ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Комунальні тарифи чи зашморг для населення?

Протистоянню комунальників і населення, здається, немає кінця-краю. Перші ображаються, що населення не хоче увійти в їхнє становище й справно платити за послуги. Інші нарікають на безпідставне (з їхньої точ­ки зору) і постійне підвищення тарифів на тлі низької якості наданих послуг. І хоча сам Прем’єр-міністр Ми­кола Азаров запевняє, що об’єктивних причин для підви­щення житлово-комунальних тарифів у країні немає, народ не дуже й довіряє владі. Більше того, сприймає по­зицію очільника уряду як негласний сигнал місцевій вла­ді змінити цифри у квитанціях за комунальні послуги саме у бік підвищення.

ПЛАЧУТЬ, АЛЕ ПЛАТЯТЬ

Приводом для занепоко­єння для багатьох киян ви­явився той факт, що у січні ц. р. вони отримали відко­риговані платіжні доку­менти. Відтак за тепло мешканці столиці мають сплачувати вже вдвічі біль­ше, ніж раніше. Парадокс навіть не в тому, що у груд­ні погода нас трохи потіши­ла, тож не довелося витра­чати більше тепла, а в тому, що «виправлені» кви­танції отримали не всі, а лише половина киян. Ре­шта мала сплачувати, як і раніше. Населення, звісно, кинулося перевіряти всі квитанції від початку ми­нулого року. І віднайшло ще одну приховану міну: щомісяця підсумкова циф­ра змінювалась у бік зрос­тання то на 11, то на 18, а то й на 26 гривень. Тобто без жодного офіційного попе­редження тарифи повільно, але планомірно підвищува­лися. Щось на кшталт про­бного каменя: платитимуть чи почнуть ремствувати? Ясна річ, що не всі заходи­лися з’ясовувати, чому так різняться підсумкові суми. Ті, хто ризикнув звернути­ся до фахівців своєї житлово-експлуатаційної кон­тори за роз’ясненнями, зі­ткнулися із завченою фра­зою: «Так ви ж, вибачте, не маєте лічильників води й спожитого газу». Тож вихо­дить, що претензії обдурені мешканці мають пред’являти самим собі.

Однак такі пробні каме­ні зробили свою справу: на­род укотре заговорив про чергове підвищення кому­нальних тарифів. Голова КДМА Олександр Попов заспокоював обурених киян через засоби масової інформації. «Про збільшен­ня тарифів на теплопоста­чання у столиці не може йти мови. Збереження вар­тості комунальних послуг на тому рівні, який маємо нині – це принципова пози­ція влади Києва. Однак іс­нує об’єктивна різниця в тарифах між будинками, де встановлено лічильни­ки, і де їх немає. Для нас дуже важливо, щоб кияни сплачували лише за ті по­слуги, які реально отриму­ють, і лише в рамках чин­них тарифів. Я особисто контролюватиму це питан­ня, і якщо побачимо пору­шення, то можете розрахо­вувати на мою реакцію», – пообіцяв голова КДМА.

Можна було б поаплоду­вати голові столичної ад­міністрації за розуміння. Однак, видається, що лі­чильники тут ні до чого. Адже мешканцям будин­ків, де лічильники працю­ють не один рік, теж досить суттєво підвищили тари­фи. Приміром, якщо за лис­топад люди заплатили за опалення квартири 74 грн, то за грудень минулого року їм поставили цифру 243 грн. Отже, вона зросла більш ніж утричі. Може, лічильник «порозумнішав» і почав підігравати кому­нальникам?

Роз’яснити ситуацію на­магався перший заступ­ник голови КДМА Олек­сандр Мазурчак: «Якщо в будинку встановлено лі­чильник, то відповідній організації потрібен час, аби зняти його показники за попередній місяць. Тому кияни у грудні отри­мали квитанції з нараху­ванням за жовтень, а в січ­ні – за листопад. Окрім того, деякі житлові органі­зації зняли показники од­разу за два місяці та вне­сли їх у платіжні докумен­ти, тож кияни отримали квитанції з більшою су­мою».

Як кажуть, зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Тож люди панікують, обу­рюються, плачуть, але платять.

ЯКІСНІ ПОСЛУГИ ТРЕБА НЕ ОБІЦЯТИ, А НАДАВАТИ

Тільки у такому разі люди платитимуть підви­щені тарифи. Якщо цифри, звісно, будуть обґрунтова­ними. Державна фінансова інспекція провела моніто­ринг усіх рішень місцевого самоврядування щодо під­вищення з 1 січня 2012 року тарифів на роботи та послу­ги. У жодному акті немає навіть натяку на законне обґрунтування подібних дій. Керівник фінансового відомства Петро Андреєв поділився своїми вражен­нями після проведеного мо­ніторингу: «Фактично не проаналізовано формуван­ня собівартості та основних затрат із боку житлово-комунальних підприємств. Складається враження, що керівники ЖКГ розгляда­ють діяльність як власний бізнес». Державна фінансо­ва інспекція констатує, що собівартість реально нада­них городянам комуналь­них послуг насправді штуч­но завищена. Але хто й коли конкретно має розв’язувати проблему, домог­тися в інспекції практично неможливо. Бо ж нині всі опікуються реформуван­ням житлово-комунальної галузі. Населення це розу­міє по-своєму – «реформу­ванням» тарифів.

Пригадуєте початок 1994 року, коли «в рамках ре­форми галузі» запровади­ли механізм поетапної по­вної економічно обґрунто­ваної оплати житлово-комунальних послуг забез­печеними родинами? Осно­вний фінансовий тягар по­ступово тоді ліг на плечі реальних споживачів. Окремі тарифи на послуги комунальників зросли май­же у 30 разів. При цьому майже вдвічі подорожчала квартплата. Відтоді бажан­ня брати з людей гроші за те, чого вони не отриму­ють, стало гарною звич­кою. Мабуть, для потреб власного бізнесу, на який натякнув керівник фінан­сової інспекції країни пан Андреєв.

Профспілки здійснили свій моніторинг та опри­люднили не менш вражаю­чий висновок: упродовж 2011 року за житлово-комунальні послуги кожна родина додатково сплати­ла в середньому по 160 грн щомісяця.

Тим часом профільний міністр Анатолій Близнюк реагує дуже дивно: неохоче говорить про підвищення тарифів, зауважуючи, що на якість послуг скаржать­ся частіше, ніж на високі тарифи.

ПРО ТЕПЛО І  ВОДУ ДЛЯ НАРОДУ

Левова частка коштів, які населення сплачує за квитанціями, спрямовуєть­ся на так зване утримання прибудинкових територій. Із цих відрахувань, як стверджують фахівці, скла­дається заробітна плата ко­мунальників. Ми не бере­мося рахувати гроші в чу­жому гаманці. Але спро­буймо з’ясувати, що ж вхо­дить до поняття «утриман­ня прибудинкових терито­рій». Якщо коротко, то це такий перелік послуг, за які народ мав би ще й до­плачувати. Якби, звісно, за­декларовані послуги нада­валися якісно та вчасно.

Отже, працівники житлово-експлуатаційних ор­ганізацій мають щодня підмітати не лише під’їзди, а й двори, вивозити сміття, чистити баки для сміття. Окрім того, щодня приби­рати зелені зони, замітати й мити (!) майданчики пе­ред входом у під’їзд. У ви­сотках – підмітати й роби­ти вологе прибирання до третього поверху включно. Вище – замітати тричі на тиждень, а мити – двічі на місяць. Перелік послуг та­кож передбачає щомісяця на поверхах мити перила, підвіконня, віконні рами, поштові скриньки, сміттє­проводи, а також знімати павутиння на стінах і сте­лі. Причому, дотримую­чись інструкції, павутиння слід не просто змахнути ві­ником, а вологою ганчір­кою. Усі вікна на поверхах мають мити двічі на рік, за логікою – одразу після зими й восени.

Чи знайдеться в країні хоча б один такий будинок, якщо він, звісно, не еліт­ний, де діють за таким пе­реліком? Дуже й дуже сум­нівно.

Комунальники такий закид не сприймають. Ка­жуть, що це дуже спроще­ний підхід. До утримання прибудинкових територій входять профілактичні й ремонтні роботи. А це не павуків по кутках жахати.

Гаразд, проаналізуймо і цю частину комунальних турбот. Фарбувати стіни всередині будинків мають раз на 3–5, зовні – раз на 4–5 років. Вікна, двері й балко­ни слід інспектувати раз на півроку. Якщо виника­ють проблеми з вікнами чи дверима, комунальники мають вирішити проблему негайно. Ще одна болюча проблема мешканців бага­токвартирних будинків – дах. Покрівлю працівники ЖЕКів мають оглядати що­квартально. І якщо раптом вона протікає, то макси­мум за п’ять діб майстри зобов’язані усунути недо­ліки. Утопія? Авжеж. То чому ж ми дивуємося, що населення та житлово-комунальні організації, як і раніше, залишаються по різні боки барикад.

Важко не погодитися з представником Всеукраїн­ської асоціації приватних інвесторів ЖКГ Сергієм Бульбасом. «Настав час припинити розглядати ко­ристувачів і надавачів по­слуг як дві ланки ланцюга. Це одна ланка, яка зале­жить одна від одної, як не крути. Це має бути єдина робоча система», – підсу­мував він. Шкода, що гото­вих рецептів, як це зроби­ти, ніхто не видає.

От і виходить, що кому­нальні послуги, насправді, й послугами назвати важ­ко. Бо ж вони не надаються у повному обсязі та не від­повідають належній якос­ті. При цьому плата за них підвищується із жахаючою регулярністю. Отже, так звані комунальні послуги сприймаються населенням не як благо, за яке треба платити, а як зашморг на шиї…

ЩО ПОЧІМ І ДЛЯ КОГО?

Розмови про єдиний знаменник, до якого слід «прив’язати» плату за комунальні послуги, так і залишилися порожньою балакани­ною. Експерти покаялися: поки що формули нового механізму ці­ноутворення не створено, пояснюючи це тим, що питання – украй непросте. Розробити єдину тарифну систему дуже складно, бо міста й області перебувають у нерівних умовах. Тож і виходить: як карта ляже, такий тариф і покаже. У Полтаві карта виявилася гуманною: за квадратний метр прибудинкових територій городя­ни сплачують 58 коп. У Києві за такий самий обсяг уже в 4,5 раза більше. Цей вид послуг особливо полюбляють комунальні пра­цівники, тож довільно підвищують тарифи: кому як заманеться. Найвідчутніші стрибки вартості цієї послуги спостерігаються у Львівській (64%), Київській (м. Біла Церква – 53,7%) та Сумській (35,2%) областях.

За холодну воду споживачі найдорожче платять у Запоріжжі, Лу­ганську та Чернівцях – більш як 4 грн за кубометр; у Вінниці, Киє­ві, Миколаєві – 1,5, 1,9 і 2 грн відповідно. За кубометр гарячої води мешканцям Луганська, Львова, Херсона доводиться виклас­ти від 18 до 20 грн, у Запоріжжі, Миколаєві, Рівному, Хмельниць­кому – платять майже наполовину менше. І якщо автори «єдино­го знаменника» знову активізуються, то вони навряд чи будуть відштовхуватися від нижчих цифр.

ДО КОЖНОЇ КВИТАНЦІЇ МІЛІЦІОНЕРА НЕ ПРИСТАВИШ

Необґрунтованими тарифами на по­слуги ЖКГ відтепер займатиметься МВС.

Міліція вже викрила 88 злочинів, пов’язаних із формуванням тарифів. Про це на засіданні Кабінету Міністрів повідомив перший заступник міністра внутрішніх справ Сергій Черних. «І це відбувається на тлі, коли уряд не під­вищує ціни на електроенергію, газ і жодних об’єктивних підстав для під­вищення тарифів на послуги житлово-комунального господарства немає», – наголосив він і додав, що всі необ­ґрунтовані рішення мають бути негай­но скасовані, а до посадовців, які при­четні до підвищення тарифів, слід вжити відповідних заходів реа­гування.

Серед найрезонансніших зловживань у цій сфе­рі слід назвати те, до якого вдалися посадовці кому­нального під­приємства у Дніпровсько­му районі сто­лиці. Вони не перераховува­ли комунальні платежі на­лежним чином. Відтак лише за два опалювальні сезони понад 20 тис. ро­дин району зайве сплатили понад 32 мільйони гривень. В Одесі службовці житлово-комунального підприємства міського теплопостачання не перера­хували «Нафтогазу» та використали на власні потреби 236 млн грн.

І хоча заступник міністра запевнив, що для підрозділів МВС викриття фак­тів службових злочинів, зловживань, правопорушень у сфері застосування тарифів є одним із пріоритетних на­прямів роботи, проте народ розуміє, що до кожної квитанції міліціонера не приставиш.

• ЦИТАТНИК

Анатолій БЛИЗНЮК, міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України

– Тарифи на комунальні послу­ги зможуть досягти економічно обґрунтованого рівня не рані­ше, ніж через 4 роки. За цей пе­ріод ми маємо домогтися зрос­тання доходів населення, вирі­шити питання технічного пере­оснащення галузі й поступово вийти на рентабельну роботу комунальних підприємств.

Тетяна МОНТЯН, адвокат:

– Основною проблемою житлово-комунального гос­подарства є недосконала ме­тодика обрахування собівар­тості послуг для населення. Як тільки ми отримаємо ін­формацію, що почім, одразу зникнуть проблеми.

Віктор МАТЧУК, член комітету ВР з питань будівництва, містобудування та ЖКГ і регіональної політики:

– Те, що питання підвищення тарифів у ЖКГ уже вдруге за останні півтора року розгля­далося на засіданні Кабміну, свідчить про те, що влада втрачає контроль над ситуаці­єю в галузі. Житлово-комунальна сфера запрацює ста­більно та передбачено лише тоді, коли в галузі запрацюють нормальні економічні закони.

13.02.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини