ХТО БОРЕТЬСЯ, ТОЙ ДОСЯГАЄ РЕЗУЛЬТАТУ

Працювати під час війни та пов’язаної з нею еко­номічної кризи вкрай непросто. Причому всім – і ро­ботодавцям, які сти­каються з численни­ми складнощами у логістиці, організації виробничих проце­сів, збуті, і їхнім спів­робітникам, яким доводиться викону­вати роботу в умо­вах постійної небез­пеки та стресу, під­вищеного наванта­ження через брак кваліфікованого пер­соналу.

Однак іншого шляху наразі немає: щоб втри­мати підприємство на плаву, соціальні партне­ри мають шукати розумні компроміси та чути один одного. Особливо у тому, що стосується найгострі­ших питань – зокрема та­ких, як заробітна плата.

– Саме підвищення зарплат не менше, ніж на 30% шляхом збільшення фонду оплати праці було вимогою нашої первинної організації в процесі іні­ційованих нами колек­тивних переговорів, – за­значає профлідер Дні­провського металургійно­го заводу Сергій Кра­марчук. – Ми довго дума­ли, чи варто розпочинати цю розмову в наявній не­сприятливій ситуації. З осені 2021 року ДМЗ пра­цював нестабільно, після розгортання повномасш­табної війни все стало ще гірше. Однак в липні 2023- го вирішили: мусимо дія­ти, адже низька заробітна плата є причиною низки проблем, у тому числі – дедалі наростаючого від­току кадрів.

Навіть за повної за­йнятості зарплати біль­шості працівників ДМЗ тоді складали від 8 до 15 тисяч гривень – найниж­чий рівень серед підпри­ємств ГМК міста і навіть області. Коли ж значну частину трудового колек­тиву перевели на 3-4-ден­ні графіки роботи, доходи людей взагалі стали мі­зерними. Тому вимога первинки щодо підви­щення заробітної плати мала підтримку завод­чан.

Наприкінці жовтня 2023 року на засіданні по­вноважних представни­ків сторін соціального ді­алогу було прийнято рі­шення про утворення спільної робочої комісії у складі 12 осіб. Процес ко­лективних переговорів проходив складно. Після п’яти спільних засідань група так і не дійшла зго­ди щодо конкретних від­сотків підвищення зарп­лати. Профспілкова сто­рона вносила аргументо­вані пропозиції і при цьо­му висловлювала готов­ність іти на компроміс. Однак опоненти не поспі­шали робити кроки назу­стріч, тож переговори за­вершилися підписанням протоколу розбіжностей.

У перших числах лю­того 2024 року первинка вдалася до колективного трудового спору. Відпо­відно до чинного законо­давства до його врегулю­вання долучилися фахів­ці НСПП. Позитивному вирішенню питання спри­яв і голова профспілки Олександр Рябко, який не лише ініціював обгово­рення цієї гострої теми з керівниками ДМЗ, а й під час ділової зустрічі з го­ловою НСПП Дмитром Кухнюком привернув його увагу до ситуації на підприємстві.

Примирна комісія зби­ралася двічі. На другому засіданні, після узго­дження позицій сторін, було підписано Угоду про вирішення колективного трудового спору. Цим до­кументом передбачено підвищення рівня заро­бітної плати працівникам ПрАТ «Дніпровський ме­талургійний завод» з 1 бе­резня 2024 року шляхом збільшення фонду оплати праці підприємства на 22,2% згідно з диференці­ацією в оплаті праці між працівниками підрозді­лів станом на 1 грудня 2023 року. У працюючих підрозділах підвищення складе в середньому 25%, у непрацюючих – 10%, у підрозділах категорії «Управління» – 15%.

Чи задоволений про­фком таким результатом? З урахуванням постійно­го зростання споживчих цін та тарифів на кому­нальні послуги, звісно, хотілося б відчутнішого збільшення доходів спіл­чан. Однак всі розуміють: рівень підвищення, який вдалося відстояти, на тлі війни та економічної кри­зи є непоганим. Крім того, дуже важливо, що навіть у важкий воєнний час працює механізм ко­лективних переговорів, який дає можливість за­хищати інтереси спілчан та знаходити спільну мову з соціальними парт­нерами. Звісно, питання заробітної плати й надалі буде на контролі первин­ної організації.

– Первинка ПМГУ ДМЗ загалом і її пред­ставники, які брали без­посередню участь в пере­говорах, проявили сміли­вість та витривалість, – так, у свою чергу, комен­тує ситуацію провідний експерт з регулювання со­ціально-трудових відно­син апарату профспілки Валентина Броннікова. – У надскладних умовах війни вони наважилися вийти на колективні пе­реговори, наполегливо за­кликали соціальних парт­нерів до діалогу і не зда­вали своїх позицій в цьо­му процесі.

Відстоювати справед­ливий рівень підвищення зарплати працівникам підприємства було нелег­ко. Адже колективні пере­говори – не дружнє спіл­кування, а складний ме­ханізм пошуку прийнят­них для обох сторін рі­шень. Кожен аргумент у ньому повинен бути вива­женим і обґрунтованим.

У профкомі ДМЗ і ра­ніше знали, а тепер ще краще розуміють, на­скільки ретельної підго­товки потребують колек­тивні переговори, на­скільки велике значення тут має додержання про­цедур, точність та пере­конливість цифр, влуч­ність аргументів та фор­мулювань, правильність оформлення документів, наскільки обізнаними – економічно, юридично, психологічно – мусять бути профспілкові пере­говірники.

Пройшовши шлях від звернення до роботодав­ця з вимогою до підписан­ня Угоди про вирішення колективного трудового спору, представники пер­винки ПМГУ Дніпров­ського металургійного за­воду на чолі з їхнім ліде­ром Сергієм Крамарчу­ком, без сумніву, збагати­лися новими знаннями та практичними навичками, зрозуміли, на що зверну­ти увагу в роботі профор­ганізації та її органів, а головне – повірили у свої сили і добилися реально­го підвищення зарплати працівникам підприєм­ства, виправдавши довіру спілчан.

ПМГУ

Коментар голови ПМГУ Олександра РЯБКА