СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Обережно, Вас «розводять»

Нині рідкісні щасливчики можуть похвалитися тим, що ніколи не ста­вали жертвою шахраїв. Більшість із нас постраждала від охочих до лег­кої наживи. Причому хтось «відбув­ся» певною сумою грошей, а комусь не пощастило – втратили квартиру. «ПВ», спираючись на реальні історії, розповідають, як уникнути обману.

ВТРАТИВ ПАСПОРТ І… ЗАБОРГУВАВ

До газети звернулася жінка, яка, втім, просила не називати ані її імені, ані банку, про який ідеться. Річ у тім, що вона все ще споді­вається залагодити свої не­приємності з цією фінуста­новою «мирним шляхом», тож не хоче передчасно на­ражатися на конфлікт.

Історія ж от яка. Нещо­давно жінка народила дити­ну і вирішила з чоловіком оформити в одному з найпо­пулярніших українських банків допомогу при наро­дженні дитини. Їй сказали, що кошти на картку надій­дуть за місяць чи трохи більше. Але минув місяць, два, три, а грошей так і не було. Тож стурбоване по­дружжя звернулося до адмі­ністрації установи, і з’ясувалося те, у що вони просто не могли повірити. У банку їх переконували, що на пас­порт жінки ще кілька років тому було взято кредит. І оскільки його не поверну­ли, банк тепер стягує з по­дружжя борг через «дитячі» гроші.

Хоч як це парадоксаль­но, але жінка ніколи не бра­ла кредит у цьому банку. За неї це зробили ті, хто знай­шов (або викрав) її паспорт. Річ у тім, що десять років тому панянка загубила цей документ, але одразу ж звернулася до відповідних інстанцій і відновила його. Тож попередній паспорт ав­томатично вважається не­дійсним. Яким чином на фактично «фальшивий» паспорт було взято кредит – загадка. Тепер подружжя намагається довести абсурд ситуації керівництву банку, а якщо не вдасться – позива­тимуться до суду.

Бум на подібні паспортні махінації розпочався кілька років тому в Росії. Зафіксо­вано тисячі випадків, коли із заявами про втрату пас­порта люди зверталися за­пізно, тож шахраї встигали ним скористатися. Тим біль­ше, що схему відпрацьовано до подробиць.

До речі, нерідко бандити навіть не чекають, доки якийсь розтяпа загубить паспорт. Можна ж і викрас­ти: враховуючи те, що біль­шість людей постійно но­сить цей документ із собою, грабіжники, заволодівши сумкою, беруть гроші собі, а документи не викидають, а збувають куди треба.

А тоді – справа техніки. Або треба знайти людину, схожу на фотографію у пас­порті, або ж просто перекле­їти фото. Звісно, у серйозно­му банку та ще й з великою сумою цей фокус не пройде. Адже спочатку там із клієн­том працює кредитний ме­неджер, потім – кредитний інспектор, власну перевір­ку проводить і служба без­пеки. А от так звані експрес-кредити або споживчі, які оформлюються за кілька го­дин, – на телефони, ноутбу­ки та іншу техніку – цілком можна.

Юристи радять: якщо ви втратили паспорт, одразу ж, щойно це сталося, звер­тайтеся із заявою до міліції. Якщо ж шахраї вже встигли скористатися документом, не платіть грошей, яких ви не брали. Слід написати за­яву до міліції та у відділ бо­ротьби з економічними зло­чинами. Можна також наді­слати листа до Національ­ного банку, в якому доклад­но описати все, що сталося. Крім того, не зайвим буде залучити пресу або виклас­ти ситуацію у популярних соціальних мережах. Жод­ному банку подібна «попу­лярність» не сподобається. Але, зрештою, не ваша вина, що у нього така недба­ла служба безпеки.

Якщо ж банківські пра­цівники продовжуватимуть вимагати повернення кре­диту, нехай звертаються до суду. Ви ж, у свою чергу, ви­магайте графологічної екс­пертизи вашого підпису на документах. Хоч би якими вправними були шахраї, до­сконало підробити підпис їм навряд чи вдасться.

ЗАМИКАЙ, НЕ ЗАМИКАЙ…

Розбивати вікно чи зла­мувати двері автомобіля, аби забрати магнітолу, на­вігатор або інші цінності, тепер не модно. Набагато простіше – філігранно віді­мкнути замок. Достатньо у момент, коли власник зами­кає чи відмикає машину, спеціальним пристроєм під назвою «автограбер» зчита­ти код сигналізації автомо­біля та вимкнути її. При цьому пульт «сигналки» ні­чого не покаже: адже фак­тично машина буде віді­мкнена та абсолютно безза­хисна перед шахраями.

Почалася ця «пошесть» у курортних містах. Адже саме туди приїздять люди з грошима та іншими цінни­ми речами і частогусто не бажають ризикувати, зали­шаючи їх у приватних квар­тирах або готелях. У замкне­ній автівці – надійніше, вва­жають вони. Адже у разі, якщо до машини хтось нама­гатиметься проникнути, сиг­налізація про це сповістить.

Так було до останнього часу. Але тепер усе набага­то простіше. «Профспілко­вим вістям» розповіли кіль­ка життєвих історій. Так, один чолов’яга постраждав цього літа у Ялті. Відмовив­шись заплатити 50 грн за паркування за півгодини стоянки біля пляжу, він пе­реставив свого залізного коня подалі, «до лісочку». В машині залишилися речі й гроші, адже горевідпочивальник вирішив пірнути у море, не заїжджаючи до го­телю. Повернувшись за 20 хвилин, він із подивом вия­вив, що машина абсолютно не пошкоджена, але звідти зник гаманець із чималою сумою грошей. Дивно, що злодії не поцупили мобіль­ного телефона та ноутбука. Мабуть, дуже поспішали.

Іще одна історія: родина повернулася із села. Набра­ли картоплі, овочів, отже, носити речі з машини до квартири довелося довго. Аби не займати руки зайви­ми речами, власник авто за­лишив у ній барсетку з до­кументами. Мовляв, нічого не станеться за кілька хви­лин. Повернувшись, він по­бачив настіж відчинені дверцята авто, а от барсет­ки, звісно, не знайшов. У мі­ліції йому порадили не пи­сати офіційної заяви, адже цілком можливо, що шахраї дзвонитимуть, вимагаючи викуп за документи. Отож краще віддати їм 500 гри­вень, ніж відновлювати во­дійські права й техпаспорт на автомобіль.

Подібних історій – сила-силенна. Біля деяких вели­ких київських супермарке­тів та в інших людних міс­цях часто можна побачити оголошення: «Шановні во­дії! Не залишайте у маши­ні цінних речей, навіть якщо відходите усього на кілька хвилин!». Мабуть, це єдине, що можна пора­дити автовласникам. Окрім того, фахівці не ра­дять тим, хто вже постраж­дав від таких шахраїв, про­вокувати їх знову, аби спій­мати на гарячому та пом­ститися. Нерідко такі зло­дії «працюють» групами і можуть бути озброєними. Краще залишити цю спра­ву міліції. Якщо, звісно, вдасться переконати мілі­ціонерів виконувати свої прямі обов’язки.

ШУКАВ РОБОТУ  – ВТРАТИВ ГРОШІ

Часто люди, які втрати­ли роботу та з відчаю не знають, куди податися, не критично ставляться до пропозицій на сумнівних Інтернет-сайтах. Тим біль­ше, що пропозиції ці, як правило, настільки прива­бливі, що мимоволі заплю­щуєш очі на різні дивні об­ставини.

Реальна історія. Молода жінка народила дитину й вирішила не поспішати ви­ходити на роботу в офіс. Тим більше, що, за зако­ном, вона має право на три­річну відпустку з догляду за дитиною. Але ж, зрозу­міло, що у ці три роки робо­тодавець не залишає їй ту саму зарплатню. Отже, вона вирішила пошукати в Інтернеті якусь нескладну надомну роботу.

І швидко знайшла, на російському сайті. Пре­стижному видавництву були потрібні оператори для набирання текстів. Оголошення виглядало аб­солютно логічним і зрозу­мілим: мовляв, автори приносять рукописні тек­сти, у фахівців видавни­цтва не вистачає рук усе це набирати, от вони й наймають дистанційних працівників. Причому не обов’язково з Росії, можна з країн близького зарубіжжя.

Плата за таку роботу, як за українськими мірками, була просто неймовірною. Формат роботи, як повідо­млялося на сайті, такий: кандидату поштою надси­лають диск із рукописним текстом, він упродовж пев­ного часу набирає його та відсилає електронкою. Зарплата – грошовим пере­казом. Героїня нашої роз­повіді зраділа: за таку лег­ку працю можна заробити більше, ніж отримують деякі менеджери вищої ланки!

Її навіть не збентежив маленький нюанс: для того, аби отримати завдан­ня поштою, слід завчасно заплатити за поштові ви­датки фірми. Мовляв, тра­плялися випадки, коли претенденти брали завдан­ня і не виконували його, тож видавництву доводи­лося знову витрачатися на нового працівника. Але цю суму, запевняли «робото­давці», буде включено у зарплату працівника, якщо він добре впорається з ро­ботою.

Сума «поштових видат­ків» була настільки незна­чною – щось трохи більше 100 гривень на наші гроші, що жінка вже була готова надіслати їх куди завгод­но. Очі їй відкрила подруга з Москви: мовляв, це видав­ництво є у чорному списку Інтернет-шахраїв, отже, до­віряти йому не можна.

В Інтернеті можна зна­йти ще купу оголошень, які пропонують високооплачувану роботу, але на певних умовах. Або про­сять переказати гроші, або надати іншу інформацію, наприклад, банківські рек­візити. Зрозуміло, що сер­йозний роботодавець ніко­ли не змусить працівника робити передоплати або повідомляти конфіденцій­ні дані. Отже, подібні ви­моги мають стати сигна­лом для кожного: тримай­ся якнайдалі.

Жертвою шахрая може стати кожен. У час, коли люди або не хочуть, або не можуть знайти нормальну роботу, вони шукають більш легкі способи заро­бітку. Єдина порада – бути пильними, керуватися здо­ровим глуздом та з опти­мізмом дивитися на життя. Адже постійний страх по­трапити до рук шахраїв у кілька разів збільшує не­безпеку такого негативно­го сценарію…

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ІНТЕРНЕТ-ШАХРАЙСТВА

Один із відомих мережевих «розводів» – так звані «нігерійські листи». Цій афері вже багато років, але на неї і досі «купуються». людина отри­мує лист електронною поштою, в якому незнайомець слізно просить переказати гроші з однієї країни в іншу (найчастіше з нігерії, звідси й дістав таку назву). жертву зацікавлюють значною винагородою, яку вона отримає за таку просту операцію. Звісно, після переказу грошей шахрай зникає.

Ще один «лохотрон» – так звані лотереї. отримує лист, у якому повідомляється, що вона виграла шалені гроші у лотерею. але для того, аби отримати їх, потрібно перерахувати певну (доволі значну) суму для покриття банківських витрат.

Можна стати жертвою шахрая, продаючи квартиру чи машину. З влас­ником зустрічаються невідомі і з ентузіазмом розповідають, що готові хоч зараз купити будинок чи авто. і навіть висилають чек із сумою, яка «випадково» перевищує домовлену. потім жертву змушують поверну­ти різницю. а чек, як можна здогадатися, виявляється недійсним.

Шахраї не залишили без уваги й соціальні мережі, які нині користу­ються шаленою популярністю. Злодії отримують доступ до особистих даних користувача на «Однокласниках», «Фейсбуці» чи деінде. потім від його імені розсилають усім друзям слізного листа: мовляв, погра­бували за кордоном, терміново перекажіть гроші на зворотний кви­ток або оплату готелю.

ОБЕРЕЖНО, МОБІЛЬНІ ШАХРАЙСТВА

1. Абонентові пропонують подвоїти ко­шти, які він має на рахунку. але для цьо­го він має відправити смс на певний но­мер. Як правило, ця операція з’їдає всі гроші на «мобілці».

2. Якщо вам набрид спам (тобто реклам­ні повідомлення), не поспішайте пого­джуватися на обіцянки у разі відправки смс «назавжди позбавитися» цього жаху. Краще вже спам, ніж втрата коштів.

3. Людина отримує повідомлення про те, що вона виграла приз, акцію тощо. Тож не важко здогадатися, що для того, аби дізнатися подробиці, потрібно від­правити смс чи вказати код картки для поповнення рахунка.

4. Оголошення про вигідну роботу, яку матимеш, якщо зателефонуєш на но­мер, який починається з цифр 8703, 8800 або 8900, – іще один варіант мобільного шахрайства. Дзвінок, будьте певні, обійдеться вам у кру­гленьку суму, а роботи ви так і не дістанете.

5. На телефон абонента приходить повідомлення про необхідність термінової перереєстрації SIM-карти. Код, який від­правляє переляканий абонент, просто перерахує ваші кошти на рахунок шахрая.

Виникає логічне запитання: а звідки злодії дізнаються номери телефонів? Найчастіше – науковим методом «тику», тобто випадкового набору. іноді під виглядом покупців вони цікавляться у продавців стартових пакетів, які номе­ри нині є у продажу.

23.10.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини