ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ОЛЕКСАНДР РЯБКО: «МИ ВИМАГАЄМО ПІДТРИМКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА І ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ»

Б ільше року очолює Проф­спілку трудящих мета­лургійної і гірничодобув­ної промисловості Украї­ни її голова Олександр Рябко. «ПВ» попросили його розпо­вісти про ситуацію, що склалася сьогодні в металургійному і гірни­чодобувному комплексі країни, проблеми і перспективи галузі.

– Ви очолюєте найбільш потуж­ну профспілку промислової сфе­ри. Яка її чисельність і структура?

– Профспілка об’єднує майже 270 тис. членів. Наші спілчани – мета­лурги і гірники, працівники коксово­го, трубного, феросплавного і вогне­тривкого виробництв, знаходяться там, де зосереджено відповідні ви­робничі потужності. Виходячи з цьо­го у Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях діють наші те­риторіальні організації, а саме облас­ні ради, на міському рівні в Кривому Розі – міська організація профспілки. Первинні організації підприємств Житомирської, Київської, Кірово­градської, Львівської, Миколаїв­ської, Полтавської і Черкаської об­ластей напряму виходять на Цен­тральну раду профспілки.

Членами нашої профспілки є мо­лоді люди, які навчаються в профіль­них коледжах, та наші шановні вете­рани праці.

– Ми проводили 7 жовтня Всеукраїнську акцію протесту. Окрім загальних вимог, було висунуто й галузеві. Які вимоги ставила ваша профспілка, і як вони вирішуються?

– Насамперед, ми вимагаємо під­тримки національного товаровироб­ника і галузей промислового сектору. Якщо виробництво працює і воно ефективне, тоді працівники мають роботу і можна успішно вирішувати питання, пов’язані із захистом їх прав на гідну працю. Одним з голо­вних інструментів у розпорядженні профспілок, який дозволяє нам реа­лізовувати цю функцію системно та комплексно, є колективний договір і галузева угода. Тому аналізуючи ді­яльність профспілки та її організа­ційних структур, здебільшого ми по­чинаємо саме з виробництва. І свій виступ на акції протесту я починав з того, що для економічного і соціаль­ного зростання в Україні має бути сильна економіка, і в першу чергу це забезпечують базові галузі промис­ловості, до яких відноситься націо­нальний гірничо-металургійний комплекс.

Про що свідчить світовий досвід? В економічно розвинутих країнах від 30 до 40% валового внутрішнього про­дукту створюється промисловістю. В Україні промисловість забезпечує трохи більше 16% ВВП – це слабень­ко. При цьому на гірничо - металургій­ну галузь припадає майже 11%. Дій­сно, якщо порівнювати показники з минулим роком, то цей рік для гірни­чо-металургійного комплексу був кращим.

З огляду на цифри складається враження, що ми працюємо потужно. Але насправді це не так, оскільки наша галузь все ще є промисловим лідером на фоні глибокого падіння хімічної, машинобудівної та інших промислових галузей.

– Яким чином пандемія COVID-19 вплинула на роботу під­приємств?

– Скажу так: переважно, бізнес відповідально поставився до цієї си­туації, і разом з нашими первинними та територіальними організаціями ми це питання тримаємо на постійно­му контролі. Звісно, що заходи із за­побігання і профілактики коронаві­русної хвороби потребують додатко­вого і досить суттєвого фінансуван­ня: забезпечення працівників засоба­ми індивідуального захисту, прове­дення медичних і заходів соціально­го захисту.

Крім того, проводимо на наших підприємствах виїзні засідання по­стійної комісії з охорони праці Цен­тральної ради профспілки, вивчаємо та аналізуємо проблемні питання і практику роботи, поширюємо кра­щий досвід.

На більшості підприємств було організовано роботу щодо своєчасно­го виявлення захворілих на COVID - 19 працівників та їх обсервації, надава­лась матеріальна допомога хворим, у тому числі членам родини, вирішу­вались питання доставки службовим транспортом працівників на роботу і з роботи. Все це дозволило відносно спокійно пройти першу та другу хви­лі захворюваності. Але з третьою хви­лею ситуація ускладнилась, більше людей стали хворіти, і наслідки дуже важкі. На окремих виробничих діль­ницях виникають проблеми із забез­печенням персоналом. На сьогодні є вакцини, проте згаяно час. Мала бути відповідна державна політика, лю­дей потрібно переконувати, як ка­жуть, «вода камінь точить». Цього не відбулось, адже люди не довіряють можновладцям.

Останнім часом наші підприєм­ства проводять активну роботу щодо вакцинації працівників, запрошую­чи бригади лікарів безпосередньо на виробництва. Сподіваюсь, що спіль­ними зусиллями та системними дія­ми ми подолаємо і цю проблему.

– Оскільки ми торкнулися пи­тання безпечної праці, у мене є за­питання щодо законопроєкту «Про безпеку та здоров’я праців­ників на роботі», який сьогодні має прийти на заміну чинному За­кону України «Про охорону праці». Яке Ваше ставлення до цього зако­нопроєкту?

– Для профспілок охорона праці – пріоритетний напрям роботи. Я прий­шов працювати на підприємство в 17 років і на все життя запам’ятав вели­кий плакат із гаслом: «Здоров’я наро­ду – багатство країни. Здоровий пра­цівник – ефективний працівник». Це життєва істина: влада, роботодавці і профспілки мають дбати про здоров’я нації і кожного громадяни­на. В цьому проявляється соціальна складова держави.

Урядовці, які готували цей законо­проєкт, здається, проігнорували цю життєву істину, і тому він категорич­но не сприймається як працівника­ми, так і профспілками. До речі, робо­тодавці також дали йому негативну оцінку і в спільному листі з проф­спілками запропонували Уряду ство­рити робочу групу для його доопра­цювання з подальшим погодженням НТСЕР.

Крім того, з прийняттям нового за­кону потрібно буде розробити багато підзаконних нормативно-правових актів, які влада вже поспішила ану­лювати, посилаючись на те, що вони були прийняті за радянських часів. Але переважно вони є дуже непрости­ми, в плані фахового опрацювання, і як свідчить практика, більшість з них не втратили своєї актуальності. В іншому випадку може виникнути правовий вакуум у сфері охорони праці, а це призведе до збільшення трудового каліцтва і смертей на ви­робництві. На превеликий жаль, саме по цих показниках Україна є одним із світових «лідерів». Ми щороку вбива­ємо на виробництві близько 400 пра­цівників, армія трудових інвалідів є втричі більшою. Це ганьба для влади і бізнесу!

Але заради справедливості слід зазначити, що й профспілки займа­ють не завжди жорстку і принципову позицію у сфері охорони праці. В пи­таннях безпеки праці і здоров’я пра­цівників компромісів бути не може!

– Ви згодні з тим, що якщо у на­шій країні не унормувати низку питань, що були в попередньому Законі про охорону праці, це ство­рить певний правовий колапс?

– Колапс, звісно, буде, якщо ми не переконаємо наших можновладців. Бо ця тема дуже складна, а справ­жніх професіоналів, які розуміються на цих питаннях, в Уряді дуже мало. Цьому є підтвердження – недолугий текст проєкту нового закону, який писався, за оцінками наших експер­тів, переважно для малого і середньо­го бізнесу. І це не дивно, оскільки сьо­годні понад 80% працівників залуче­но саме в цих сферах.

Звісно, що на малих і середніх під­приємствах простіше організувати роботу у сфері охорони праці та на­лежний контроль. Але ви прийдіть на металургійне чи гірничодобувне багатотисячне підприємство з над­звичайно складним виробничим про­цесом, що є фактором шкідливих, важких і небезпечних умов праці. За офіційними даними, кожен третій ро­бітник нашої галузі працює саме в таких складних умовах. Уряд проіг­норував цей фактор, тож наслідки можуть бути жахливими.

Слід згадати, що свого часу до чин­ного Закону України «Про охорону праці» влада ініціювала внесення змін щодо зменшення фінансового наван­таження на роботодавців з відрахуван­ня коштів на охорону праці. Тоді на наших підприємствах ці витрати мо­гли б зменшитися від 10 до 30 разів, але через нашу галузеву угоду та колек­тивні договори ми знайшли порозу­міння з роботодавцями. Водночас практика переконливо свідчить, що як тільки бізнес починає економити на питаннях охорони праці, одразу зрос­тає травматизм на виробництві. І но­вий законопроєкт не став винятком, з його прийняттям роботодавці отрима­ють можливість економити на спра­ведливих потребах працівників. Цього не можуть допустити профспілки.

– До речі, про пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2. Ви вели тривалу бороть­бу за права працівників, на чому серце заспокоїлось, і що потрібно ще зробити?

– У цьому надважливому для пра­цівників питанні наша профспілка за­ймала активну і безкомпромісну по­зицію, неодноразово ми виводили лю­дей на акції протесту. Разом ми домо­глись повернення до Списків № 1 і № 2 практично усіх наших робітників, майстрів, начальників дільниць, яких урядові «реформатори» позбавили за­конного права на дострокову пенсію. Ми єдина з галузевих профспілок, хто відстояв право на пільгову пенсію та­кої категорії працівників, як майстри і начальники дільниць металургійно­го виробництва. Це дуже цікава істо­рія, про яку можна писати книжки. Я пишаюсь тим, що саме металургам вдалося це зробити, і я маю до цього пряме відношення.

– Сьогодні практично всі галузі виробництва турбує ціна за газ. Як зростання ціни на газ позна­читься на роботі металургійних підприємств?

– Коли під час Всеукраїнської ак­ції протесту ми вели перемовини з Прем’єром Денисом Шмигалем, а там це питання порушувалось, мені здалося, що Уряд дивиться на світ у рожевих окулярах. Але ж виступили роботодавці і зазначили, що вони створили свій антикризовий штаб і щотижня моніторять цю проблему на промислових підприємствах. За їх даними, якщо не буде вирішено пи­тання з дешевими кредитами (спожи­вання газу та інших енергоресурсів передбачає попередню оплату), 60% промислових підприємств може зу­пинитись, і люди втратять роботу. Тому вони запропонували створити національний антикризовий штаб. У своєму виступі на цій зустрічі я під­тримав цю пропозицію. Разом з тим зазначив, що економічні проблеми породжують соціальні, й це може призвести до соціального вибуху в країні. Запропонував свою кандида­туру до складу цього штабу. Ситуа­ція дуже складна і вимагає від влади та бізнесу активних і послідовних дій. Люди очікують цього.

06.11.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини