СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Кому заважають профспілки?

Відповідь проста: немає первинної профспілко­вої організації на підприємстві – немає проблем для роботодавця! Напевно, приблизно з таких міркувань чи не найбільші міжнародні торго­вельні мережі, що вже кілька років працюють в Україні, зокрема «METRO Cash & Carry» та ТОВ «Ашан», усілякими способами уникають створення первинки у своїх магазинах. Так, у «METRO» створено власну, так звану, жовту профспілку, а його керівництво впродовж бага­тьох років уникає співпраці з Об’єднаною профспілковою організацією «Трудовий Альянс» Все­української профспілки працівників і підприєм­ців торгівлі, громадського харчування і послуг та іншими профспілками. А в гіпермаркетах «Ашан» іще серйозніше «взялися за справу», аби попередити створення первинної профспілкової організації: звільняють тих, хто намагається її створити. Приклади незаконного звільнення членів профспілок, зазіхання на конституцій­не право працівників – про це та інше читайте в нашому матеріалі.

Об’єднана проф­спілкова орга­нізація «Тру­довий Альянс» представлена в торговельних мережах пе­реважно іноземних компа­ній, які ведуть свій бізнес на території України. Тож саме там вона намагається стати на захист працівни­ків, які часто отримують мізерну заробітну плату, не мають нормальних умов праці, а подекуди їм навіть не дозволяють використа­ти свою обідню перерву чи сходити в туалет…

«Нині почали актив­но розвиватися первинні профспілкові організації в компаніях «Ашан Україна Гіпермаркет» та «METRO Cash & Carry». В останній ми представлені вже 4 роки, впродовж яких компанія робила все, аби уникнути соціального діалогу з проф­спілками, – розповідає го­лова Об’єднання «Трудовий Альянс» Олексій Міщенко. – Що ж стосується «Аша­на», то ми нарешті знайшли 3 людини, які не побоялися підняти профспілковий рух. Однак як тільки-но вони згідно із законом сповісти­ли своє керівництво про те, що створено первинну проф­спілкову організацію, їх було звільнено! І нині трива­ють суди щодо відновлення цих людей на роботі».

ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІЗ РОЗМАХОМ

У цілому специфіка транснаціональних компа­ній, які складаються з мате­ринського підприємства та його закордонних філіалів, така, що часто, працюючи на території іншої країни, керівництво не хоче дотри­муватися правових норм законодавства країни пере­бування, натомість має свої внутрішні правила та прин­ципи так званого «парт­нерства». Яскравим при­кладом такого свавілля, за словами Олексія Міщенка, є «Ашан».

«Так, за договором пра­цівники мають годину обідньої перерви, але фактично можуть використати мен­ше половини – 25 хвилин, інакше отримають догану! В туалет також не завжди випускають, касирам мага­зину це пояснюють вироб­ничою необхідністю, яка, до речі, існує завжди, адже працівників катастрофіч­но не вистачає, – зазначає Олексій Міщенко. – У ТОВ «Ашан» запроваджено ад­міністративні стягнення, не дисциплінарні, а саме адміністративні, тобто керівництво перебрало на себе функцію суду і ство­рило власний кодекс адмі­ністративних порушень! На всі наші запитання керівництво реагує дуже болісно, мовляв, у нас тут територія Франції і ми під українські закони не підпадаємо. Всі вдають, ніби нічого не розуміють у нашому законодавстві, й, звісно, дотримуватися норм українських законів не бажають!»

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

У «METRO» ситуація дещо краща: тут є соціаль­ний пакет, навіть іноді про­водяться спортивно-масові заходи тощо, але основна проблема полягає в тому, що керівництво компанії уникає укладення колек­тивного договору вже впро­довж чотирьох років, хоча там діють 6 профспілкових організацій.

За словами заступника голови Об’єднання «Тру­довий Альянс» Олексан­дра Сахна, ще у 2008 році він разом із Олексієм Мі­щенком побував у всіх 23 торгових центрах «METRO Cash & Carry», які розта­шовані в межах України, аби обговорити проект колективного договору. Важливим завданням тоді було побачити умови пра­ці, дізнатися, чи атесто­вані робочі місця, якщо можливо, ознайомитися з наявною документацією, познайомитися з керівни­цтвом кожного магазину, побачити проблеми безпо­середньо на місці – ізсе­редини.

«Під час знайомства з керівниками торгових центрів нам ставили за­питання, мовляв, навіщо соціально орієнтованій компанії потрібен колек­тивний договір і, власне, співпраця з профспілкою? Тож доводилося поясню­вати! Стосовно порушень, які ми відзначили, то з’ясувалося, що графіки змін і відпусток не відпо­відають законодавству. Так, нерідко траплялися випадки, коли касира, який завершив працювати о 24-й годині, ставлять на зміну вже на 9-ту ранку! До того ж існує проблема іно­городніх, які, закінчивши працювати, серед ночі не мають змоги дістатися до­дому, приміром, із Києва у м. Вишневе, Боярку чи об­ласть тощо. З цими питан­нями ми зверталися до ке­рівництва, аби вирішити їх, – ділиться Олександр Сахно. – У підготовленому колдоговорі було перед­бачено нормування праці, можливість будівництва житла або купівлі службо­вих житлових приміщень для працівників. Однак у компанії відповіли, що житлове питання навіть не буде розглядатися!»

Нині Об’єднана проф­спілкова організація «Трудовий Альянс» Все­української профспілки працівників і підприємців торгівлі розпочала процес звільнення генерально­го директора «METRO» в Україні.

«Наше законодавство передбачає, що в разі по­рушення Кодексу зако­нів про працю, законів про права профспілок та про колективні договори і угоди, ми можемо ско­ристатися своїм винятко­вим правом – вимагати звільнення директора. Така вимога профспілки є обов’язковою до вико­нання, але її також про­ігноровано, – розповідає Олексій Міщенко. – На­віть піднялася міжнарод­на профспілкова хвиля солідарності та підтрим­ки в цьому питанні. За 2 роки перебування на по­саді генеральний дирек­тор зустрівся з нами один раз для розмови ні про що! Нині профспілку повніс­тю ігнорують! Ми споді­ваємося, що коли прийде новий директор, то він по­думає, чи варто нехтувати співпрацею з профспіл­ками, вимогами людей і нормами українського законодавства! У законі чітко прописано, що ви­мога профспілки на звіль­нення обов’язково має ви­конуватися протягом двох тижнів! Однак уже мину­ло більш як три тижні, а результату немає – ця лю­дина досі працює. 12 грудня 2011 року ми подали позов до суду та буде­мо звертатися до прокуратури».

Про те, що компанія «METRO Cash & Carry» не співпрацює з Федерацією профспілок України, нам підтвердили і у їхній прес-службі. Так, на наш офі­ційний письмовий запит про співпрацю нам відпо­віли телефонним дзвін­ком та повідомили, що компанія не має жодного стосунку до профспілок.

РЕЗУЛЬТАТИ БОРОТЬБИ

Як нам розповів Олексій Міщенко, в одному із сто­личних магазинів «METRO Cash & Carry» був випадок, коли довелося боротися за робоче місце та долю моло­дої дівчини, яка, вийшов­ши з декретної відпустки, втратила свою посаду.

«Вийшовши на роботу, працівниця дізналася, що її відділ перейменували, назвавши цю процедуру «реорганізацією». Звичай­но ж, відновити її на ко­лишній посаді не змогли – натомість запропонува­ли іншу, набагато гіршу... До відпустки вона пра­цювала у відділі роботи з ключовими клієнтами, а тепер мала стати праців­ником торгового залу або сидіти на вході. Вона від­мовлялася – ми боролися 4 дні, і її таки відновили на колишній посаді! Це було 28 вересня минулого року, а вже через 2 дні (які при­пали на вихідні) – 30 верес­ня її письмово попередили про скорочення цієї ж таки посади і що вона підлягати­ме звільненню! Профспілку про це ніхто не попереджав, хоча мали б, до того ж, за 3 місяці. Далі протягом кіль­кох днів її по кілька годин тримали в кабінеті директо­ра та тиснули на неї… Хочу зазначити, що обиралися такі дні, коли профспілко­вого лідера цього магази­ну з тих чи інших причин не було на місці! Зрештою, варварські методи подіяли і дівчина сама попросила у профспілки дозволу, щоб її звільнили та залишили в спокої, – розповів Олексій Міщенко. – На позачерго­вих зборах первинки було вирішено все ж не давати дозволу на її звільнення, попри те, що дівчина влас­норуч під диктовку напи­сала заяву на звільнення! Адміністрація лютувала та почала діяти – вона на на­ших бланках писала сама собі відповіді на подання про звільнення! А на всіх графіках змін, відпусток вони виготовили і ставили штамп про погодження із нашою профспілкою, яко­го, між іншим, у нас взагалі не існує. Всі ці факти стали відомими лише під час роз­гляду справи в суді. Наразі дівчина успішно працює і незабаром очікує підви­щення, а суди по цій справі майже дійшли свого логіч­ного завершення… Аби від­волікти, а може й заляка­ти лідера первинки цього магазину, в той час, коли тиснули на дівчину – члена профспілки, йому припису­вали списання м’яса з його подальшою крадіжкою. Од­нак, після рішучого втру­чання нашого об’єднання з’ясувалося, що м’ясо зни­кало завдяки старанням директора магазину, якого невдовзі було звільнено!»

METRO Cash & Carry» і ТОВ «Ашан» – це транснаціональні компанії, які ввійшли на ринок України і ведуть себе не так, як за кордоном! Там у них робоча сила коштує дорожче, ставлення до простих працівників серйозніше та шанобливіше! На перший по­гляд, усе чудово – державний бюджет поповнюється, робочі місця створено… Але переважна більшість тамтешніх працівників – це українці, ставлення до яких жахливе. Проблемних моментів усередині цієї ком­панії чимало. Серед них: охорона праці у неналежному стані, заробітна плата – бажає кращого, адже працівники «METRO» в інших країнах отримують на­багато вищу заробітну плату тощо. Проте у нашій країні за допомогою грошей вирішуються всі питання. Ці транснаціональні компанії далекі від соціальної відповідальності щодо людей, які там працюють! Тож профспілки їм не потріб­ні, і в цьому ми вже давно переконалися. Наша профспілка намагалася вести з цими компаніями соціальний діалог, однак протягом чотирьох років підписан­ня колдоговору постійно відкладається – вони навіть не створюють комісії, які б мали розглянути наші пропозиції та сісти за стіл переговорів. Звичайно, їм це не потрібно, адже після його підписання вони повинні будуть узяти на себе певні обов’язки, за невиконання яких нестимуть юридичну відповідальність.

У нас надзвичайно лояльне законодавство! Підписання колективного дого­вору – за бажанням, створювати умови праці необов’язково – можна просто дати хабар, хочуть працівники створити первинку на підприємстві – треба їх звільнити або запропонувати гроші… Тож в Україні насамперед має бути пев­на державна політика з цього приводу! Не можна дозволяти таким компаніям працювати поза законодавчим полем, бо перешкода профспілковій діяльнос­ті – це і є робота поза законом. Профспілка сьогодні пішла на дуже серйозний конфлікт із згаданими транснаціональними компаніями. На «METRO Cash & Carry» ми вже подали до суду за перешкоджання діяльності профспілки, і немає жодного сумніву з приводу того, що ця компанія не є соціально відповідальною! Насправді, це експлуататорська компанія, яка найрізноманітнішими спосо­бами використовує наших громадян у своїх цілях».

Тетяна ЯСЬКО, голова Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг

ЗА ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Ірина Міщенко працювала в ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», а саме в одному з магазинів Києва, протя­гом майже 2 років і нещодавно була звільнена в зв’язку з тим, що стала членом первинної профспілкової організації. У той же період звіль­нили і її колег – голову та секре­таря тільки-но створеної пер­винки! За словами пані Ірини, в цій компанії існує лише одне пра­вило: «Або ти робиш те, що тобі говорять, або ти робиш те, що тобі говорять!» В усіх інших випадках людину звіль­няють, а привід для цього завжди можна знайти…

«Моя робота в цій компанії починалася зі шпателя та ганчірки в руках – я брала участь, допомагала у відкритті магазину, хоча прийшла працювати касиром. до цього ніколи не працювала в сфері торгівлі, тож спершу робила все, що мені наказували і боя­лася суперечити керівництву. роботу було організовано так, що ми не мали можливості поговорити з колегами – навіть під час обідньої перерви, яка за договором мала тривати годину, а на­справді ж була не більше 25 хвилин, заборонялося спілкування! обурювало й те, що в «Ашані» в кожному гіпермаркеті працює понад 30 людей – інвалідів-глухонімих, яким необхідний сурдо­перекладач, адже часто це неграмотні люди, які не вміють писа­ти і читати, а вони працюють у торгових залах! такої людини в нас не було, тож оскільки я знаюсь на мові жестів, часто допома­гала їм, пояснювала щось. Ці люди не повинні працювати понад­нормово, та в нашому гіпермаркеті замість 4–5 годин вони пра­цюють 10! про яке людське ставлення можна говорити?

Куди не кинь оком – скрізь порушення та несправедливість! Руч­них сканерів немає, ми, молоді дівчата – касири, змушені весь то­вар тягати своїми руками, ваги знаходяться за спиною, тож дово­диться весь день крутитися, каси розташовані навпроти дверей, тож узимку ми працюємо на холоді, а куртки видають не завжди, нас не випускають в туалет. порушуються правила передачі кош­тів від молодшого касира до старшого – в нашому «Ашані» стар­ший касир просто підходить, вигрібає касу і йде, і лише наприкін­ці робочого дня ти дізнаєшся, чи все в порядку з грошима, чи тобі вже намалювали недостачу коштів, за які ти відповідаєш… Цей перелік можна продовжувати довго, порушень чимало! Коли ми зрозуміли, що з нами нечесно поводяться, а умови праці ставали дедалі гіршими, ми вирішили створити первинну профспілкову організацію, аби захистити себе та колег, обстояти свої законні права в своїй країні. Її очолила Олена Кабачок, мене ж було обра­но заступником голови, а Галину Гордієнко – секретарем.

Моє звільнення відбувалося взагалі не по-людськи. 1 серпня ми сповістили керівництво про створення первинки, 2-го і 3-го в мене були вихідні, а 4-го числа мене вже чекала на роботі служба безпеки, яка намагалася забрати мою перепустку (бейдж) і не впускала мене на робоче місце. тільки з дозволу менеджера мене впустили всередину, однак відразу завели у відділ персона­лу, де мені сказали, що набиратиметься нова команда і я маю піти. Мені запропонували вибір, як це зробити: за власним ба­жанням, за згодою двох сторін чи за статтею… я була спантели­чена, коли почула, що мене можуть звільнити за догани, одна з яких через запізнення на роботу 30-денної давності. Це сталося 6 липня, коли Київ був затоплений через неймовірну зливу і я не встигла вчасно дістатися робочого місця… У мене навіть підтвер­джуючі документи з Гідрометцентру є, де написано, що погода може створювати небезпеку для людини. інші пояснювальні я пи­сала під диктовку, під загрозою бути звільненою, коли ще була наївною і нічого не тямила в цій системі. Ще одна – за недостачу в касі в розмірі 100 гривень, яка невідомо як з’явилася… на ній я не поставила свого підпису, а написала, що не згодна! У день не­законного звільнення мене водили до начальника служби безпе­ки, який погрожував знайти привід, щоб ув’язнити мене, матір, що сама виховує двох неповнолітніх дітей. я сказала, що напишу на нього скаргу в прокуратуру, тож він дещо заспокоївся і зали­шив мене. в той же день мені намагалися віддати трудову книжку, але я не взяла – відмовилася будь-що робити без голови первин­ної профспілкової організації і повідомлення об’єднання «трудо­вий Альянс». Хоча я мала лише адміністративні(!), а насправді – дисциплінарні, «порушення», керівництво магазину викликало міліцію, яка незрозуміло яким чином знаходиться у гіпермарке­тах, відвідує їдальню працівників «Ашану», а потім виконує неза­конні вказівки начальника служби безпеки, і влаштувало просто якесь «шоу», у відповідь на вимогу припинити незаконні дії мені довелося викликати наряд міліції ППС…

Нині триває суд, і я все ж сподіваюся, що мене поновлять на ро­боті! тоді я зможу нормально працювати, отримувати зарплату й годувати своїх дітей, а також допомагати таким простим праців­никам, як і я, захищати наші законні права!

Я хочу, щоб у моїй країні виконувалися закони моєї країни, які захищають мої законні права як громадянина цієї країни, неза­лежно від іноземної частки в компанії, яка прийшла заробляти прибутки в мою країну!»

Ірина Міщенко, заступник голови первинної профспілкової організації гіпермаркету «Ашан-Біличі»

24.12.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини