ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Коли ми дочекаємося податку на повітря?

На тлі соціального невдоволення на­селення уряд продовжує мізкувати, як витягти з людських кишень «зайві» гроші. Або ж не додати те, що їм належить за законом. І для цього вигадуються неймовірні й без­глузді податки.

Хто заплатить податок на розкіш?

Оскільки грошей у бю­джеті обмаль, а жити якось треба, Кабмін мізкує, з кого б іще стягти якісь податки. На­приклад, останні ініціативи урядовців стосуються «роз­куркулювання» багатіїв.

Відтак із 1 січня пропо­нується ввести так званий податок на розкіш, згідно з яким податками обкладати­муть усе – від будинків і землі до автомобілів, яхт та дорогоцінностей.

Відповідний законопро­ект, яким вносяться зміни до Податкового кодексу, вже було оприлюднено в парламенті.

Тож передбачається, що всі фізичні особи (резиден­ти й нерезиденти), які воло­діють майном або купують дорогі товари, платитимуть новий податок. Тим, кого уряд внесе до категорії «ба­гатих», доведеться щорічно віддавати 2% мінімальної зарплати за кожен квадрат­ний метр квартири, почина­ючи з 300 кв. м. Те ж саме стосуватиметься власників будинків площею понад 600 кв. м. Ті, хто володіє земель­ними ділянками понад 0,5 га, муситимуть заплатити 5% нормативної оцінки ді­лянки або 25% середньої оцінки землі в області. Пла­тити податки доведеться та­кож власникам легкових ав­томобілів і мотоциклів. За своїх залізних коней із га­манця доведеться викласти 20% мінімальної зарплати за кожні 100 куб. см об’єму двигуна. Найбільше плати­тимуть власники літаків і гвинтокрилів – за них стяга­тимуть податок по 0,2% мі­німальної зарплати за ко­жен кілограм ваги тран­спортного засобу.

Обкладатися податком будуть не лише ті, хто вже є власником дорогого майна, а й ті, хто лише має намір придбати щось дороге. Отже, покупцям виробів із дорогоцінних металів, го­динників або телефонів від 2000 євро, а також одягу, ан­тикваріату та взуття вартіс­тю від 3000 євро доведеться упродовж місяця сплатити 10% їхньої вартості.

Ініціатори проекту роз­раховують поповнити бю­джет на близько 800 млн грн. Ці гроші через спеці­альний фонд будуть спря­мовуватися на дотації Пен­сійного фонду. Тож україн­ські пенсіонери нібито мо­жуть розраховувати на до­помогу багатіїв.

Але експерти дуже обе­режно й скептично став­ляться до урядової ініціати­ви. Одні кажуть, що за «при­мху» урядовців доведеться платити не олігархам, а се­редньому класу. «Гадаю, що багатії все одно знайдуть шпаринки для того, аби уникнути сплати податків. І весь податковий тягар буде перекладено на плечі дрібної та середньої буржу­азії, якій вдалося розбагаті­ти десять років тому, на по­чатку «нульових»», – вважає експерт Юрій Романенко.

Аналітики погоджують­ся, що багатії, маючи чима­лий штат юристів, який за­ймається пошуком шпари­нок для ухиляння від подат­ків, і цього разу знайдуть спосіб, як уникнути їх спла­ти. Наприклад, виведуть свої будинки у так званий «нежилий фонд». Або пере­оформлять багатогектарні земельні ділянки як сіль­ськогосподарські угіддя, що не підлягають оподатку­ванню.

Крім того, земельну ді­лянку можна буде розділи­ти на кілька, оформивши їх на кількох людей, а коштов­ні годинники чи одяг ввози­ти як особисті речі, не де­кларуючи їхньої вартості.

На думку експертів, обі­йти новий податок не змо­жуть лише ті громадяни, які легально працюють за трудовою угодою та отри­мують понад 16 тисяч гри­вень. Тобто середній клас.

«Коза» від урядовців

Частина стратегії Кабмі­ну на соціальну оптиміза­цію полягає у тому, щоб ро­бити якісь непопулярні кро­ки, дочікуватися негатив­ної реакції, а потім їх скасо­вувати. Все це нагадує відо­мий анекдот, як людині, у якої була маленька кварти­ра і купа родичів, порадили купити козу. Коли життя стало вкрай нестерпним, чоловікові запропонували ту козу продати. Тож лише після цього він зітхнув із полегшенням. Хоча про­блем не стало менше, ніж було до кози.

Таку «козу» нещодавно запропонував Кабінет міні­стрів. На розгляд парламен­ту було внесено законопро­ект «Про внесення змін до Закону України «Про дер­жавну допомогу сім’ям з ді­тьми». Одна з норм цього за­кону передбачає скасувати матеріальну допомогу оди­ноким матерям, якщо дохід родини перевищує суму встановлених прожиткових мінімумів. Як відомо, кіль­ка місяців тому урядовці за­кликали пильних громадян (переважно всюдисущих ба­бусь) доносити на матерів, які самостійно виховують дітей, але мають вдома те­левізор або породистого пса. Мовляв, такі хитрунки не мають права отримувати державну допомогу. Нехай самі заробляють.

Законопроект узаконює прагнення уряду забрати гроші у таких матерів. Тим часом він спричинив неаби­яке обурення у суспільстві. Під тиском преси урядовці вирішили відкликати його з Верховної Ради.

«Ми не дозволимо вводи­ти ніяких додаткових дові­док або обмежень. Навпаки, ми зобов’язані збільшувати допомогу і максимально спрощувати всі процедури. Держава повинна стимулю­вати підвищення народжу­ваності. Молоді матері ма­ють відчувати турботу й підтримку», – заявив пер­ший віце-прем’єр Андрій Клюєв.

От і маємо типовий при­клад створення проблеми на рівному місці і її подальшо­го героїчного розв’язання. Те ж саме, що «купи козу». Звісно, перед виборами по­літикам непотрібні такі не­популярні кроки. Не дивно, що й Голова Верховної Ради

Володимир Литвин приєд­нався до хору політиків, «обурених» урядовою ініці­ативою. Винним, очевидно, залишається соціальний віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який і не приховує, що саме він є ініціатором зменшен­ня соціальних виплат.

Нагодуй бездомного песика

Ще одна урядова ініціа­тива з розряду «козиних» – податок на засклення бал­конів. Нещодавно Верхо­вна Рада ухвалила поправ­ки до Житлового кодексу, згідно з якими балкони та лоджії вважаються части­ною корисної жилої площі. За законодавчими зміна­ми, до загальної площі квартир додаватиметься площа балконів та лоджій. Щоправда, лише заскле­них. І відтепер засклений балкон площею 4,5 м буде коштувати як 3,6 м кімна­ти, а лоджія такого ж роз­міру – як 4,5 м жилого при­міщення.

Ініціатори проекту по­яснюють, що таким чином вони намагалися уникнути різних тлумачень Житло­вого кодексу. Мовляв, ви­значення жилої та нежилої площі міститься в кількох законах та підзаконних ак­тах, але відсутнє на законо­давчому рівні.

Ця ініціатива також ви­кликала бурхливу реакцію. Її назвали варіацією «по­датку на повітря». Своєю чергою, міністр регіональ­ного розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолій Близнюк запевняє, що новий закон не передбачає підвищення квартплати.

Фахівці вважають, що від упровадження цього за­кону найбільше виграють будівельні компанії. Адже в разі набуття ним чинності вони зможуть продавати балконні метри за вартістю внутрішніх приміщень.

Щоправда, поки що за­кон чинності не набув: Пре­зидент Віктор Янукович укотре ветував зміни до Житлового кодексу. Але не виключено, що ці ініціати­ви знову повернуться до парламенту.

Ще одна пастка, яку нам готують урядовці, – пода­ток на утримання бездо­мних тварин. Звичайно, всі ми дуже любимо братів на­ших менших, жаліємо їх. Але виникає закономірне питання: чому проблеми тварин-безхатьків держава перекладає на плечі про­стих людей? Той же Анато­лій Близнюк, розуміючи важливість проблеми, від­крито заявляє: грошей на відлов, стерилізацію та утримання бродячих псів у держави немає, отже, по­трібно, аби за це платило населення.

Щоправда, захисники тварин назвали цю ідею абсурдною. Мовляв, у жод­ній країні світу такого не­має, і для України поді­бний податок – чергова шпаринка для корупції та розкрадання державних коштів. А до бездомних тварин це не має жодного відношення.

Не виключено, що уря­довці, латаючи бюджетні дірки, знову і знову вигаду­ватимуть нові податки, один абсурдніше за інший. І українцям доведеться або мовчки платити, або не ко­ритися, критикувати, ви­ступати проти і, врешті-решт, домагатися скасу­вання подібних рішень. Принаймні, поки що ефект «кози» на наших урядовців діє, і вони хоч і неохоче, але йдуть на поступки, ска­совуючи свої ненажерливі податки.

КОСМІЧНІ ПОДАТКИ ВІД ЧЕРНОВЕЦЬКОГО

Справжній податковий бум припав на пік правління київського мера Леоні­да Черновецького. Коли виявилося, що грошей у міському бюджеті бра­кує, Леонід Михайлович обрав той же шлях, яким нині йдуть урядовці. Так, лунали ідеї стягувати податки з влас­ників супутникових тарілок та конди­ціонерів. Крім того, вводилися подат­ки на салюти та феєрверки, а також… на весілля. для цього планувалося створення Кп «дві обручки», яке об’єднало б фотографів та операторів, що працюють на весіллях. вони мали працювати за тарифами, встановле­ними Київрадою. окремий податок від Черновецького стосувався холос­тяків, які за своє небажання одружу­ватися мали б віддавати процент із доходу.

НАЙДИВНІШІ ПОДАТКИ В ІСТОРІЇ

В українських урядовців є широке поле для фантазії, що б іще обкласти податками. адже історія знає безліч прикладів, коли правителі в прагненні поповнити скарбницю доходили до абсурду.

наприклад, у стародавньому римі існував так званий податок на волю. він мав бути сплачений у випадку, якщо господар відпускав свого раба на волю. Як пра­вило, раби самі платили цей податок, причому двічі: один раз господарю – за своє звільнення, другий – державі за отриману свободу.

У XIV столітті англійська влада запровадила так званий податок на життя. Люди змушені були платити лише за те, що живі. Щоправда, довго англійці такого знущання не терпіли: введення податку закінчилося масовим бунтом.

російський цар Петро І у 1689 році започаткував пода­ток на бороди. наприклад, селяни могли носити боро­ди лише в селі, а при в’їзді до міста платили за неї 1 ко­пійку. інших бородачів змушували ходити в незручних жупанах, а якщо вони відмовлялися, вимагали плату за непокору. Якщо ж і це їм було не під силу – відпрацьо­вували свій податок на ка­торзі.

Податки на іноземців існува­ли в різних країнах. мовляв, приїхав до іншої держави – сплати податок. наприклад, на початку ХХ століття в Ка­наді існував податок на ки­тайців. оскільки громадян цієї країни до Канади приїз­дило багато, бюджет поповнювався. Щоправда, потім влада взагалі заборонила китайцям в’їжджати на свою територію.

Оскільки в усі часи люди намагалися обійти податки, правителям довелося поламати голову, аби винайти щось таке, від чого неможливо було б ухилитися. У тій же Англії було впроваджено податок на димар. тут уже не приховаєш: якщо запалив камін або пічку, це одра­зу помітять усі. але люди й тут намагалися хитрувати: розбирали свої димарі, користувалися сусідськими або використовували одну трубу на кілька кімнат. Піс­ля великої пожежі, яка знищила 20 будинків, податок було скасовано.

Влада Британії взагалі була дуже винахідливою щодо запровадження нових податків. саме в цій країні 1696 року король Уїльям ііі увів відомий податок на вікна. Оскільки виробництво скла в ті часи було дорогим, скляні шиби могли собі дозволити далеко не всі. Фак­тично, це був прототип сьогоднішнього податку на розкіш. Але мешканці країни знайшли вихід: вони про­сто закладали свої вікна це­глою. і донині на території Об’єднаного Королівства можна знайти будівлі з вікна­ми, закладеними цеглинами.

Нарешті, бувають податки на дощ, сніг, град та навіть пові­тря. але, на щастя, вони існу­ють лише в казці, як, напри­клад, вигадані принцом Ли­моном з відомої історії про Цибуліно.

10.12.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини