СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Чого насправді бояться бояться українці

Якщо вірити соціологічним даним, ук­раїнці – одна з найбільш нещасних на­цій у світі. Ми весь час відчуваємо страх, пригніченість, тривогу. І не знаємо, як дати собі з цим раду. Пси­хологи та соціологи б’ють на сполох: якщо так піде й далі, скоро українці стануть найдепресивнішим народом на планеті.

СТРАХИ ТА ФОБІЇ: З ІСТОРИЧНИХ ГЛИБИН – ДО СЬОГОДЕННЯ

Історично так склалося, що нас, українців, весь час ображали. На нашій тери­торії постійно точилися війни як із загарбниками, так і міжусобні. Потім нас били поляки, потім – росія­ни, потім нас розстрілюва­ли, морили голодом тощо. І хоча в історії України було й чимало героїчних сторі­нок, ми чомусь воліємо зга­дувати про трагічні.

По суті, негативістська психологія стала частиною державної політики. На­приклад, колишній прези­дент Віктор Ющенко при­діляв аж занадто багато уваги сумним сторінкам українського минулого, зокрема, Голодомору 1933 року. І хоча кожен мешка­нець країни обов’язково повинен пам’ятати свою історію – нехай і трагічну, – варто хоча б іноді згаду­вати і про позитивні речі.

Хтось може заперечити: що тут хорошого, якщо жит­тя дорожчає, смертність пе­ревищує народжуваність, безробіття зростає, світові економічні тенденції все­ляють тривогу, екологічна ситуація фатальна тощо. Деякі вітчизняні телекана­ли взагалі обрали в своїй ефірній політиці гранично депресивну лінію. В їхніх випусках новин ідеться про самогубства, вбивства, дорожньо-транспортні при­годи та інші жахи, які хоча й є неодмінними складови­ми нашого життя, але про які нам знати абсолютно не обов’язково.

Адже якщо переймати­ся усіма цими жахіттями, можна й з глузду з’їхати.

Не дивно, що серед жите­лів більшості країн Європи українці почуваються най­менш щасливими. Може, саме тому й дуже мало жи­вуть? Крім того, більшість наших співвітчизників постійно почуваються не­впевнено і тривожно, ма­ють свої страхи.

Чого ж ми боїмося?

За результатами не­щодавніх опитувань, що їх проводила група «Рей­тинг», серед найбільших загроз для України є еко­номічний занепад, ріст без­робіття, знецінення гривні, свавілля влади та дегра­дація населення. Так, еко­номічний занепад країни назвали 53% респондентів, ріст безробіття – 47%, зне­цінення гривні – 23%, сва­вілля влади – 23%, деграда­ція населення – 18% людей. Далі у рейтингу загроз ідуть такі: погіршення ме­дичного обслуговування – 15%, ріст злочинності – 13%, екологічні катастро­фи – 13%, масова міграція українців закордон – 11%, розкол країни – 9%, демо­графічна криза – 9%, мож­лива втрата незалежності – 9%, загроза громадянської війни – 8%, погіршення рівня освіти – 7%.

Крім того, 6% опитаних бояться загрози втратити контроль над українською ГТС, 5% – антиконститу­ційного перевороту, 3% – військової загрози з боку Росії, 2% – загрози терориз­му, 1% – військової загрози з боку Заходу. Цікаво, що лише 2% опитаних не від­чувають ніяких загроз.

Таку ж кількість україн­ців, які нічого не бояться, виявило й інше досліджен­ня, проведене центром соціальних і політичних досліджень «Соціс» разом з Інститутом політичних і етнонаціональних до­сліджень імені Кураса На­ціональної академії наук. Згідно з опитуванням, 72,8% українців бояться різ­кого підвищення цін, 65,2% респондентів бояться не­виплати зарплат і пенсій, 64,1% – безробіття і втрати роботи, 51,8% – погіршення стану здоров,я, 41,8% – еко­логічних катастроф, 41,2% – втрати працездатності, 32% – зростання злочин­ності, 31,6% – голоду, 22,5% – холоду у квартирах.

Цікаво, що група «Рей­тинг» визначила, що стра­хи та фобії українців за­лежать від місця їхнього проживання. Так, на Захо­ді країни найбільше зрос­ло відчуття загрози росту безробіття, свавілля вла­ди, деградації населення та екологічних катастроф. Зменшилося – знецінення гривні, розколу країни, втрати незалежності, вій­ськової загрози з боку Ро­сії.

Центр країни чутливі­ше реагує на загрози росту безробіття, погіршення ме­дичного обслуговування, масової міграції українців за кордон, демографічної кризи, загрози громадян­ської війни, погіршення рівня освіти. Натомість центральна Україна менше боїться знецінення гривні, свавілля влади, росту зло­чинності, розколу країни тощо.

На Півночі найбільше зросло відчуття загрози безробіття та знецінення гривні, зменшилось – еко­логічних катастроф та роз­колу країни.

Схід став більше боятися зростання рівня безробіття, погіршення медичного об­слуговування та освіти, а менше – свавілля влади та деградації населення. При цьому, на Донбасі найбіль­ше зросло відчуття загрози знецінення гривні, росту злочинності та демогра­фічної кризи.

Що стосується Півдня – там найбільше зросло від­чуття загрози погіршення медичного обслуговуван­ня, деградації населення та загрози громадянської ві­йни. Зменшилися острахи щодо свавілля влади, роз­колу країни та військової загрози з боку Заходу.

БАЖАЄТЕ ПРО ЦЕ ПОГОВОРИТИ?

Анекдот у тему. Сто­ять на автобусній зупин­ці два психотерапевти. Транспорту довго немає. Нарешті один із них сумно промовляє: щось довго не­має автобуса. Другий (за­цікавлено): бажаєте про це поговорити?

Як кажуть, у кожному жарті є лише частка жарту. Насправді психотерапія в на­шій країні не користується таким попитом, як в інших країнах. Немає багаторіч­ної культури відвідування відповідних фахівців, яка існує в інших країнах. Люди охоче вистоюють черги в по­ліклініках, аби полікувати своє тіло, а от зі зціленням душі справи кепські.

Українці вважають, що знімати стрес або розв’язувати більш гло­бальні психологічні про­блеми з допомогою фахівця – це ледь не соромно. Адже так не хочеться визнавати, що є проблема, з якою не можеш упоратися сам. А ще якщо, не дай Боже, про це хтось дізнається… – тоді стає ще страшніше.

Крім того, часто людина просто не може сформу­лювати, що конкретно її пригнічує та тривожить. Мовляв, лікар спитає, чого прийшов, а я не знатиму що сказати. Отже – дарма витрачені час та гроші.

Не останню роль віді­грає і матеріальний фак­тор. Адже нині, якщо бра­ти київські ціни, середній рівень вартості консульта­цій психотерапевта коли­вається від 200 до 500 гри­вень за сеанс (у середньому – 50 хвилин). Як правило, для успішної та ефектив­ної психотерапевтичної роботи потрібно від 10 до 40 сеансів. Для більшості пересічних українців це занадто відчутний удар по сімейному бюджету.

Тим паче, є друзі, алко­голь, цигарки, нічні клуби, магазини, нарешті. Нам чо­мусь здається, що душевна розмова з колегами, друзя­ми (варіант – випадкови­ми подорожніми) вилікує нас від будь-яких стресів. І справді, після таких бесід стає легше. Але глибинні проблеми, страхи та фобії нікуди не зникають.

Крім того, більшість українців просто вважа­ють психотерапевтів шар­латанами. Мовляв, вивчи­ли кілька розумних слів на кшталт «когнітивний» або «амбівалентність» і за­бивають людям баки. Час­то буває, що людина, яка зважилася на візит до пси­хотерапевта, після кількох сеансів доходить висновку, що їй не допомогло.

Але ж для того, аби такі сеанси давали користь, тре­ба, щоб працювали обоє: і лікар, і пацієнт. І хоча той факт, що не досягнуто нія­кого результату від психо­терапії, часто пов’язаний із низьким професійним рів­нем фахівця, іноді йдеть­ся і про безвідповідальне ставлення пацієнта. Адже більшість вважає так: я приходжу до фахівця, він розпитує мене про моє ди­тинство, фобії тощо, дає «магічні» пігулки, і я вже здоровий.

Насправді робота фахо­вого психотерапевта по­лягає в тому, щоб у ході сеансу підвести саму лю­дину до розв’язання своєї проблеми. Правильне лі­кування – це якщо пацієнт вважатиме, що він сам усвідомив свою проблему і знайшов вирішення, а не хтось йому нав’язав.

У будь-якому разі, жити у постійному страху дуже шкідливо для здоров’я. А вже як боротися зі своїми фобіями – самостійно, з допомогою друзів чи спе­ціалістів – особиста справа кожного.

ЧОГО НАЙБІЛЬШЕ БОЯТЬСЯ ЧОЛОВІКИ

1. Бути поганим кохан­цем. Страх перед імпотен­цією або перед тим, що чоловік не зможе задоволь­нити партнерку, буквально паралізує більшість чоло­віків. Звідси ж випливають інші побоювання сильної статі – здатися слабким або немужнім.

2. Втратити свободу. Йдеться, в основному, про одруження. Цікаво, що це побоювання переслідує як зовсім молодих чоловіків, так і мужчин у зрілому віці. З цим же страхом пов’язане побоювання незапланова­но стати батьком.

3. Бути пійманим на гарячому. Кожен чоловік, який зраджує дружину, па­нічно боїться, що вона про це дізнається. Щоправда, цей страх не перешкоджає чоловікам заводити «ліві» зв’язки.

4. Втратити роботу та за­лишитися без грошей. Чо­ловік не може почуватися нормально, якщо не в змозі забезпечити свою сім’ю. Саме тому сильна стать дуже чутливо реагує, коли дружина заробляє біль­ше чоловіка. І вже зовсім принизливо для мужчин – утратити роботу.

5. Здатися повним незда­рою. В цей страх вкладаєть­ся ціла низка комплексів. Наприклад, побоювання, що не маєш почуття гумо­ру, отже, не зможеш трави­ти анекдоти і стати душею компанії.

ЧОГО НАЙБІЛЬШЕ БОЯТЬСЯ ЖІНКИ

1. Стати гладкою. Сте­реотипи 90-60-90, до яких нас привчили, створюють хибну модель жіночої кра­си. На жаль, більшість жі­нок не підпадають під ці параметри і вважають себе неповноцінними. Тому й мордують свій організм різними дієтами, фітнес-центрами тощо.

2. Залишитися самотньою. Особливо цей страх проявляється після 35 ро­ків. Якщо жінка не вийшла до цього віку заміж, вона приречена на суспільний осуд. Мовляв, якщо ніхто не «підібрав», значить, нікому й не потрібна. Насправді ж є багато прикладів, коли жінки знаходять особисте щастя і після 50 років.

3. Завагітніти. Звичайно, йдеться про випадковий не­захищений секс, у резуль­таті якого вагітність не є найприємнішим наслід­ком. Буває й так, що жінка не хоче народжувати від по­стійного партнера. Це ста­ється у тому разі, якщо між партнерами немає довіри.

4. Зістаритися. Цей жі­ночий страх активно «під­живлюють» виробники косметичних засобів. Вони радять панянкам уже з 18 років починати мазатися диво-кремами. А вже у со­рокарічної дами в арсеналі має бути кілька десятків різних баночок-скляночок. Адже нас переконують, що зморшки – це найбільший ворог краси. Хоча насправ­ді панічний страх перед старістю може лише при­скорити її прихід. Адже ніщо так не додає зморщок, як негативні емоції.

5. Тільки б не сталося нічого поганого. Абсолют­но ірраціональний страх, що станеться щось погане з рідними людьми – бать­ками, чоловіком, дітьми тощо. Треба пам’ятати, що думки – матеріальні, отже, ми часто самі накликаємо на себе біди.

ДИТЯЧІ СТРАХИ

1. Темрява. Малюки почуваються дуже невпевнено у тем­ряві. Для них – це страх перед невідомим. Батьки мають пояснити дітям, що у темряві не може бути нічого страш­ного та провести з ними спеціальну прогулянку у сутін­ках.

2. «Бабай» або інші «істоти», якими часто дитину лякають батьки. Щоправда, малюки й самі можуть вигадати собі будь-якого «бабая». Батьки у цьому разі мусять виявити фантазію, щоб «вигнати» чудовисько з темного кутка, або ж пояснити дитині, що їй нема чого боятися, адже ця істо­та захищатиме його.

3. Нічні кошмари. У малюків немає межі між сном і реаль­ністю. Тому страшні сни для них – досить типові. Батькам у цьому разі слід переконати дітей, що вони – завжди по­руч.

4. Залишитися самому. Цей страх переходить в інший – за­лишитися без мами (тата, бабусі тощо). Малюкам у певно­му віці здається, що якщо мама вийшла за двері, то вона вже не повернеться. Тому в жодному разі не можна «тіка­ти» від дитини. Треба обов’язково попрощатися й запев­нити, що ви скоро повернетеся.

5. Клоуни. Нині, коли дитячі аніматори на днях народжен­нях або у кімнатах відпочинку копіюють героїв із сучасних мультфільмів, цей страх став дуже актуальним. Раніше діти боялися лише клоунів, бо інших «смішних» героїв для дитячих «корпоративів» просто не було. Нажахати дитину може «людина-павук», «покемон», «губка Боб» чи будь-яка інша істота, в яку перевдягається дорослий, щоб «розве­селити» малюка. У цьому разі, звісно, слід ураховувати вік та психологічні особливості дитини.

ДОВІДКОВО

Окрім, власне, об’єктивних страхів у деяких людей бу­вають фобії. Лікарі називають фобіями постійний, силь­ний або ірраціональний острах тварини, об’єкта, місця або ситуації, які більшості людей не справляють ніяких незручностей. Фахівці американського консультацій­ного порталу CTRN визначили топ-100 ірраціональних страхів людини. Серед найдивніших фобій – земмі­фобія (острах перед великим кротом) та алекторофобія (страх перед курчатами). Згідно з останніми даними на різні фобії страждає близько 10 млн людей.

11.09.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини