україні дуже багато неякісної, сфальсифікованої продукції. Але через від­сутність бюджетного фінан­сування нашої організації упродовж останніх трьох-чотирьох років контроль за якістю та безпечністю про­дуктів харчування не про­водиться.

• Молочний фальсифікат

Науковці кажуть, що на українському рин­ку течуть уже не струмочки, а річки фаль­сифікованого молока. У молочних продук­тах, як правило, виявляють силу-силенну жирів рослинного походження. Фахівці обурюються, що екзотичні олії – пальмову, кокосову – знаходять навіть у вершковому морозиві, згущеному молоці, вершках. Окремі зразки такої продукції практично повністю складаються з такої сировини. Вміст олії, невідомо звідки завезеної, сягає 95 відсотків. Автори такої продукції нама­гаються запевнити споживачів, що ці до­бавки надають оригінального смаку тра­диційним продуктам. Іне хочуть чесно зі­знатися, що про смаки та вподобання по­купців ніхто насправді не дбає. Бо лише одна банка згущеного молока приносить фальсифікаторам 1,5–2 гривні приховано­го прибутку.

 Нині профспілки не мають прямого стосунку до контролю за якістю продуктів. Я вважаю, що аби ми могли купувати якісні ко­рисні продукти, контроль має здійснюватися на всіх рівнях: від надходження сировини до реалізації продукції. Але про який контроль йдеться, якщо в Держспоживінспекції не має навіть ін­струкції щодо оформлення протоколу про адміністративне порушен­ня? 2011 року було внесено зміни про проведення контролю за якістю продукції, а саме: ліквідовано держнагляд, а контроль за якістю продук­тів покладено на ветеринарну службу. Відтак за Держспоживінспекцією залишився лише контроль за дотриманням зако­нодавства та рекламою. На мою думку, недосконалість зако­нодавства є однією з головних причин реалізації не­якісної продукції. Профспілки беруть активну участь у законотворчій роботі, проводять експер­тизу законопроектів та інших нормативно-правових актів, вносять пропозиції стосовно пи­тань якості продукції та захисту прав спожива­чів. Окрім того, не слід забувати, що люди час­то купують продукцію низької якості через те, що вона дешева, а на якісну в них просто не вистачає грошей. Тому профспілки по­стійно виступають за підвищення зарплати працюючих і поліпшення добробуту людей загалом.

Олена БИШЕВА, експерт ФПУ

27.03.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини