ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Суспільство під тотальною тотальною цензурою

Українців хочуть поступово привчи­ти до думки, що кожне їхнє слово – як промовлене, так і написане, контролюється. І навіть якщо вони лають владу на вулицях або в тран­спорті, не факт, що їх ніхто не під­слуховує. Отже, краще жувати, ніж говорити.

Інтернет під контролем

Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект № 7132. Про­ектом, зокрема, пропону­ється внести зміни до сум­нозвісного Закону «Про за­хист суспільної моралі». Сумнозвісного, бо в ньому міститься багато норм, що, як вважають аналітики та фахівці, обмежують права людей.

Отже, останнім законо­проектом Інтернет-провайдерам наполегливо радять обмежити доступ до еро­тичних сайтів і таких, що мають насильницький зміст. Якщо закон ухва­лять, провайдери будуть зобов’язані протягом доби видалити з українського Ін­тернету все, що шкодить суспільній моралі. А також блокувати українцям до­ступ до іноземної «полу­нички».

Своєю чергою, телевізій­ні мережі мусять виключи­ти з ефіру всі фільми та пе­редачі, де є трупи, тяжко по­ранені люди тощо. Таке можна «крутити» лише з 23-ї до 6-ї години.

У ці благі наміри не ві­рять учасники мережевого та телевізійного ринків. Вони вважають, що така іні­ціатива дозволить владі «легально» контролювати всю медіа-продукцію. Неза­лежна медіа-профспілка дуже негативно відреагува­ла на ухвалення законопро­екту: мовляв, будь-який вплив на світогляд людини є неприпустимим. Адже це – цензура.

У спілці вважають, що влада намагається позбави­ти ЗМІ незалежності. І все це – під «пристойним» при­водом про відповідність критеріїв суспільній мора­лі. І якщо хтось вирішить, що ці критерії їй не відпові­дають, це теоретично дозво­лить закрити будь-яке ЗМІ. У тому числі – Інтернет-сайт.

Крім того, в Національ­ній медіа-профспілці побо­юються, що в країні з’явиться нове «міністерство про­паганди». Адже Національ­на комісія із захисту сус­пільної моралі, з подачі якої було створено як сам «моральний» закон, так і по­правки до нього, в тому ж проекті рекомендує поши­рювати матеріали просвіт­ницького характеру. Мов­ляв, для поліпшення мо­рального здоров’я суспіль­ства потрібно вести роз’яснювальну роботу. Причому в добровільно-примусовому порядку. Адже ці просвіт­ницькі програми, згідно з проектом, стануть обов’язковими для розповсю­дження в усіх навчальних закладах.

Проти запровадження за­конопроекту виступила ціла низка партій та гро­мадських організацій. Адже в такий спосіб, на думку фа­хівців, влада матиме доступ до технологій, завдяки яким можна буде закрити будь-які ЗМІ, онлайн-ресурс або обмежити доступ укра­їнських споживачів до зару­біжних веб-сайтів.

У свою чергу, організа­ція «Репортери без кордо­нів» зазначила, що головна небезпека законопроекту полягає в тому, що немає чітко визначених формулю­вань та критеріїв оцінки «моральності» того чи іншо­го ресурсу. А це може поро­дити різні інтерпретації. Отже, опозиція та фахівці сходяться на думці, що ни­нішній законопроект – ін­струмент для тиску на «не­слухняні» ЗМІ та Інтернет-ресурси. І до порнографії це не має жодного відношен­ня. Адже Інтернет-технологи стверджують: отрима­ти доступ до «заборонено­го» контенту можна буде попри будь-які заборони.

ДОСВІД СУСІДНІХ КРАЇН

Україна – не єдина дер­жава в світі, де влада мріє взяти під контроль всесвіт­ню мережу. В азійських кра­їнах, зокрема Китаї, ця практика поширена здавна. Не оминули технології цен­зури Інтернету й сусідню Росію.

Анекдот у тему. Під час чат-конференції з Володи­миром Путіним надходить запитання від анонімного користувача: «Володимире Володимировичу, навіщо ви затіяли війну в Чечні, чи не краще залишити цих лю­дей у спокої?». Путін (після кількасекундної паузи): «Відповідаю вам, мешкан­цю Ярославля Іване Івано­вичу Іванов, IP адреса така-то…».

Жарти-жартами, але на­справді в Росії дуже пере­ймаються питаннями кібер-безпеки. Під таким же при­водом, як і в Україні – бо­ротьбою з дитячою порно­графією, в країні було ство­рено так звану «Лігу безпеч­ного Інтернету». Від імені цієї ліги діють спеціальні «кібердружини», які відсте­жують порушення в мережі й повідомляють «куди тре­ба». Як проголошує статут новоствореної організації, йдеться про «некомерційне партнерство» для консолі­дації зусиль учасників рин­ку з метою викорінення не­безпечного контенту дитя­чої порнографії, пропаган­ди насильства, фашизму та екстремізму.

Зрозуміти росіян можна. Адже сумнозвісні події на Манежній площі в Москві в грудні 2010 року, коли через розпалювання міжетнічно­го конфлікту постраждали люди, починалися саме з Ін­тернету. Тобто, люди домов­лялися про те, щоб вийти на вулиці, в соціальних мере­жах. Та й трагічні африкан­ські революції почалися у Facebook.

Щоправда, російські бло­гери, в яких залишився єди­ний майданчик для вислов­лення думки, угледіли в та­ких рішеннях влади нама­гання придушити їхню сво­боду. І справді, в деяких опозиціонерів, що занадто палко критикували владу в Інтернеті, почалися проблеми.

Ще одна країна, де з опо­зиціонерами розправляли­ся через Інтернет, – Біло­русь. Там також ретельно стежать за тим, які сторінки

є найбільш популярними серед народу. А влітку в Бі­лорусі, наприклад, було за­блоковано доступ до однієї з популярних російських соціальних мереж. Бо саме в ній прості білоруси до­мовлялися про проведення так званої «акції мовчан­ня».

МІТИНГУЙ, НЕ МІТИНГУЙ…

Іще один майданчик, де незгодні можуть вислови­ти свою думку, – це вулиця. Проте, схоже, українців не­забаром позбавлять і цьо­го. Останнім часом у пресі неодноразово повідомля­лося, що у різних областях України під надуманими приводами місцева влада забороняла проведення ма­сових акцій. Ця тенденція, схоже, досягла й столиці. Нещодавно у ЗМІ було оприлюднено проект Поло­ження про порядок органі­зації та проведення масо­вих акцій. У разі ухвалення проекту Київська міська державна адміністрація зможе відмовити у прове­денні масової акції, якщо вона не матиме «високого рівня підтримки у населен­ня». Зрозуміло, як і у ви­падку з критеріями «без­печності» контенту Інтер­нету, рівень підтримки на­селення визначатиме спе­ціальний орган, що його призначить міська влада. Тією ж постановою заборо­няється проводити масові акції біля державних уста­нов – ближче ніж сто ме­трів до них протестантам наближатися зась.

Повідомити про прове­дення акції організатори мусять заздалегідь, не ра­ніше ніж за 10 днів. А якщо ця подія настільки масш­табна, що потребує санкції КМДА, то не менше, ніж за місяць.

Цей документ зчинив чимало галасу, тож голові КМДА Олександру Попову не залишалося нічого ін­шого, аніж пообіцяти, що проект буде скасовано. Мовляв, київська влада де­мократична і не дозволить зневажати права і свободи громадян.

Попри оптимістичні за­яви представників влади, ніхто не сумнівається, що вона знайде спосіб заборо­нити будь-які прояви аль­тернативних думок. Біль­ше того, існує версія, що навіть останні акції про­тесту було санкціоновано владою. Мовляв, люди по­шуміли, поламали парка­ни, але потім демократич­не й справедливе керівни­цтво пішло на поступки, тож усі задоволені.

КРАЩЕ «СТУКАТИ», НІЖ ПЕРЕСТУКУВАТИСЯ

Останнім часом ши­ряться чутки, що незаба­ром буде заборонено кри­тикувати владу навіть у вузькому колі. Тож кожна людина, яка має претензії до президента чи уряду, пе­ред тим, як їх висловити, має обережно озирнутися навколо. І якщо помітить підозрілу людину, яка ста­ранно удає, що не має до вас жодного інтересу, то краще помовчати. Не ви­ключено, що ця людина – так званий «стукач», який за певну платню збирає ін­формацію про невдоволе­них. Це, звісно, не означає, що вже вночі до того, хто дозволив собі критику на адресу влади, приїде «воро­нок», а під ранок його роз­стріляють. Але симптоми повернення до репресив­них 30-х років досить виразні.

Наприкінці літа, напри­клад, столична влада звер­нулася до громадян із про­ханням доносити на своїх сусідів, якщо вони вважа­ють, що ті несправедливо отримують державні суб­сидії. Тобто якщо ви отри­муєте пільги, а у вас є вдо­ма телевізор і магнітофон, і про це дізнається сусід­ська бабця, з якою ви, при­пустимо, випадково не при­віталися, то готуйтеся до приходу «гостей»: комісія із ЖЕКу може присіпатися до будь-чого і відмовити у нарахуванні субсидії або позбавити тієї, що ви вже маєте.

Такі доноси можуть ста­ти нормою життя. Взявши під контроль телебачення, влада поступово намага­ється поширити вплив на інші ЗМІ – газети та Інтер­нет. Потім людям заборо­нять висловлювати свою думку на масових акціях. І якщо такі протести і бу­дуть відбуватися, то лише за згоди та під контролем керівництва країни. В та­кий спосіб влада досягне головної мети: про неї, як про покійника, будуть го­ворити добре або нічого.

І, нарешті, повернення доносів та анонімок може створити у суспільстві си­туацію, коли кожен буде підозрювати навіть най­ближче оточення. А що може бути краще забитого, заляканого й мовчазного народу, яким так легко ке­рувати?

ФАКТ

Справжні «майстри» введення цензури – керівництво китаю. Саме там уже давно діє так зва­ний «великий китайский файр­вол» (англійською Great Firewall of China – гра слів, від англійської Great Wall of China – велика ки­тайська стіна). Це система потуж­них фільтрів контенту Інтернету. Результати на запити у найпопу­лярніших пошукових системах у Китаї та інших країнах відрізня­ються. наприклад, китайці не мо­жуть прочитати на сайті вікіпедія інформацію про трагічні події у країні 1989-го року, які компро­метують владу. Бо цей сайт в Ки­таї, як і багато інших, давно забло­ковано. Як зазначають українські експерти, для того, аби запрова­дити подібну систему, слід витра­тити мільярди доларів. тобто най­ближчим часом «великий україн­ський файрвол» нам не загрожує.

ПРАВО НА МОРАЛЬ

Я як споживач повинен мати право на те, щоб сі­дати з дитиною біля телевізора у вихідний о деся­тій ранку і не відчувати дискомфорту від, вибач­те, голих чоловіків чи жінок на екрані. Інакше це нав’язування через загальнодоступні канали. Ко­місія спробує загнати таку інформацію на спеці­альні кодовані канали, в нічні часи, і загалом усю продукцію, яка несе загрозу моралі, витіснити із загальнодоступних джерел.

Василь КОСТИЦЬКИЙ, голова національної комісії з питань захисту суспільної моралі

24.11.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини