СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

«Одержавлення» профспілкового майна: олігархам – усе, трудівникам – нічого!

Протягом тривалого часу Генпрокуратура всіма можли­вими, а часто й смішними спо­собами намагається голослів­но, без жодних доказів довести, що профспілкове майно нале­жить державі. Постійні бри­фінги та порушення кримі­нальних справ, яких насправді не існує, безпідставні заяви про намагання продати величезну кількість майна ФПУ – все це вже доходить до маразму! Поки прокурори розбирати­муться у власних абсурдних об­винуваченнях, «ПВ» вирішили провести власне розслідування та з’ясувати, як нині викорис­товується майно, яке свого часу було передано державі. Ми й не здивувалися, коли стало чітко зрозуміло: майже всі пе­редані в державну та кому­нальну власність об’єкти (пе­реважно санаторно-курортні заклади) не використовуються за прямим призначенням і працюють не на користь пере­січних українців!

ЗАБРАТИ, ЩОБ ПРОДАТИ

По суті, сам Генпроку­рор не до кінця обізнаний, чиєю ж власністю є проф­спілкове майно. Бо в його заявах на кшталт «…нехай держава визначає питання власності в законному по­рядку…» вочевидь лунає сумнів щодо того, що май­но все ж таки державне. Можливо, тому що воно аж ніяк не може бути держав­ним, бо належить профспіл­кам? І це неодноразово було доведено у судах різ­них інстанцій під час не­поодиноких, проте не та­ких масових, як нинішня, спроб незаконного загар­бання майна, що протя­гом багатьох років нале­жить профспілкам і «працює» для трудівни­ків – простих українців, які не мають змоги від­почивати та оздоровлю­ватися у дорогущих при­ватних оздоровницях.

Під час свого нещодав­нього виступу на відкритті чергової сесії Верховної Ради Президент Віктор Янукович наголосив: «Вва­жаю приватизацію одним із головних засобів підви­щення ефективності націо­нальної економіки Украї­ни… У державній власності повинен залишитися обме­жений перелік підпри­ємств, що забезпечують ви­конання державою своїх основних функцій і гаран­тують національну й еконо­мічну безпеку, а решта об’єктів будуть готуватися до продажу».

Однак Генпрокурор В. Пшонка під час свого брифінгу слізно заявляв: «Для мене важливо, і ви мою думку поділяєте, щоб це майно залишилося в державі». Що ж виходить з усього цього, за що, пано­ве, боремось? А виходить те, що Генеральна прокура­тура прагне «повернути» до державної власності майно профспілок, аби по­тім усе віддати, а точніше продати у приватну влас­ність! Гарний план… при­наймні для тих, хто на цьо­му поповнить свої статки. Та про людину праці знову забули.

Що ж, повернімося до головного питання: де нині вже забране у ФПУ майно? Так, через ті чи інші об’єктивні причини змінили власника чимало санато­ріїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, що належали ФПУ. Серед них, зокрема, «Київ», «Гір­няк», ім. Куйбишева (Ялта), «Октябрь», ім. Р. Люксембург, ім. Ле­ніна (Євпаторія), «Альба­трос» (Алушта), «Перли­на» (Одеса), «Гірська Тиса» (Закарпаття).

НЕ ДОТЯГУЄ НАРОД ДО «4 ЗІРОК»

Уже давно стало прави­лом: щойно профспілковий санаторій стає комуналь­ною власністю, як на його місці миттю з’являються недоступні для загалу ко­теджі, приватні готелі «з видом на море», дорогі рес­торани, новобудови тощо. А крім того, внаслідок бу­дівництва багатоповерхі­вок знищується унікаль­ний ландшафт і природний потенціал кримського узбережжя.

Перший приклад. Го­тель «Кримська Рив’єра» розташований на березі Чорного моря, від якого його відокремлює лише власний пляж і мальовни­чий парк, де споруджено відкритий басейн із піді­грівом. Готель має 63 номе­ри, які обладнані відповід­но до міжнародних стан­дартів щодо готелів класу «4 зірки». До послуг гостей ресторани, бари, салон кра­си, бізнес-центр, а також бутіки, банківське відді­лення, дитячий майданчик та інші зручності. І все б ні­чого, але ж до 2001 року на цьому місці був санато­рій «Альбатрос». Його було передано в комуналь­ну власність Алуштинсько­му міськвиконкому, який, у свою чергу, передав його в оренду строком на 20 ро­ків комерційній структурі. З першого погляду, нічого поганого не сталося – був санаторій, тепер – готель. Проте раніше це було до­ступне місце відпочинку, нині ж ціни за такий шик коливаються від 90 до 759 євро за добу! (див. табли­цю). Мабуть, зайве нагаду­вати про розмір середньої заробітної плати та фінан­сові можливості пересічно­го українця, який раніше мав змогу оздоровлювати­ся та відпочивати у проф­спілковому санаторії «Аль­батрос», адже ціни у санаторно-курортних закладах ФПУ завжди були і залиша­ються доступними.

Жоден найкращий го­тель не замінить людям оздоровницю, у якій тру­дівники поліпшували здоров’я, а часто й мали мож­ливість повернутися до ро­боти та повноцінного жит­тя в цілому! Так, колись це був санаторій із широким лікувальним профілем: за­хворювання органів дихан­ня, ендокринної та нерво­вої систем, органів крово­обігу. Відпочивальникам надавалися різні процеду­ри кліматолікування, фізіотерапії (інгаляції, теплолікування, парафіно- та озокеритолікування), маса­жу, фітотерапії, лікуваль­ної фізкультури. Нині ж тут є палац, яким мож­на помилуватися хіба що зовні, адже людина праці навряд чи проміняє свої півзарплати на добу про­живання в новомодному готелі!

ОФІС ДЛЯ… ПРОКУРАТУРИ!

Другий приклад. До ко­мунальної власності ще в 1997 році передано санато­рій ім. Р. Люксембург, що в Євпаторії. Оздоровницю, яка була призначена для лі­кування та оздоровлення дітей із батьками, також на­дали в оренду. Нині вона не функціонує, корпуси, при­датні до проживання, зне­сені, решта – руйнуються. А на третині території колиш­нього санаторію побудова­но ресторани!

Третій приклад. Не­втішна ситуація після пе­редання до комунальної власності склалася і з одеським санаторієм «Перлина». Одну його час­тину було передано дитя­чому туберкульозному са­наторію, іншу – міській клінічній лікарні. На ре­шті території збудовано нові котеджі. За цьогоріч­ними розцінками, розміще­ними в мережі Інтернет, проживання в новобудовах коливається в межах 450–650 гривень на добу! Зви­чайно, така вартість відпо­чинку реальніша за прожи­вання в «Кримській Рив’єрі», одначе не для пере­січних громадян!

Четвертий приклад. А от у Ялті санаторій «Гірняк», який із 2000 року перебуває в комунальній власності, не працює взага­лі. Лише лікувальний кор­пус знайшли, як викорис­тати: тепер тут розміщене міське управління статис­тики!

П’ятий приклад. Ін­ший ялтинський колишній санаторій «Київ» вподо­бала міська прокурату­ра, яка також зручно роз­містилася в одному з кор­пусів нині функціонуючо­го міського санаторію. На­певно, Генпрокуратура хоче ще кілька санаторіїв перетворити на власні ка­бінети!

Шостий приклад. Не краща ситуація у Ялті скла­лася й на території іншого санаторію – ім.  Куйби­шева, який із 1996 року пе­ребуває в комунальній власності міста. Два корпу­си цього закладу передано в оренду комерційним структурам, а в парковій зоні санаторію збудовано багатоповерхові житлові будинки.

ПРОФСПІЛКОВЕ МАЙНО – ЛЮДЯМ! А ДЕРЖАВНЕ – БАГАТІЯМ!

Про те, що Федерація профспілок є ефективним власником, переконливо свідчать дані про щорічне оздоровлення в санаторно-курортних та туристських установах понад мільйона працівників, кожен четвер­тий з яких – дитина. За останні 10 років пройшли спеціалізовану реабіліта­цію понад 330 тис. людей. При цьому ФПУ дбайливо ставиться до своїх санато­ріїв та оздоровниць. Так, із 2007 року не продано жод­ного об’єкта профспілково­го майна! Усі об’єкти майна профспілок пройшли дер­жавну реєстрацію відповід­но до вимог чинного зако­нодавства, а отже, закон­ність права власності проф­спілок на ці об’єкти є цілко­вито доведеною і підтвер­дженою авторитетними правовими установами України та міжнародними експертизами.

Наразі лікування та реабілітація в санаторі­ях ФПУ є доступною для більшості громадян! Що ж, напевно не варто про­довжувати, адже й так зрозуміло, що тільки-но санаторій передається в комунальну чи державну власність, доступ до ньо­го зникає… принаймні, для простих трудящих-українців. І це не просто слова, а доведені факти! Жахливо, що лікувально-оздоровчі заклади вико­ристовуються не на бла­го народу, а для збільшен­ня статків окремих олі­гархів, до того ж відбува­ється все це руками Гене­ральної прокуратури України!

Тож сам по собі напро­шується неоригінальний висновок: ГПУ воює з профспілками, захищаю­чи інтереси олігархів, по­при красиві слова про пі­клування про державне майно. І, не приведи Боже, прокуратура ви­грає цю війну, – двері профоздоровниць зачи­няться для простих укра­їнців назавжди!

(«ПВ» постійно слідку­ють за подіями навколо профспілкового майна. Нині група журналістів працює у Криму, з’ясовуючи обставини щодо про­курорських зазіхань на майно профспілок. Про ре­зультати цих розслідувань ми будемо постійно інфор­мувати наших читачів. Че­кайте на свіжі номери «ПВ».)

(Дані взято з офіційного сайту готелю)

07.10.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини