НА ШЛЯХУ ДО ЛІКВІДАЦІЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Для значної частини українців зарплатні питання
дуже болючі. Є працівники, які відчувають тягар зарплатних боргів періодично чи
кілька місяців поспіль, а для когось цей фінансовий жах тягнеться роками.
В Україні не
вирішується питання повернення затриманої заробітної плати працівникам та невпинно
зростає обсяг зарплатних боргів. Проблему загострює війна.
Невиплата зарплати – злочин,
порушення гарантій та вимог Конституції й законів України, міжнародного та європейського
законодавства, експлуатація працівника та приречення його та його сім’ї на бідність.
«Право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на
саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.»
(Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008).
Невчасно виплачена зарплата
також несе загрозу і для держави, і для роботодавця: зменшуються надходження до
бюджетів (місцевих, державного) та Пенсійного фонду; уповільнюється розвиток
регіонів та відбувається недофінансування видатків соціального характеру; скорочується
виробництво внаслідок зниження платоспроможності населення та зростають витрати
роботодавців, зокрема на виплату компенсацій та штрафів; знижується мотивація
працівників до праці, а підприємства втрачають кваліфікованих працівників; загострюються
конфлікти в колективах та в регіонах.
Впродовж десятиріч профспілкові
організації всіх рівнів спрямовують свої зусилля на забезпечення своєчасної та
в повному обсязі виплати зарплати та вживають всіх незаборонених законодавством
інструментів для повернення працівникам заборгованої заробітної плати. Для цього
профспілки:
• контролюють виконанн я ро
б о т о д а в ц ем зобов’язань, передбачених колдоговорами, галузевими та Генеральною
угодами;
• вимагають від влади та роботодавців
прийняття ефективних рішень щодо вирішення проблеми;
• спонукають боржників до дієвих
кроків з погашення зарплатних боргів;
• вступають у колективні трудові
спори (конфлікти) та виходять на акції протестів і мітинги;
• допомагають повернути зароблене
через суд;
• співпрацюють з Державною
службою України з питань праці, Національною службою посередництва і примирення,
народними депутатами, міжнародними організаціями;
• ініціюють внесення змін до
законодавства тощо.
Найбільш незахищеними у разі невиплати зарплати залишаються
працівники підприємства-банкрута, які у разі недостатності ліквідаційного майна
(попри встановлення законодавством першочерговості виплати зарплати) не отримають
заробленого, оскільки у цьому випадку заборгованість вважатиметься погашеною без
фактичної її виплати (ч. 7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства).
Панацеєю в даному випадку могла
б стати виплата компенсації зарплати працівникам підприємств-банкрутів з коштів,
накопичених у заздалегідь створеній гарантійній установі. Це посилило б їх захист
та наблизило б законодавство України до європейського, адже створення Гарантійної
установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності
роботодавця передбачено Європейською соціальною хартією (переглянутою), Конвенцією
МОП №173, Директивою 2008/94/Є
C
.
Через зростання зарплатних
боргів профспілки неодноразово зверталися до Міжнародної організації праці з проханням
зобов’язати уряд України вжити невідкладних заходів для їх погашення та сприяти
створенню вищезазначеної гарантійної установи. Також профспілки ініціювали пошук
шляхів вирішення проблеми повернення зарплатних боргів в рамках Програми гідної
праці МОП для України та Проєктів МОП з питань оплати праці.
Відзначимо, що впродовж 2019–2021 років експерти
МОП підготували «Дорожню карту з вирішення проблем заборгованості із заробітної
плати в Україні» та надали детальну інформацію про діяльність фондів гарантування
заробітної плати в інших країнах.
Протягом майже двох десятиріч за наполяганням
профспілок соціальні партнери розробляють та обговорюють зміни до законодавства
щодо посилення захисту працівника на своєчасне отримання заробітної плати та створення
гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі
неплатоспроможності роботодавця.
Найбільшого консенсусу з цього питання було
досягнуто наприкінці 2021 року, коли Мінекономіки за активної участі профспілок
та роботодавців підготовило низку законопроєктів, які мали врегулювати питання
посилення захисту працівника на своєчасне отримання зарплати та створення згаданої
гарантійної установи. Проте підготовлені законопроєкти не розглянуті урядом,
незважаючи на наполягання профспілок пришвидшити їх внесення до парламенту.
Війна поглибила проблему заборгованості з виплати
заробітної плати.
Внаслідок величезного удару по економіці України
чимало підприємств змушені припинити або скоротити свою діяльність, що перешкоджає
виплаті працівникам раніше утвореної зарплатної заборгованості та генерує створення
нової.
Оцінити реальні розміри наявних зарплатних
боргів не дозволяє відсутність офіційних статистичних даних: у період дії воєнного
стану Держстат припинив оприлюднення інформації щодо заборгованості із заробітної
плати, не оновлюється реєстр боржників на сайті Держпраці.
Станом на 1 лютого 2022 року 129,5 тис. працівників активних
підприємств не виплачено заробітну плату на суму 3,1 млрд грн (за даними Держстату).
Стрімке збільшення обсягу невиплаченої працівникам зарплати призводить
до суттєвого збідніння населення, зростання міграційних настроїв серед працівників
та ускладнюватиме розрахунки підприємств і відновлення їх діяльності у післявоєнний
час, що негативно вплине на темпи відновлення української економіки. Тому сьогодні
особливо актуальним є внесення змін до законодавства, які забезпечать належний захист
права працівника на своєчасне отримання винагороди за працю, гарантують йому першочергове
отримання зарплати та адекватної грошової компенсації збитків, понесених ним внаслідок
порушення строків її виплати, а також забезпечать задоволення грошових вимог найманих
працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.
Профспілки
ініціювали «реанімацію» підготовлених протягом тривалого періоду профспілкових
пропозицій щодо внесення змін до законодавства, а також раніше узгоджених з соціальними
партнерами компромісних правок до законів, які включені до законопроєкту, внесеного
до Верховної Ради України 19 липня 2023 року групою народних депутатів за реєстр.
№9510.
Законопроєктом №9510, зокрема, передбачено:
1) Зобов’язати роботодавця у разі затримки зарплати виплатити працівнику
не тільки компенсацію, яка передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам
втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а й пеню, розмір
якої на кожному підприємстві закріплюватимуть у колдоговорі, але не нижче за
облікову ставку Нацбанку України.
2) При затримці зарплати на 15 діб і більше працівники матимуть
право тимчасово відмовитися від виконання своїх трудових обов’язків. Роботодавець
не зможе за це покарати працівника та виплачуватиме йому компенсацію не нижче
мінімальної зарплати.
3) Якщо роботодавець об’єктивно виявиться неплатоспроможним, то
держава гарантуватиме працівникам виплату компенсації у розмірі трьох середніх зарплат,
розмір якої розраховуватиметься на підставі нарахувань за 12 місяців, що передують
місяцю, в якому було розпочато процедуру банкрутства. Водночас, максимальний
розмір компенсації не може перевищувати 12 мінімальних зарплат.
4) Включати до Державного реєстру загальнообов’язкового державного
соціального страхування період, за який працівнику виплачено вищезазначену компенсацію
заробітної плати, та врахувати його при обчисленні страхового стажу для призначення
пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування.
5) Функції з виплати працівнику компенсації заборгованої зарплати
у випадку неплатоспроможності роботодавця покласти на Держпраці.
Прийняття
законопроєкту №9510 зробить економічно невигідним для роботодавця затримувати зарплату,
створить умови для скорочення обсягів наявної заборгованості з виплати заробітної
плати, підвищить рівень економічного захисту працівника у випадку її затримки,
забезпечить створення механізму компенсації зарплати при неплатоспроможності роботодавця.
На глибоке переконання профспілок, не може бути жодних виправдань
порушенню конституційного права працівників на своєчасне отримання винагороди
за працю. Заробітна плата є приватною власністю працівника, а її затримка має розцінюватися
лише як привласнення або умисне заволодіння чужим майном.
ДЕПАРТАМЕНТ З
ПИТАНЬ БЮДЖЕТУ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ АПАРАТУ ФПУ
29.08.2023
|