МАЙНО ПРОФСПІЛОК СЛУГУЄ ЛЮДЯМ!

Останнім часом влада розпочала нову хвилю наступу на майно профспілок, який тяг­неться вже десятиліттями, а осо­бливого загострення досяг у період правління В. Янукови­ча. При цьому влада часто вдається до пе­рекручень і спекуляцій у даній темі, вибудо­вуючи комунікацію з цього питання із суспільством та пар­тнерами. Тож «ПВ» вважає своїм обов’язком надати правдиву інформацію щодо походження, призначення та реалій використання майна профспілок.

Упродовж багатьох де­сятиліть Українська рес­публіканська рада проф­спілок з часу її створення у 1948 році та Федерація профспілок України як її правонаступник, заснова­на у 1990 році, за кошти членів профспілок і фінан­сової участі трудових ко­лективів розбудували по­тужну матеріальну базу санаторно-курортного лі­кування та оздоровлення працівників і членів їх сі­мей, а також навчально- освітні центри, заклади дозвілля, культурного, фізкультурно-спортивно­го розвитку.

Профспілкові центри – ФПУ, галузевого та регіо­нального спрямування – надають членам профспі­лок кваліфіковану право­ву допомогу у захисті тру­дових, соціальних прав, створенні здорових і без­печних умов праці на під­приємствах, в установах та організаціях, щодо укладання з органами вла­ди і роботодавцями колек­тивних угод і договорів для отримання працівни­ками додаткових благ і со­ціальних послуг.

Все це разом забезпечу­вало умови збереження і відтворення трудового по­тенціалу України, сприяло демографічному приросту населення і зайнятості в економіці. На той час – це понад 27 млн працівників, а зараз майже 12 млн. Тоб­то матеріальна база проф­спілок і трудових колекти­вів відповідного профілю всебічно слугували людям і приносила користь дер­жаві.

Починаючи з 1992 року, українські органи держав­ної влади почали ставити питання про правовий ста­тус профспілкового майна і намагалися перевести його в державну влас­ність.

Федерація профспілок у законний спосіб і публіч­ними діями захищала своє право власності на належ­ні їй об’єкти і досягла успі­ху. Вважалося, що це спір­не питання було урегульо­вано Вищим арбітражним судом України у 1997 році, який відхилив позовну за­яву органів прокуратури про нібито державну влас­ність об’єктів профспілок, а Верховний Суд відхилив апеляцію прокуратури на рішення арбітражного суду. Крім того, прийня­тою у 1996 році Конститу­цією України встановлено, що правовий режим влас­ності майна визначається виключно законом.

Проте зміна політичних еліт у владі раз за разом призводила до ініціюван­ня судових позовів з май­нових питань до ФПУ та заснованих нею ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», а та­кож до профцентрів на місцях, які мали будинки профспілок, навчальні центри, спортивні, куль­турні споруди.

Найбільшого «успіху» досягла так звана «злочин­на влада» у 2011–2013 ро­ках, яка ініціювала понад 280 судових позовів, щоб позбавити профспілки, по суті, колективного майна працівників. Це було своє­рідною помстою влади за те, що ФПУ підтримала Майдан і євроінтеграційні прагнення українців, на­давши під штаб Революції Гідності свій Будинок профспілок. Під тиском прокурорів рішеннями су­дів було одержавлено практично всі санаторії в Криму та ще понад 50 са­наторно-курортних і ту­ристичних закладів в ін­ших регіонах. Більшість з них, ставши державними, й досі знаходяться в зане­дбаному стані.

Цю ганебну справу про­довжив уряд Яценюка А.П., коли профспілки рі­шуче виступали і проводи­ли масові акції протесту у Києві проти ліберальних реформ і звуження прав працівників. Зокрема, за поданням Кабінету Міні­стрів України Верховною Радою з 2015 року було ска­совано право працівників на пільгове санаторно-ку­рортне лікування за раху­нок коштів Фонду соціаль­ного страхування, яким щорічно користувалися до 500 тис. дорослих та дітей. Водночас через судові ор­гани у профспілок було ви­лучено низку санаторіїв.

У 2017–2018 роках для по­треб розміщення місцевих органів прокуратури було відібрано будинки, де роз­міщувалась Полтавська обласна рада профспілок, а в м. Ужгороді під потреби Державної судової адміні­страції в такий же спосіб рішенням суду було по­збавлено власності і висе­лено з будівлі Закарпат­ську обласну раду профспі­лок. Нині під такою загро­зою знаходиться Будинок об’єднання профспілок Львівщини через дії орга­нів місцевої влади.

Профспілки сподівали­ся, що зміна влади у 2019 році призведе до забезпе­чення законності і спра­ведливості у майнових пи­таннях та й саме ставлен­ня до профспілок, як ваго­мої частини громадян­ського суспільства, які ви­конують суспільно корис­ну функцію представни­цтва і захисту прав та ін­тересів понад 5 млн пра­цівників.

Однак, таємничо розроблені і подані без громадських обговорень до Верховної Ради Украї­ни у грудні 2019 року зако­нопроєкти «Про працю» №2708 (автор – міністр еко­номіки Т. Милованов) та «Про внесення змін до дея­ких законодавчих актів щодо окремих питань ді­яльності профспілок» №2681 (автор – народний депутат України Третья­кова Г.М.), інші законодав­чі ініціативи, спрямовані на згортання соціальності держави, звуження прав профспілок, активізували громадський спротив і критику причетних поса­дових осіб у владі. У люто­му 2020 р. на підтримку українських профспілок до м. Києва прибула місія міжнародних обєднань профспілок, яка провела зустрічі з посадовцями в органах влади. Це призу­пинило наміри прийняття антитрудових законів в «турборежимі», Т. Мило­ванова було звільнено з посади міністра, відновле­но соціальний діалог.

Однак у серпні 2020 р. народним депутатом Тре­тьяковою Г.М. подана зая­ва до Генерального проку­рора Венедиктової І.В. про нібито незаконне заволо­діння Федерацією проф­спілок соціальними об’єктами на правах приватної власності і нардеп зажада­ла притягнення її посадо­вих осіб до кримінальної відповідальності.

Обшуки, вилучення до­кументів, тиск на проф­спілкових діячів тривають вже понад 4 роки, а заступ­ник Голови ФПУ Саєнко В.В. майже два роки утри­мувався у слідчому ізоля­торі, що визнано Європей­ським судом з прав люди­ни надмірною мірою запо­біжного заходу. Наразі його справа передана до суду.

У грудні 2021 року Кабі­нет Міністрів України по­дав до Верховної Ради України законопроєкти №6420 «Про правовий ре­жим майна загальносоюз­них громадських об’єднань (організацій) колиш­нього Союзу РСР» та №6421 «Про мораторій на відчуження майна загаль­носоюзних громадських об’єднань (організацій) ко­лишнього Союзу РСР», згідно з якими все майно профспілок визнається власністю держави.

20 вересня 2022 року По­становою Верховної Ради України №2603-ІХ було утворено Тимчасову слід­чу комісію з питань роз­слідування можливих по­рушень законодавства України у сфері отриман­ня, розподілу, транспорту­вання, зберігання, вико­ристання за цільовим при­значенням гуманітарної та іншої допомоги, а та­кож неефективного вико­ристання державного май­на, яке може бути викорис­тане для тимчасового роз­міщення внутрішньо пере­міщених осіб та забезпе­чення інших потреб дер­жави. До завдань Комісії також було включено до­слідження використання майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього СРСР, яке належить дер­жаві. В Постанові Верхо­вної Ради зазначено, що це стосується також майна, яке перебуває у віданні Федерації профспілок України.

Сподіваючись на об’єктивність та неупередже­ність роботи ТСК, Прези­дія ФПУ утворила Робочу групу для взаємодії з ТСК у питаннях надання їй на відповідні запити доку­ментів і матеріалів. Зага­лом було надано понад 1 тис. сторінок документів та інформаційних матері­алів. Зокрема, копії право­встановлюючих докумен­тів на всі об’єкти і майнові комплекси, які були вида­ні відповідними держав­ними органами влади, що засвідчують право приват­ної власності ФПУ, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур».

На підтвердження пра­ вової позиції законності володіння майном та утворення Федерацією ак­ціонерних товариств на базі профспілкового май­на надано постанови Ви­щого арбітражного суду від 1997 року, висновки на­уково-правових експертиз Інституту держави і права ім. Корецького, Юридич­ної академії ім. Ярослава Мудрого, Інституту зако­нодавства України, пози­цію і висновки Європей­ського суду з прав людини у справі «Фонд «Батьків­ська турбота» проти Укра­їни», де ФПУ була третьою стороною, щодо безумов­ного дотримання держа­вою верховенства права та інше.

Також було надано уза­гальнену інформацію про розміщення з перших днів війни у профспілкових оздоровницях і туристич­них базах за власні і до­норські кошти понад 70 тис. внутрішньо перемі­щених осіб з безоплатним харчуванням.

Однак, як засвідчено у Проміжному Звіті ТСК від 11.04.2023 року та Звіті ТСК, затвердженому Вер­ховною Радою України 21.09.2023 року, позиція членів ТСК, у складі якої 9 з 13 – це представники політичної партії «Слуга народу», зокрема Третья­кова Г.М., яка є заявником у кримінальному провадженні з серпня 2019 року та має конфлікт інтересів, жодним чином не зміни­лась щодо правомірності приватної власності ФПУ. На звернення ФПУ до де­путатської фракції полі­тичної партії «Слуга наро­ду» щодо відкликання Третьякової Г.М. зі складу ТСК реакції не було, при тому що Комітет ВРУ з пи­тань регламенту та етики підтвердив правомірність вимоги ФПУ.

Станом на початок січ­ня 2025 р. ситуація зали­шається такою ж напру­женою:

• тривають криміналь­ні провадження;

• практично всі майнові об’єкти ФПУ, зокрема Бу­динок профспілок у м. Ки­єві, а також санаторії, ту­ристичні готелі і бази від­починку за рішеннями суду арештовані, навіть без права їх використання власником, розгляд на­ших апеляційних подань до суду постійно відкла­дається, а Агентство з роз­шуку і управління арештованими активами про­водить конкурси на управ­ління майновими об’єктами профспілок;

• на звернення ФПУ до Президента, Кабінету Мі­ністрів втрутитися в ситу­ацію та розглянути пропо­зиції щодо запроваджен­ня державно-приватного партнерства з метою більш ефективного вико­ристання матеріальної бази ФПУ для реабілітації військових і постражда­лих під час виконання трудових обов’язків на об’єктах критичної інфра­структури працівників, позитивної реакції немає;

• законопроєкт №6420 з одержавлення майна за­гальносоюзних громад­ських організацій, який прийнято у першому чи­танні 4 листопада 2022 р., ближчим часом може бути поставлений на голо­сування для прийняття його у другому читанні та в цілому.

Керівництво ФПУ, орга­ни управління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур» за участі юри­дичної компанії «Аструм» проводять превентивну ро­боту із захисту майнових прав, готують апеляційні подання до суду, надають адвокатську допомогу профспілковим працівни­кам в процесі слідчих дій.

За результатами аналізу Звіту ТСК та оцінки ситуа­ції в цілому на засіданні Робочої групи та Президії ФПУ внесено пропозиції щодо подальших дій із за­хисту майнових прав проф­спілок шляхом звернення до Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, прове­дення інформаційно- роз’яснювальної роботи че­рез ЗМІ. Також важливо по­інформувати широкий за­гал членів профспілок че­рез профкоми про критич­ну ситуацію з їх колектив­ним майном та заявити про публічні пропозиції ФПУ щодо використання профспілкових об’єктів для нагальних потреб під час дії воєнного стану на засадах державно-приват­ного партнерства, в першу чергу для медичної, психо­соціальної реабілітації де­мобілізованих учасників бойових дій. Для цього фа­хівцями ФПУ підготовлено інформаційний матеріал «Хроніки боротьби за май­но, яке створено працею і коштами членів профспі­лок».

ФПУ має підтримку у захисті майнових прав міжнародних партнерів – МКП і ЄКП. Свою позицію з цього питання вислови­ло Бюро МОП, вважаючи, що одержавлення проф­спілкового майна має ознаки порушення Кон­венції МОП №87 про сво­боду асоціації та націо­нального законодавства.

Європейський суд з прав людини у своїх рі­шеннях за заявами юри­дичних осіб двічі – у 2019 і 2025 роках – визнав пору­шення державою прав до­бросовісних набувачів, зо­крема профспілок, на мирне володіння своїм ле­гітимно оформленим май­ном на праві приватної власності.

Головне юридичне управління апарату Вер­ховної Ради України за ре­зультатами правової екс­пертизи законопроєкту №6420 зазначило, що він порушує Конституцію і підлягає відхиленню.

За таких обставин по­дальше лобіювання поса­довими особами і правля­чою депутатською фрак­цією у ВРУ прийняття за­конопроєкту №6420 озна­чатиме політичний тиск на профспілки і звуження їх спроможності забезпе­чувати правовий і соці­альний захист членів профспілок і працюючих громадян.

ГОЛОВА ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ