ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЧИ ПОТРІБНЕ СВЯТО ПРАЦІ?

Так хибно повелося, що свято 1 Травня у свідомості переваж­ної більшості україн­ців асоціюється з ко­муністичною ідеологі­єю. Навіть не з кому­ністичною, а з більшо­вицькою, ленінсько- сталінською.

Насправді Перше травня – абсолютно не більшовицьке свя­то.

1889 року установчий конгрес Другого інтерна­ціоналу ухвалив рішення про відзначення Першо­травня як дня міжнарод­ної пролетарської солі­дарності. А вже наступно­го року робітники передо­вих країн солідарно ви­йшли на вулиці. Ці захо­ди аж ніяк не нагадували паради і демонстрації ра­дянської доби. Були су­тички з поліцією, страй­ки, арешти, розстріли… Одначе це була могутня маніфестація політичної волі демократичного руху, підтриманого проф­спілками багатьох країн, його здатності захистити інтереси найманих пра­цівників, які далеко не за­вжди мали навіть виборчі права.

Перший мітинг 1 трав­ня на території України відбувся 1890 року в м. Львові. Відбулося це од­ночасно з аналогічними мітингами, що проводили­ся з ініціативи робітничих об’єднань у Франції, Вели­кобританії, Іспанії. Вимо­гами мітингувальників були покращення умов життя, міжнародна солі­дарність і боротьба проти мілітаризму, а також 8-го- динний робочий день.

На схід від Збруча свя­то праці почали відзнача­ти з 1900 року. 1 травня 1919 року на території Української Народної Рес­публіки було оголошено святковим, у цей день від­булися мітинги і демон­страції. У Рівному уряд УНР видав відозву «До трудового народу Украї­ни». У Західній області УНР 1 травня вперше від­значили легально – у міс­тах проходили маніфеста­ції і мітинги, а в столиці Станіславові відбувся вій­ськовий парад.

Сьогодні для низки кра­їн традиція збирати людей під прапори профспілок ще збереглася, але в біль­шості держав це все ж не політичне свято, а саме День праці, яскраве весня­не дійство, під час якого організовуються народні гуляння, виступи артис­тів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних захо­дів. А для когось це просто ще один вихідний, коли можна трохи відпочити або провести час із сім'єю.

Недарма це свято при­сутнє в календарях майже 150 країн, серед яких Іта­лія, Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина, Сло­ваччина, Польща, Руму­нія, Аргентина, Брази­лія… Щоправда, днем со­лідарності трудящих воно відтепер не називається. Його іменують простіше й зрозуміліше: День праці.

Дивно, але звичай від­почивати за містом у день 1 Травня з’явився задовго до виникнення пролетар­ського свята. Ще на почат­ку XVII ст. він був оголо­шений неробочим днем. Годилося провести його на природі, а саме свято так і називалося: «маївка».

Історики розкопали ще одну цікаву річ. Першо­травневі молодіжні гу­ляння сягають своїми ко­ренями в дуже далеке ми­нуле. Щосвята на честь богині весни Майї збира­ли молодь ще в стародав­ньому Римі. З часом це переросло у велелюдні травневі гуляння в лісах і гаях. На наших теренах побутували свої автен­тичні обряди та звичаї зу­стрічі весни.

Як свідчить історія, нео­фітами перших україн­ських «маївок» були ви­кладачі та студенти Киє­во-Могилянської академії. І започаткована ця тради­ція ще в ХVІІ столітті, коли 1 травня студентів звільняли від навчань і відпускали відпочивати на «рекреації». І де тут «со­вок»?

До слова, у європей­ських країнах, приміром, у Німеччині, Першотра­вень пройшов відповідну процедуру денацифікації і відзначається як День праці, себто повернувся до своїх витоків. Довкола свя­та – ціла низка традицій. І на рівні великих та силь­них профспілок, і на рівні окремих дворів та кварта­лів, де мешкають переваж­но люди, які шанують пра­цю. І в будні, і в свята.

Складається враження, що в Україні просто вирі­шили не відновлювати справжній зміст 1 Травня, аби не бути звинувачени­ми у поверненні до радян­ського минулого. Може, й даремно. Від боротьби за права трудящого люду зо­всім відмовлятися не слід. Особливо нині, коли ці права тільки задекларова­ні на папері і згадують про них лише під час передви­борних кампаній – парла­ментських, президент­ських чи місцевого рівня.

Але нинішня влада піш­ла ще далі: в Україні хо­чуть відмінити святкуван­ня 1 травня, і відповідний законопроєкт підготували наші невгамовні депута­ти. Здавалося б, така дріб­ниця, одним вихідним менше! Якби не одна важ­лива деталь, яка цьому пе­редувала – систематичне урізання трудових прав українців та нищення профспілок. За цих умов відміна Міжнародного дня праці стане символіч­ною вишенькою на торті раніше ухвалених антисо­ціальних ініціатив.

А розглядати це питан­ня буде, як ви гадаєте хто? Так-так, той самий комі­тет з питань соціальної по­літики під головуванням Галини Третякової. Ініціа­торки низки згаданих за­конів та активної борчині з профспілками.

Міжнародний день пра­ці символізує перемогу людей праці у боротьбі за свої права. І дійсно, наві­що він в країні, де їх уріза­ють?! Дуже зручно відмі­нити день, що символізує боротьбу людей за свої трудові права. Щоб потім, прикриваючись війною, ці самі права поурізати.

Але в такому випадку дорога до ЄС нам буде за­крита. Адже трудові і соці­альні гарантії, незалежні профспілки – це норма ци­вілізованого світу. Те, що називається демократія. І якщо ми прагнемо стати частиною Євросоюзу, до­сягти його рівня життя, то мусимо виконувати ці пра­вила. Завдяки яким, влас­не, цей омріяний рівень життя і став можливим.

ФПУ зайняла принципо­ву позицію, відстоюючи цей день, який закарбував­ся в історії робітничого руху багатьох поколінь си­лою переконань і незлам­ності духу простих людей у боротьбі за свої права.

День праці – це не лише свято, це день боротьби трудящих за соціальні права. Федерація профспі­лок України як найчисель­ніша громадська організа­ція звертається до членів профспілок і всіх небайду­жих громадян у цей день із закликом відкрито і вільно в мирний спосіб продемонструвати свою єдність і солідарність у бо­ротьбі за права працівни­ків, донести до влади соці­альні вимоги під гаслами «Ні – безробіттю, заборго­ваності з виплати заробіт­ної плати!», «Роботу, зарп­лату, гідне життя!», проти різкого розшарування на­селення за статками, непо­мірного у порівнянні з до­ходами працюючих росту вартості життя, зневіри та масової трудової міграції українців.

1 Травня ми очікуємо від кожного спілчанина, що він не буде байдужим, і рішуче заявить про влас­ну свідому громадянську позицію, підтримає нашу спільну боротьбу за соці­альний захист людини праці, безпечні високотех­нологічні робочі місця, гідну оплату праці.

Вітаючи всіх із Днем праці, ми заявляємо від імені 4 млн спілчан, що впевнені у власних силах і спроможні вибороти пра­во трудового народу на до­стойне життя!

ВЛ. ІНФ.

20.05.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини