ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Усім вийти з тіні! Уряд намагається легалізувати плату

Влада налаштована побороти таке ганебне українське явище, як зарпла­ти в конвертах. Відповідні законопро­екти уряд внесе на розгляд парламен­ту лише восени. Але вже зараз очевид­но, що виведення заробітних плат із тіні буде болючим і неприємним про­цесом, який не тільки не розв’яже про­блеми, а й поглибить її.

ВИВЕСТИ З «ТІНІ»

Про те, що слід терміно­во виводити «чорні» зарп­лати з тіні, віце-прем’єр із соціальної політики Сергій Тігіпко почав го­ворити щойно вступив на посаду. Мовляв, із 14,5 мільйона працездатного населення країни 2,5 міль­йона одержують офіційну зарплату 960 гривень. Се­ред них – 120 тисяч керів­ників підприємств.

Головна біда у тому, що роботодавці й податки платять із цих нещасних 960 грн, а не з реальних зарплат, які видаються працівникам у конвертах та не завжди у національ­ній валюті. В результаті виявилося, що в тіні пе­ребуває 145 млрд фонду оплати праці, тоді як ре­альний обсяг за 2010 рік становив 346 мільярдів.

В уряді обурюються: мовляв, хитруни, які платять внески до соці­альних фондів із міні­мальної зарплати, потім претендують на високі пенсії та оплату лікарня­них. А це несправедливо стосовно тих, хто чесно й сумлінно сплачує всі вне­ски – за себе і за тих, хто щомісяця одержує гроші у конвертах. Усі ініціа­тиви уряду викладено у трьох законопроектах, які буде внесено до парла­менту восени.

Натомість представни­ки профспілок стверджу­ють, що держава сама допустила таку ситуацію і не робить нічого, аби її виправити. На думку за­ступника Голови Федера­ції профспілок України Сергія Кондрюка, влада робить дві речі, які зага­няють зарплати у тінь. По-перше, це штучне заниження розміру мі­німальної зарплати, і, по-друге, – відсутність відповідальності за її не­своєчасну виплату. Саме такі умови дозволяють власникам підприємств махлювати із зарплата­ми, або взагалі не випла­чуючи їх, або послугову­ватись сумнозвісними конвертами.

Крім того, за словами Сергія Кондрюка, слід було б разом із легалізаці­єю зарплат легалізувати і доходи багатих україн­ців. Адже з доходів фізич­них осіб стягується най­вищий податок – 15%. При цьому багатії зі своїх до­ходів платять до бюджету лише 5%. На думку пана Кондрюка, детінізація прибутків українських олігархів дозволить і бюджет наповнити, і зробити так, аби бідніші верстви населення по­страждали найменше.

ШТРАФИ ЗАМІСТЬ ДІАЛОГУ

Пропонуючи законо­проекти щодо легалізації заробітної плати, уряд має амбітні плани: змен­шити тіньовий сектор в оплаті праці приблизно на 20%. На думку пред­ставників Мінсоцполі­тики, норми законо­проектів дадуть змогу залучити до бюджету та фондів соціального стра­хування 25–30 млрд грн. А це не лише повністю покриє дефіцит бюджету Пенсійного фонду, а й до­зволить залишити гроші на підвищення соціаль­них гарантій і розвиток інфраструктури. Крім того, за словами Сергія Тігіпка, фонд зарплати після набуття чиннос­ті законопроектів може зрости принаймні на 60–70 млрд грн – до 440–450 млрд грн. На такі фантас­тичні результати уряд планує вийти вже на по­чатку 2012 року.

Проблема в тому, що боротися з ганебною практикою «конверто­ваних зарплат» уряд ви­рішив, як завжди, репре­сивними та фіскальними методами: якщо робото­давці не хочуть платити чесно і прозоро, отже, їх треба покарати.

Головне нововведення законопроектів – поява так званих «гарантова­них зарплат». Це поняття включатиме 8 категорій, перша з яких починати­меться з мінімальної зарплати, решта – збіль­шуватимуться за відпо­відними коефіцієнтами. Найбільший коефіцієнт матимуть висококваліфі­ковані працівники та ке­рівники підприємств.

На думку урядовців, гарантована зарплата – це своєрідне страхування працівника від зловжи­вань роботодавця. Адже багато хто стикається із ситуацією, коли унаслі­док трудового конфлікту або ж просто через заба­ганку роботодавця він може заплатити менше чи взагалі нічого, крім «білої», мінімальної зарплати. У разі введен­ня восьмирівневих га­рантованих урядом зарп­лат роботодавець просто не зможе платити менше встановленого законом рівня.

Крім того, ініціатори законопроектів виступа­ють за посилення відпо­відальності роботодавця за приймання на роботу трудових «нелегалів». У який спосіб? Звісно ж, за допомогою штрафів.

Отже, найбільший штраф – 2 тисячі необкла­дених податком мініму­мів (на сьогодні це – 34 000 грн) роботодавець зму­шений буде заплатити у разі допуску працівника до роботи без укладання трудового договору, що тягне за собою неспла­ту обов’язкових внесків до соціальних фондів із зарплати цього працівни­ка. Крім того, за кожного трудового «нелегала» ке­рівник фірми змушений буде заплатити по 500 необкладених мінімумів (тобто 8500 грн).

По 150 мінімумів (тоб­то 2250 грн) роботодавець заплатить за кожен вияв­лений випадок затримки зарплати або її частко­вої невиплати. Чималий штраф (700 мінімумів – 11 900 грн) змушений буде викласти роботодавець, який ризикне встановити працівникам зарплату нижче мінімальної. Від­стежувати подібні випад­ки буде Державна інспек­ція охорони праці.

ПРАЦІВНИКАМ – РАЙ, РОБОТОДАВЦЯМ – ПЕКЛО?

Головна ідея нововве­день – зробити так, аби роботодавцеві було еконо­мічно невигідно утриму­вати нелегального праців­ника. Адже вся буцімто економія, яку дає керівни­ку підприємства подвій­на бухгалтерія, зводиться нанівець величезними штрафами і навіть загро­зою тюремного ув’язнення. Згідно із законопроек­тами «роботодавцям-рецидивістам», які кіль­ка разів попадуться на подвійній бухгалтерії та інших порушеннях, спер­шу загрожує підвищений штраф, а в особливо тяж­ких випадках – тюрма.

На думку урядовців, жорсткі санкції проти власників підприємств сприятимуть добробуту та захищеності праців­ників. Особливо це сто­сується ринків, де кожен працівник – від продавця до вантажника – одержує зарплату час від часу і не має жодних соціальних гарантій та правового за­хисту. Нічого дивного в цьому немає, адже у при­ватному секторі, який не контролюється держа­вою, 50% підприємств не мають жодних галузевих угод, які б накладали на роботодавців бодай якісь зобов’язання.

Щоправда, експерти сумніваються в ефектив­ності урядових ініціатив. На їхню думку, в запропо­нованих законопроектах немає жодної норми, яка б дійсно стимулювала роботодавця показувати справжню бухгалтерію та виплачувати податки з високих зарплат. Під­приємців обурює, що проти них знову застосо­вують методи фіскально­го тиску, а не створюють сприятливі умови для прозорої роботи.

ПРАЦЮВАТИ «ПО-БІЛОМУ»

Більшість людей – як працівників, так і їхніх керівників, щиро хотіли б працювати легально. Адже простим трудів­никам «біла» зарплата надає кілька суттєвих переваг. По-перше, при оформленні банківських кредитів не виникатиме запитань щодо джерела доходів. По-друге, в разі трудового конфлікту, що тягне за собою невиплату зарплати, є шанс відсу­дити в роботодавця всю суму, а не лише офіційну, мінімальну. І нарешті, висока зарплата, з якої виплачуються внески до соціальних фондів, означає в майбутньому високу пенсію. Що теж важливо.

Характерно, що і для роботодавців робота «по-білому» – справжня мрія. Адже кому цікаво вести подвійну бухгалтерію, перебуваючи в постій­ному страху перед конт-ролюючими органами? Тим більше, що улюблена «розвага» звільнених або ображених працівників – повідомлення в податко­ву про те, що на такій-то фірмі вони отримували зарплату в конвертах.

У роботодавців своя правда: вони б і раді ви­плачувати зарплату з усіма нарахуваннями офіційно, але це призве­де до нерентабельності бізнесу, і, як наслідок, до його закриття. За під­рахунками профспілок, якщо легалізація зарп­лат відбуватиметься лише поліцейськими ме­тодами, це спричинить скорочення виробництва українських підпри­ємств. Адже адміністра­тивну «легалізацію» зможуть витримати не більше чверті компаній – найпотужніших та ста­більних. На думку проф­спілковців, альтернативи зменшенню податкового тиску на фонд зарплат не­має. Адже сьогодні, аби виплатити працівнику гривню, потрібно запла­тити до бюджету 70 копі­йок. Якщо цю ситуацію не змінити, більшість підприємств шукати­муть обхідні шляхи щодо урядових ініціатив.

Незважаючи на вимоги підприємців зменшити в півтора разу, а то й удвічі, податковий тягар на фонд зарплати, в Кабміні роз­водять руками: мовляв, подібних поступок поки що не передбачається. Найближчим часом мож­ливе лише зниження со­ціальних відрахувань щонайбільше на 2%.

Тому не дивно, що біль­шість експертів мають одностайну думку, що запропоновані урядом законопроекти з їхніми драконівськими штра­фами ще більше заже­нуть у тінь зарплати. На думку виконавчого віце-президента Конфедера­ції роботодавців України Олексія Мірошниченка, якщо запропоновані уря­дом законопроекти, спря­мовані на легалізацію зарплат, набудуть чин­ності, це призведе до ско­рочення кількості під­приємств або звільнення людей.

Єдиний позитив, який фахівці вбачають у да­них законопроектах, – це більш коректно виписана процедура нарахування мінімальної зарплати та її співвідношення з тари­фом першого розряду.

ЩО РОБИТИ?

На думку фахівців, штучна легалізація зарплат за допомогою ве­ликих штрафів має бути замінена більш систем­ними (і менш стресови­ми) кроками. Приміром, потрібно серйозно ре­структурувати україн­ську економіку, роблячи акцент на відродженні та розвитку реального сектору. Саме це дозво­лить підприємцям отри­мати додаткові кошти для збільшення фонду зарплати і, як наслідок, її легалізації. Таким шляхом свого часу пішла Польща. Заміть того, аби вводити репресивні ме­тоди, поляки запровади­ли систему економічних стимулів.

Окрім того, фахівці наполягають на збіль­шенні частки зарплати у вартості кінцевого про­дукту або послуги, що ав­томатично збільшить по­даткові надходження від фонду зарплати. Адже в Україні частка зарплати у вартості кінцевого про­дукту є найнижчою в Єв­ропі. І нарешті, на думку експертів, потрібно сут­тєво зменшити податко­вий тиск на фонд зарпла­ти. Тоді в роботодавців просто не буде причин порушувати закон, на­ражаючи себе на великі штрафи.

Роботодавці стверджу­ють: якщо зменшити єди­ний соціальний внесок, за рік або півтора владі вдалося б вивести бізнес із тіні.

Ще один спосіб змуси­ти підприємців платити «білі» зарплати – система заохочень. Приміром, тих роботодавців, які офі­ційно сплачують високі зарплати, можна було б звільнити від планових податкових перевірок.

Але насамперед важ­ливо змінити саму фі­лософію взаємин влади та бізнесу. Не робити з роботодавців жадібних ворогів, які не хочуть ділитися з державою, а перетворити їх на союз­ників влади, створюючи для них відповідні умо­ви. І результати такої співпраці здатні перевер­шити найсміливіші спо­дівання. Адже в такому разі роботодавці добро­вільно зроблять те, чого влада хоче домогтися на­сильством.

Легалізація зарплат може бути непростим рішенням для бізнесу, але я впевнений: іншого шляху не­має. Паралельно з роботою щодо легалізації зарплат уряд працює над реформуванням трудового за­конодавства. Воно буде більш гнуч­ким і пристосованим до умов рин­кової економіки. Трудове законо­давство має стати конкурентною перевагою України. Легалізація зар-плат і гнучке трудове законодавс­тво стимулюватимуть трудову активність громадян, створюва­тимуть умови для залучення кваліфікованих спеціалістів у ті галузі, які забезпечують високу, легальну заробітну плату. Крім того, в працівників з’являться стимули для підви­щення власної кваліфікації.

Сергій Тігіпко, Віце-прем’єр-міністр соціальної політики

• ДОВІДКА

07.08.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини