Коли ми дочекаємося податку на повітря?
На тлі
соціального невдоволення населення уряд продовжує мізкувати, як витягти з
людських кишень «зайві» гроші. Або ж не додати те, що їм належить за законом. І
для цього вигадуються неймовірні й безглузді податки.
Хто заплатить
податок на розкіш?
Оскільки грошей у
бюджеті обмаль, а жити якось треба, Кабмін мізкує, з кого б іще стягти якісь
податки. Наприклад, останні ініціативи урядовців стосуються «розкуркулювання»
багатіїв.
Відтак із 1 січня
пропонується ввести так званий податок на розкіш, згідно з яким податками
обкладатимуть усе – від будинків і землі до автомобілів, яхт та
дорогоцінностей.
Відповідний
законопроект, яким вносяться зміни до Податкового кодексу, вже було
оприлюднено в парламенті.
Тож
передбачається, що всі фізичні особи (резиденти й нерезиденти), які володіють
майном або купують дорогі товари, платитимуть новий податок. Тим, кого уряд
внесе до категорії «багатих», доведеться щорічно віддавати 2% мінімальної
зарплати за кожен квадратний метр квартири, починаючи з 300 кв. м. Те ж саме
стосуватиметься власників будинків площею понад 600 кв. м. Ті, хто
володіє земельними ділянками понад 0,5 га, муситимуть заплатити 5% нормативної
оцінки ділянки або 25% середньої оцінки землі в області. Платити податки доведеться
також власникам легкових автомобілів і мотоциклів. За своїх залізних коней із
гаманця доведеться викласти 20% мінімальної зарплати за кожні 100 куб. см
об’єму двигуна. Найбільше платитимуть власники літаків і гвинтокрилів – за них
стягатимуть податок по 0,2% мінімальної зарплати за кожен кілограм ваги транспортного
засобу.
Обкладатися
податком будуть не лише ті, хто вже є власником дорогого майна, а й ті, хто
лише має намір придбати щось дороге. Отже, покупцям виробів із дорогоцінних
металів, годинників або телефонів від 2000 євро, а також одягу, антикваріату
та взуття вартістю від 3000 євро доведеться упродовж місяця сплатити 10%
їхньої вартості.
Ініціатори
проекту розраховують поповнити бюджет на близько 800 млн грн. Ці гроші через
спеціальний фонд будуть спрямовуватися на дотації Пенсійного фонду. Тож
українські пенсіонери нібито можуть розраховувати на допомогу багатіїв.
Але експерти дуже
обережно й скептично ставляться до урядової ініціативи. Одні кажуть, що за
«примху» урядовців доведеться платити не олігархам, а середньому класу.
«Гадаю, що багатії все одно знайдуть шпаринки для того, аби уникнути сплати
податків. І весь податковий тягар буде перекладено на плечі дрібної та
середньої буржуазії, якій вдалося розбагатіти десять років тому, на початку
«нульових»», – вважає експерт Юрій Романенко.
Аналітики
погоджуються, що багатії, маючи чималий штат юристів, який займається
пошуком шпаринок для ухиляння від податків, і цього разу знайдуть спосіб, як
уникнути їх сплати. Наприклад, виведуть свої будинки у так званий «нежилий
фонд». Або переоформлять багатогектарні земельні ділянки як сільськогосподарські
угіддя, що не підлягають оподаткуванню.
Крім того,
земельну ділянку можна буде розділити на кілька, оформивши їх на кількох
людей, а коштовні годинники чи одяг ввозити як особисті речі, не декларуючи
їхньої вартості.
На думку
експертів, обійти новий податок не зможуть лише ті громадяни, які легально
працюють за трудовою угодою та отримують понад 16 тисяч гривень. Тобто
середній клас.
«Коза» від
урядовців
Частина стратегії
Кабміну на соціальну оптимізацію полягає у тому, щоб робити якісь
непопулярні кроки, дочікуватися негативної реакції, а потім їх скасовувати.
Все це нагадує відомий анекдот, як людині, у якої була маленька квартира і
купа родичів, порадили купити козу. Коли життя стало вкрай нестерпним,
чоловікові запропонували ту козу продати. Тож лише після цього він зітхнув із
полегшенням. Хоча проблем не стало менше, ніж було до кози.
Таку «козу»
нещодавно запропонував Кабінет міністрів. На розгляд парламенту було внесено
законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу
сім’ям з дітьми». Одна з норм цього закону передбачає скасувати матеріальну
допомогу одиноким матерям, якщо дохід родини перевищує суму встановлених
прожиткових мінімумів. Як відомо, кілька місяців тому урядовці закликали
пильних громадян (переважно всюдисущих бабусь) доносити на матерів, які
самостійно виховують дітей, але мають вдома телевізор або породистого пса.
Мовляв, такі хитрунки не мають права отримувати державну допомогу. Нехай самі
заробляють.
Законопроект
узаконює прагнення уряду забрати гроші у таких матерів. Тим часом він спричинив
неабияке обурення у суспільстві. Під тиском преси урядовці вирішили відкликати
його з Верховної Ради.
«Ми не дозволимо
вводити ніяких додаткових довідок або обмежень. Навпаки, ми зобов’язані
збільшувати допомогу і максимально спрощувати всі процедури. Держава повинна
стимулювати підвищення народжуваності. Молоді матері мають відчувати турботу
й підтримку», – заявив перший віце-прем’єр Андрій Клюєв.
От і маємо
типовий приклад створення проблеми на рівному місці і її подальшого
героїчного розв’язання. Те ж саме, що «купи козу». Звісно, перед виборами політикам
непотрібні такі непопулярні кроки. Не дивно, що й Голова Верховної Ради
Володимир Литвин
приєднався до хору політиків, «обурених» урядовою ініціативою. Винним,
очевидно, залишається соціальний віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який і не приховує,
що саме він є ініціатором зменшення соціальних виплат.
Нагодуй бездомного
песика
Ще одна урядова
ініціатива з розряду «козиних» – податок на засклення балконів. Нещодавно
Верховна Рада ухвалила поправки до Житлового кодексу, згідно з якими балкони
та лоджії вважаються частиною корисної жилої площі. За законодавчими змінами,
до загальної площі квартир додаватиметься площа балконів та лоджій. Щоправда,
лише засклених. І відтепер засклений балкон площею 4,5 м буде коштувати як 3,6 м кімнати, а лоджія
такого ж розміру – як 4,5 м
жилого приміщення.
Ініціатори
проекту пояснюють, що таким чином вони намагалися уникнути різних тлумачень
Житлового кодексу. Мовляв, визначення жилої та нежилої площі міститься в
кількох законах та підзаконних актах, але відсутнє на законодавчому рівні.
Ця ініціатива
також викликала бурхливу реакцію. Її назвали варіацією «податку на повітря».
Своєю чергою, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолій
Близнюк запевняє, що новий закон не передбачає підвищення квартплати.
Фахівці вважають,
що від упровадження цього закону найбільше виграють будівельні компанії. Адже
в разі набуття ним чинності вони зможуть продавати балконні метри за вартістю
внутрішніх приміщень.
Щоправда, поки що
закон чинності не набув: Президент Віктор Янукович укотре ветував зміни до
Житлового кодексу. Але не виключено, що ці ініціативи знову повернуться до
парламенту.
Ще одна пастка,
яку нам готують урядовці, – податок на утримання бездомних тварин. Звичайно,
всі ми дуже любимо братів наших менших, жаліємо їх. Але виникає закономірне
питання: чому проблеми тварин-безхатьків держава перекладає на плечі простих
людей? Той же Анатолій Близнюк, розуміючи важливість проблеми, відкрито
заявляє: грошей на відлов, стерилізацію та утримання бродячих псів у держави
немає, отже, потрібно, аби за це платило населення.
Щоправда,
захисники тварин назвали цю ідею абсурдною. Мовляв, у жодній країні світу
такого немає, і для України подібний податок – чергова шпаринка для корупції
та розкрадання державних коштів. А до бездомних тварин це не має жодного
відношення.
Не виключено, що
урядовці, латаючи бюджетні дірки, знову і знову вигадуватимуть нові податки,
один абсурдніше за інший. І українцям доведеться або мовчки платити, або не коритися,
критикувати, виступати проти і, врешті-решт, домагатися скасування подібних
рішень. Принаймні, поки що ефект «кози» на наших урядовців діє, і вони хоч і
неохоче, але йдуть на поступки, скасовуючи свої ненажерливі податки.
КОСМІЧНІ ПОДАТКИ
ВІД ЧЕРНОВЕЦЬКОГО
Справжній
податковий бум припав на пік правління київського мера Леоніда Черновецького.
Коли виявилося, що грошей у міському бюджеті бракує, Леонід Михайлович обрав
той же шлях, яким нині йдуть урядовці. Так, лунали ідеї стягувати податки з
власників супутникових тарілок та кондиціонерів. Крім того, вводилися податки
на салюти та феєрверки, а також… на весілля. для цього планувалося створення Кп
«дві обручки», яке об’єднало б фотографів та операторів, що працюють на
весіллях. вони мали працювати за тарифами, встановленими Київрадою. окремий
податок від Черновецького стосувався холостяків, які за своє небажання одружуватися
мали б віддавати процент із доходу.
НАЙДИВНІШІ
ПОДАТКИ В ІСТОРІЇ
В українських
урядовців є широке поле для фантазії, що б іще обкласти податками. адже історія
знає безліч прикладів, коли правителі в прагненні поповнити скарбницю доходили
до абсурду.
наприклад, у
стародавньому римі існував так званий податок на волю. він мав бути сплачений у
випадку, якщо господар відпускав свого раба на волю. Як правило, раби самі
платили цей податок, причому двічі: один раз господарю – за своє звільнення,
другий – державі за отриману свободу.
У XIV столітті
англійська влада запровадила так званий податок на життя. Люди змушені були
платити лише за те, що живі. Щоправда, довго англійці такого знущання не
терпіли: введення податку закінчилося масовим бунтом.
російський цар Петро
І у 1689 році започаткував податок на бороди. наприклад, селяни могли носити
бороди лише в селі, а при в’їзді до міста платили за неї 1 копійку. інших
бородачів змушували ходити в незручних жупанах, а якщо вони відмовлялися,
вимагали плату за непокору. Якщо ж і це їм було не під силу – відпрацьовували
свій податок на каторзі.
Податки на
іноземців існували в різних країнах. мовляв, приїхав до іншої держави – сплати
податок. наприклад, на початку ХХ століття в Канаді існував податок на китайців.
оскільки громадян цієї країни до Канади приїздило багато, бюджет поповнювався.
Щоправда, потім влада взагалі заборонила китайцям в’їжджати на свою територію.
Оскільки в усі
часи люди намагалися обійти податки, правителям довелося поламати голову, аби
винайти щось таке, від чого неможливо було б ухилитися. У тій же Англії було
впроваджено податок на димар. тут уже не приховаєш: якщо запалив камін або
пічку, це одразу помітять усі. але люди й тут намагалися хитрувати: розбирали
свої димарі, користувалися сусідськими або використовували одну трубу на кілька
кімнат. Після великої пожежі, яка знищила 20 будинків, податок було скасовано.
Влада Британії
взагалі була дуже винахідливою щодо запровадження нових податків. саме в цій
країні 1696 року король Уїльям ііі увів відомий податок на вікна. Оскільки
виробництво скла в ті часи було дорогим, скляні шиби могли собі дозволити
далеко не всі. Фактично, це був прототип сьогоднішнього податку на розкіш. Але
мешканці країни знайшли вихід: вони просто закладали свої вікна цеглою. і
донині на території Об’єднаного Королівства можна знайти будівлі з вікнами,
закладеними цеглинами.
Нарешті, бувають
податки на дощ, сніг, град та навіть повітря. але, на щастя, вони існують
лише в казці, як, наприклад, вигадані принцом Лимоном з відомої історії про
Цибуліно.
10.12.2011
Раїса ЧИРВА, «ПВ»
|