ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Геній – парадоксів друг...

Маніпулювання масовою свідомістю – впо­добана практика будь-якої влади і будь-якої технології, включно з політичними. Люди, якими маніпулюють, тут-таки втрачають свободу вибору й здатність до власного, відстороненого мислення.

«Тільки не треба мене кодувати цими ва­шими заклинаннями!» – каже відомий лі­тературний персонаж своєму співрозмов­никові, котрий настирливо прагне навія­ти певну думку. А ми з вами здебільшого так не кажемо. І навіть не думаємо. Диви­мося ТБ, слухаємо радіо, читаємо стат­ті в Інтернеті, дослухаємося повідомлень «мережі» ОБС (одна бабка сказала) – і віри­мо, й зітхаємо, й переживаємо, і знесилює­мось. Тобто діємо буквально так, як заду­мали маніпулятори.

ТАК! АЛЕ – НІ!

А що дивного? Щодня нас із головою накриває агресивна хвиля нега­тиву: пенсійна реформа та реформа ЖКГ, подо­рожчання пального й ре­зонансні судові справи, масові звільнення й авіака­тастрофи, урагани й пове­ні, секондхендові продук­ти харчування й демонтаж художньо-мистецького простору, тотальне падін­ня професіоналізму та професійної гідності, про­блеми в аграрному секто­рі, дитячий алкоголізм і порнографія, непідйомні ціни та підробні ліки... Зрештою – мусована атака на мозок із приводу близь­кого кінця світу.

А вмикніть-но радіо, таке нібито рідне й звичне: шалену частку ефіру про­дано під рекламу – ролики ставлять один за одним, тож твою кухню заповню­ють справжнісінькі коду­вання та заклинання: «У вас болить голова... у вас болі в суглобах, ви не мо­жете вільно рухатись... у вас діабет... у вас проста­тит... у вас геморой» і т. ін. Слухаючи подібне день у день, мимоволі починаєш нездужати. Чому не сказа­ти б: «ЯКЩО у вас болить голова...», «ЯКЩО маєте проблеми з суглобами...»? Їй-право, лишається тіль­ки, як у пророчому романі Д. Оруелла, в кожній квар­тирі встановити камери спостереження.

Сама собою напро­шується думка, що нас зумисне «розхитують», як-от стоматолог хворий зуб, що нашою нервовою системою, свідомістю, здоров’ям, емоціями хтось уміло маніпулює, спрямо­вуючи в річище бидлоліза­ції, отуплення, хворобли­вості, аби легко керувати дурнуватим натовпом.

Хто й навіщо – це окре­ме питання.

ДО ПРОМИВАННЯ МІЗКІВ ГОТОВІ!

Коли ще 1973 року американці Д. Гріндер і Р. Бендлер, переконавшись у гіпнотичному впливі відповідно організованих структури мовлення, жес­тів та міміки, відкрили код ефективного спілкування, вони, вчені-ідеалісти, й не підозрювали, що це не­гайно буде обернено на так зване НЛП, тобто нейро­лінгвістичне програму­вання людей. І передусім його візьмуть на озброєння спецслужби розвинених країн. До сьогоднішнього дня люди землі підійшли вже непогано підготовле­ною біомасою. А чим ми гірші?

У вражаючій статті «Шустер Dead. Метод зни­щення країни в прямому ефірі» М. Ганапольсько­го читаємо: «Українські депутати й міністри з’їжджаються в телесту­дію. Коли вони входять до залу, їм аплодують і вони кланяються у відповідь. А чи можна депутату чи мі­ністру кланятися, мов ар­тист? У студії починається головне – професійне, із смаком, знищення один одного на очах мільйонів. У залі сидять сто грома­дян України, що репрезен­тують точний соціальний зріз суспільства. Сотня об­раних громадян, забувши, що мають право припини­ти це знущання із себе, з цікавістю спостерігають, як у прямому ефірі закопу­ють їхнє майбутнє. Вони сидять з обличчями гляда­чів гумористичного шоу, і вони – співавтори цього аб­сурду, тому що аплодують усьому: і правим, і лівим, закликам «змести цю про­дажну владу» і закликам її не чіпати. Вони тішаться від вдалих образ і від про­хань ці образи припинити. Вони не роблять лише од­ного: не запитують, чому політику їм замінили на піар, чому це відбувається на їхні податки і коли цьо­му буде покладено край». Що тут коментувати? До речі, те ж саме можна ска­зати й про ефіри Є. Кисе­льова, який прибув до нас «по воле рока», будучи звільненим із поста дирек­тора НТВ. Характеристика Кисельова – у відкритому листі до нього Леоніда Парфьонова: «Мені навіть не цікаво, чи за наказом ти, йдучи, спалюєш село до останньої хати чи дієш са­мостійно. Ти добиваєшся, аби «маски-шоу» сталися в нас у Останкіно, ти всіма засобами це провокуєш. Ти тримаєш людей за гармат­не м’ясо....» Що, до речі, під­тверджують київські ефіри Кисельова, хоча б той, при­кметний, із спровокованою ним бійкою.

«Я БРЕШУ – ОТЖЕ, КАЖУ ПРАВДУ»

Як відомо, існує три пе­ревірених способи впливу на поведінку людини або соціальних груп – при­мус, співробітництво, ма­ніпулювання. Нині саме останній набув надмірно­го поширення, людині ки­нуто виклик, і з оцим тре­ба щось робити. Згадаймо пушкінське: «Геній – пара­доксів друг»! Хочеш бути особистістю, наблизитися до геніальності – вчися мислити парадоксально. Адже що таке парадокс? Це непередбачуване, не­прогнозоване, несподіва­не, оригінальне мислення, висловлювання, рішення. Парадокс дивовижним чином виявляє супереч­ливість, здавалося б, без­заперечної логічної побу­дови. Він пропонує новий підхід, як правило, більш правдивий, бо примудря­ється «зазирнути в корінь». Такою інтелектуальною гімнастикою бавилися ще античні філософи, які ви­найшли передусім «пара­докс брехуна». Приміром: істину чи брехню обстоює людина, заявляючи: «Я брешу»? З одного боку, вона таки брехлива і чесно каже про це. З іншого боку, якщо справді бреше і пря­мо про це заявляє, – отже, стверджує істину.

Цей приклад – лише ілюстрація тієї думки, що не варто вірити всьому сказаному, не варто ста­вати людиною натовпу. Набагато продуктивніше включати мозок, аналі­зувати, складати власну думку. Звісно, для цього необхідні ерудиція, добре знання даної теми, вну­трішня розкутість, знева­га до «стадного почуття».

НЕДРЕМНИЙ «БРАТ»?

Візьмімо сто разів зга­дану тему: ОСББ vs ЖЕК. Автор відповідного сайта Олег Кий не втомлюєть­ся розписувати принади ОСББ, їхні переваги та блискучі перспективи, коли й старенька незамож­на бабуся житиме в своїй квартирі в розкішно від­ремонтованому будинку, бо за неї частково плати­тимуть багаті мешканці-сусіди. А Ігор Беркут, ко­лишній розвідник і автор «геополітичних» книг «Брат» та «Брат-2» – про вплив російського та аме­риканського чинників на долі світу й України, має своє бачення: «Народ, можливо, й міг би управ­ляти власним будинком, але для цього необхідна обопільна відповідаль­ність. Інакше управління перетворюється на профа­націю». Ось така «деталь». (Свого часу І. Беркут закін­чив Московське вище за­гальновійськове командне училище, дістав фінансо­ву освіту в США; нині він – голова Центральної ради політичної партії «Велика Україна»). Хіба О. Кий та інші апологети ОСББ не розуміють, що такий про­ект працюватиме лише у високоорганізованому, цивілізованому суспіль­стві, де люди поважають закони та мають почут­тя відповідальності? Де «ліві» гроші не прилипа­ють до рук, де слово не роз­ходиться з ділом, де багаті справді готові ділитися з бідними? Натомість нами маніпулюють, розхвалюю­чи «товар», як на базарі.

Або взяти ЖКГ. Нам на­віюють, що тарифи необ­хідно підвищити до «еко­номічно обґрунтованих» показників. Пояснення діє мало не гіпнотично, хоча люди в масі своїй дуже слабко уявляють, що воно таке – «економічно обґрун­тований показник». А ось експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко просто розмірковує: «Досі ніхто не може відповісти на просте запитання: а з чого складаються тарифи? За весь час незалежності України я жодного разу не зустрічав інформації про те, що проведено ау­дит діяльності компаній – постачальників послуг, перевірено реальну при­бутковість цих компаній та визначено собівартість послуг».

«ДЖЕНТЛЬМЕНСЬКИЙ НАБІР» МАНІПУЛЯТИВНИХ ПРИЙОМІВ

В епоху тотального маніпулювання свідоміс­тю використовується, як пише С. Кара-Мурза, ціла індустрія прийомів та способів: «пташина» мова з малозрозумілими тер­мінами, тиск на почуття, сенсаційність і терміно­вість повідомлення (де, тверезо оцінюючи, ні сен­саційності, ані терміно­вості немає), нескінченне повторювання, видавання частини проблеми за цілу проблему, ігнорування причин і наслідків, тоб­то вилучення проблеми з контексту, категоричність висловлювань, накладан­ня коментарів на інфор­мацію, тиск авторитету, активізація стереотипів мислення, «нестиковка» у висловлюваннях, тобто нелогічність, тощо.

Нарешті, кому все це потрібно? Пам’ятаєте, про що книга І. Беркута? Можу додати ще дещо: подивіть­ся фільми «Дух часу» й «Американське шоу–2008», якщо вдасться. Деякі від­повіді дістанете. Але й тут за, здавалося б, беззапере­чної логіки викладу, тре­ба добре подумати, перш ніж погодитись. Коротше кажучи, на нас полюють, а ми мусимо опиратися інтервенції у власну сві­домість. І щоб вистояти, не треба бути легковірним, краще – парадоксальним. Не приймати, як радить С. Кара-Мурза, мовлення маніпулятора, його термі­нологію, його поняття про «нормальну економіку» і «подолання кризи». Про­сто подумаймо про наше життєвлаштування у його відчутній, сказати б, на­турній формі: що люди їдять, на що хворіють і як лікуються, чого побою­ються, у що вдягаються. І тоді все стане на свої міс­ця. Лише власний, гра­мотний, загострений, па­радоксальний погляд на речі допоможе уник

МОЖЛИВІСТЬ? НЕБЕЗПЕКА?

Наприкінці червня американська неурядова організація Freedom House подала новий звіт за 2011 рік («Нації в дорозі»), в якому зазначе­но, що більшість пострадянських країн мають ознаки «вразливості щодо непередбачуваних криз на кшталт тих, що відбуваються на Близь­кому Сході та в Північній Африці. Близько 80% населення колишнього СРСР живе... в держа­вах, які є потенційною небезпекою для цих на­родів у найближчій перспективі».

Учений-енциклопедист, один з найбільших до­слідників кризових явищ в історії світової культури та цивілізації, фахівець із системного аналізу трансформації соціального устрою в період кризи Сергій Кара-Мурза любить пов­торювати як своє наукове кредо східну мудрість: китайський ієрогліф, що означає «криза», водночас має ще два тлумачення – «небезпека» і «можливість». Політолог вважає, що нині в світі практикуються два способи уп­равління людьми: батіг (примус, насилля) і ду­ховний наркотик (маніпулювання свідомістю). Маніпуляція нібито не є болісною, проте вона набагато жорстокіша, бо, обмежуючи розум людини й свободу волевиявлення, підриває самі засади цивілізації.

21.07.2011

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини