ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЖОВТНЕВИЙ ЗАПРОШУЄ НА КОНЦЕРТ ПЕРЕМОГИ

Рік війни минув. Яким цей трагічний час став для Міжнародного центру культури і ми­стецтв профспілок України («Жовтневий палац»)? Як довелося переформовувати свою роботу? Яке зна­чення набуває культу­ра в часи сурових для країни випробувань?

Своїми думками щодо цього поділився директор МЦКМ Юрій Бо­бир.

Перемога буде за нами!

– Коли лютневого ранку минулого року почув кано­наду пострілів та вибухи російських бомб на підсту­пах до столиці, одразу пої­хав на роботу. З майданчи­ка перед Жовтневим від­зняв відео центру столиці – Майдану Незалежності – та, намагаючись якось са­мому заспокоїтись і нада­ти хоч трішки впевненості тим, хто перегляне пост у соцмережах, написав: «сер­це Києва б’ється, тут поки все тихо. Перемога буде за нами!».

Через нашу локацію – 200 метрів до центру Києва з перших днів війни до нас звернулись по допомогу представники тероборони та військові. Для їхнього розміщення ми завезли матраци і у Блакитному залі палацу у нас інколи перебували до 200 осіб. Усі­ма можливими способами ми допомагали боронити столицю. Наші витрати об­числювались шестизнач­ною цифрою, але все це не мало значення, адже тоді вирішувалась доля кожно­го з нас і наше майбутнє.

Через воєнний стан роботу за основним напрямом, тобто, проведення концер­тів та культурно-мистець­ких закладів, нам довелось припинити. Проте, ми на­магалися підтримувати життєдіяльність підприєм­ства, виплачувати зарпла­ту, утримувати будівлю палацу. МЦКМ – не дер­жавне підприємство, тому нам треба заробляти са­мим на себе. І ось, пам’ятаю, що саме на Ве­ликдень минулого року я прийняв рішення все ж таки розпочати працювати як концертний майданчик.

У тому була не тільки жит­тєва необхідність для тру­дового колективу, а ще й відчуття того, що у такі важкі дні, коли гинуть наші співгромадяни, ворог загрожує знищенню всьо­гоукраїнського, саме мис­тецтво зможе допомогти.

Перші концерти у воєнному Києві пройшли саме у МЦКМ

Отже, 21 травня 2022 року вперше у воєнному Києві на нашій локації пройшов концерт. Прийшло близь­ко 500 осіб. Зі сцени ор­кестр грав рок-хіти. І я по­мітив, що людям, які пере­жили жахіття перших мі­сяців повномасштабної ві­йни, навіть було незрозу­міло, а як реагувати на ви­ступ музикантів? Пролу­нала перша мелодія, а присутні у залі навіть не знали, чи їм плескати в до­лоні, як зазвичай?.. Але по­тихеньку усі вирішили, що аплодувати не заборо­няється.

Той перший наш концерт вийшов дуже патріотич­ним: світло на сцені було у жовто-блакитних тонах, усі присутні відчули єдність, душевне піднесення і ми зрозуміли: культурні захо­ди потрібно організовувати і проводити, насамперед, для наших відвідувачів.

Тому другий наш концерт відбувся вже за тиждень і це був дитячий захід. Можу з впевненістю сказа­ти, що ми перші в Україні провели дитячий культур­ний захід під час війни, – то була театралізована ви­става для дітей. Тоді до нас прийшли більше 500 діто­чок разом із батьками. І ми остаточно переконались, – культурний продукт затре­буваний, ми повинні пра­цювати на перемогу, тому що культура під час війни – це також зброя.

Як працювати закладу культури під час війни?

Передусім для облашту­вання укриття впорядку­вали кімнати на цокольно­му поверсі та у підвально­му приміщенні. Постави­ли там стільчики, прове­ли автономне світло, воду, забезпечили санітарію та ін. Отже, у нас з’явилась можливість без порушень існуючих правил прийма­ти по 1100 глядачів на кож­ному концерті у партері великої зали та амфітеа­трі. А під час повітряної тривоги усі глядачі, обслу­говуючий персонал і ар­тисти мають вийти із зали і перейти в укриття. Після відбою концерт продовжу­ється.

Таким чином після почат­ку війни ми стали одними з піонерів, хто розпочав у Києві концертну діяль­ність і продемонстрував, що навіть за таких умов галузь культури може пра­цювати. Вже у листопаді– грудні минулого року по завантаженню і по кіль­кості проведених заходів ми вийшли на довоєнний і навіть на доковідний пері­од. На місяць у нас відбу­ваються по 25–30 заходів: концерти, спектаклі, дитя­чі заходи тощо. До нас що­місяця попри воєнний стан приходять 30–35 тис. відвідувачів.

Не музою єдиною…

Утім, Жовтневий палац – це 16 тис кв. м. площі, яку належить забезпечити опа­ленням і електрикою, во­дою та всім іншим, що не­обхідно для нормального функціонування. А восени та взимку через постійні ракетні обстріли часто-гус­то зникали світло, вода і опалення. Через те дове­лось шукати технічні мож­ливості роботи у таких екс­тремальних умовах.

Ми закупили великі єм­ності для води, до нашої будівлі заведено дві лінії електроенергії, тому світ­ло було постійно. До того ж ми обладнали автоном­не опалення нашої будів­лі. За фінансової підтрим­ки нашого засновника – Федерації профспілок України – придбали необ­хідне устаткування: те­плові насоси «повітря– вода». Зараз у будівлі ви­користовуємо тепло, яке отримуємо у прямому сен­сі з повітря, а потім подає­мо його до існуючої опа­лювальної системи. Завдя­ки цьому вдало пережили холоди, і вже за поточний опалювальний сезон вда­лося окупити цю систему.

Ренесанс української музики та мистецтва

Наразі можна спостерігати ренесанс української справжньої, глибинної му­зики та мистецтва. Ще до 2014 року насправді кажу­чи, щирі українські співа­ки і артисти мали менше можливостей прорватись на концертний олімп і, на жаль, вважались другим ешелоном естради.

Але тепер потреби публі­ки змінилися і з’явився по­пит на наш ідентичний, патріотичний культурний продукт. А українські митці довели, що не тіль­ки уособлюють дорогоцін­ний здобуток нашої куль­тури, але й перебувають на передовій культурного фронту, обстоюючи справ­жні цінності та ідеали.

Наразі саме українські гур­ти збирають аншлаги. І що важливо, у культурному се­редовищі простежується зв'язок поколінь між борця­ми за Незалежність Украї­ни, яка тривала багато со­тень років, і героями сього­дення. Це можна відмітити як тенденцію, що тепер з’явилась у нашому сус­пільстві. Приміром, багато хто з наших сучасників звертаються у своїй твор­чості до віршів Тараса Шев­ченка, пісня «Ой у лузі чер­вона калина» – марш січо­вий стрільців, якому вже більше 100 років, а пісня «Яворина», яка нині вкрай популярна у виконанні Сте­пана Гіги, була написана на початку 90-х років минуло­го століття, відразу після набуття Україною незалеж­ності – на смерть нашого ве­ликого співвітчизника, ві­домого співака Назарія Яремчука. У наші часи та­кож з’являються нові вій­ськові пісні, які віддзерка­люють сьогоднішній мо­мент нашої історії і дуже співзвучні сучасності. Піс­ні, народжені війною, – культурний феномен, який з’являється у нас на очах.

Хочу також зауважити, що мною було прийняте ще одне рішення – під час ві­йни не припиняти фінан­сування наших колективів художньої самодіяльнос­ті. Тому продовжують ре­петиції такі творчі колек­тиви МЦКМ як Народний оркестр народних інстру­ментів ім. В.Васильєвої, Народний ансамбль на­родного танцю «Горлиця», Народний джазовий ор­кестр «Музична лаборато­рія». Артисти їздять по госпіталям, виступають перед захисниками у вій­ськових частинах. На кон­церти, організатором яких виступає Жовтневий па­лац, вхід для військовос­лужбовців безкоштовний.

Війна спонукала митців змінити завдання та пріоритети

Також під час війни зазна­ють змін за формою і з’являються нові культур­ні продукти. Зокрема, в афіші Жовтневого палацу все частіше можна віднай­ти виступи артистів у фор­маті стенд-ап.

Майже на кожному кон­церті або заході відбува­ється збір коштів на потре­би ЗСУ, на придбання дро­нів, тепловізорів, на допо­могу конкретним захисни­кам, які постраждали вна­слідок бойових дій. Це важ­лива соціальна місія, яку у даний час виконуємо ми і загалом галузь культури.

Інколи стендапери або ар­тисти влаштовують аукці­они і прямо зі сцени під час концерту пропонують придбати речі, які приво­зять з місць бойових дій, приміром, тубус від дже­веліну, гільзи від снарядів або уламки бойових засо­бів, часто продаються кар­тини на патріотичну тема­тику, інші витвори мисте­цтва, збираються скринь­ки з грошима. В окремих випадках обсяг пожертв доходить до сотень тисяч грн. Так на концерті поета Павла Вишебаба в нашому палаці, на аукціоні було зібрано і передано для по­треб армії 1 млн грн.

Вбачаю в цьому також наш вклад у Перемогу.

Викликам війни відповідаємо новими можливостями

Вже під час війни, мину­лого літа вперше за всю іс­торію Жовтневого палацу, якому після повоєнної від­будови у грудні минулого року виповнилося 65 років, ми вперше відкрили літ­ній майданчик – внутріш­ній Затишний дворик. По­дібного у концертній істо­рії МЦКМ ніколи не було. Такий формат шоу схваль­но сприйняли наші відвід­увачі і ось для них маємо гарну звістку – 12 травня цього року ми знову від­криваємо літній майдан­чик. Розрахований він на 350 місць, там передбаче­но укриття від дощу, так що приходьте, шановні ки­яни, гості столиці, не по­жалкуєте!

А вже з вересня плануємо розпочати працювати на повний Великий зал Жов­тневого, себто на 2000 гля­дачів.

Отже, війна дає нам ви­клики, а ми маємо на них відповідати.

Таким чином, сповнені мрій і сподівань на краще, хочемо звернутись до партнерів з організації та проведення концертів і до наших прихильників: ша­новні друзі, на честь Пере­моги над російською агре­сією у Жовтневому палаці відбудеться безкоштовний концерт, присвяченій цій історичній події. Двері па­лацу будуть відчинені для всіх, хто прийде до нас роз­ділити цю неймовірну ра­дість.

Запрошую вас і наближає­мо Перемогу!

ОЛЕКСІЙ КОРЕЦЬКИЙ,

ФОТО АВТОРА

02.05.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини