ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Законопроєкт № 2681: наступ на права профспілок

27 травня парламентський Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів вирішив рекомен­дувати проєкт Закону № 2681 щодо окремих питань ді­яльності професійних спілок до прийняття в першому читанні.

Водночас на сайті Верховної Ради України було опри­люднено висновок Головного науково-експертного управління ВРУ, в якому визнано за доцільне повер­нути законопроєкт на доопрацювання за результатом його розгляду в першому читанні. Фахівці управлін­ня також висловили чимало зауважень до законопро­єкту, оскільки його положення порушують низку норм Конституції України, конвенцій Міжнародної організа­ції праці та Угоди про асоціацію між Україною та Євро­пейським Союзом.

Н а думку юристів ГО «Трудові ініціа­тиви» Інни Кудінської та Георгія Сандула, законопроєкт № 2681 міс­тить низку положень, які порушу­ють міжнародні норми та національ­не законодавство, значно погіршуючи права профспілок та їх членів. Запропоновані проєк­том норми в більшості випадків суперечать конституційному принципу, викладеному в статті 22 Конституції України: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту й обсягу існую­чих прав і свобод. Також порушується право на свободу об’єднання у профспілки, гарантоване фундаментальною Конвенцією МОП № 87.

Детально проаналізувавши законопроєкт, юристи ГО «Трудові ініціативи» акцентують увагу на наступних аспектах:

1. Обмеження права на свободу об’єднань в профспілки.

Автори законопроєкту пропонують обмежити кількість профспілок на одному підпри­ємстві – не більше двох первинних профспіл­кових організацій. Таким чином, порушують­ся статті 2, 3 Конвенції МОП № 87, стаття 8 Між­народного пакту про економічні, соціальні та культурні права, стаття 5 Європейської соці­альної хартії, стаття 36 Конституції України, стаття 6 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, в разі вже наявних двох первинок на підприємстві дана норма буде дискримінаційною стосовно працівників, які матимуть намір створити аль­тернативну, третю, профспілку – їх буде по­збавлено права на свободу об’єднання, що га­рантоване як Конституцією України, так і між­народними договорами.

Пропонується норма, що до профспілки мо­жуть належати не менше 10 осіб. Дана норма порушує принципи Конвенції МОП № 87 та є дискримінаційною, адже на підприємстві (мі­кропідприємство, мале підприємство тощо), де працюють до 10 осіб, профспілку створити буде неможливо.

Автори законопроєкту пропонують змінити визначення первинної організації профспілки (ст. 1 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності») та позбавити таким чином права студентів об’єднуватися у профспілку. Така норма прямо суперечить статтям 22, 36 Консти­туції України та Конвенції МОП № 87.

2. Створення контрольних комісій у проф­спілках та об’єднаннях профспілок.

Пропоновані нові статті 247-1 Кодексу зако­нів про працю України та 16-1 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяль­ності» передбачають обов’язкове створення контрольних комісій в об’єднаннях профспі­лок, і за рішенням з’їзду або конференції, – у профспілці. Порядок утворення контрольної комісії та здійснення нею своїх повноважень визначається статутом профспілки або стату­том об’єднання профспілок.

Така норма порушує принцип незалежності та невтручання в діяльність профспілок, закрі­плений у статті 3 Конвенції МОП № 87 «Про свободу асоціації та захист права на організа­цію», частині 1(а) статті 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, статті 12 ЗУ «Про профспілки, їх права та га­рантії діяльності».

Право профспілок вільно і самостійно орга­нізовувати свою діяльність передбачає право не тільки приймати свої статути, вільно обира­ти своїх представників, створювати свій апарат, здійснювати управління, а й формувати свої ви­борні органи і визначати їх повноваження, вста­новлювати порядок формування коштів та на­прями їх використання, здійснювати контроль, при цьому держава утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або пе­решкодити його законному здійсненню.

У статтях 247-1 та 16-1 безпосередньо вказу­ється, який виборний орган повинен створюва­тися в профспілках, яка його роль та функції. Окрім контрольних повноважень, автори зако­ну хочуть покласти на нього і функцію розгля­ду конфліктних ситуацій у профспілці. Вклю­чення до компетенції контрольних комісій по­вноважень щодо вирішення внутрішньоорга­нізаційних питань у профспілках є недоціль­ним, оскільки зазначені питання не є предме­том законодавчого регулювання.

До того ж, до складу контрольних органів можуть входити за необхідності й треті особи, які не є членами профспілки або членами профспілок, що входять до об’єднання проф­спілок, що безпосередньо вказуватиме на зо­внішній вплив та контроль з боку третіх орга­нів за діяльністю профспілок.

3. Скасування деяких повноважень вибор­них органів профспілок.

Автори пропонують скасувати визначене у статті 247 КЗпП та статті 33 ЗУ «Про профспіл­ки, їх права та гарантії діяльності» право ви­борного органу профспілки вимагати звільнен­ня керівника підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, не дотримується по­ложень колективного договору чи ухиляється від його укладення. Дана норма є гарантією та можливістю профспілки впливати на недобро­совісного роботодавця, який абсолютно нехтує правами працівників. Тим більше, що запобіж­ником виступає суд, який ставить остаточну крапку в тому, чи є законними вимоги проф­спілки і чи не порушує роботодавець права працівників.

До того ж, таке право виборного органу профспілки прописано кілька разів у КЗпП – статтях 45 та 247. Тому виключення лише одні­єї норми з тексту створить швидше правову колізію та невизначеність законодавства.

Крім того, автори пропонують скасувати по­вноваження профспілок щодо здійснення контролю за підготовкою та поданням робото­давцем документів, необхідних для призна­чення пенсій працівникам і членам їх сімей, а також за наданням пенсіонерам та особам з ін­валідністю, які до виходу на пенсію працюва­ли на підприємстві, права користування нарів­ні з його працівниками наявними можливос­тями щодо медичного обслуговування, забез­печення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціаль­ними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства та колективним договором.

Наявність таких положень у законі зумов­лена важливістю соціальних зобов’язань під­приємства перед колишніми співробітниками та сприяє покращенню їх матеріального стано­вища, особливо коли йдеться про вразливі ка­тегорії населення, яким недостатньо обсягу державних соціальних послуг.

4. Створення умов для діяльності профспілок.

Сплата членських профспілкових внесків – один із статутних обов’язків члена профспіл­ки й одна з ознак належності до профспілки, сприяння її діяльності та організаційному зміцненню.

Виключення норми про перерахування ро­ботодавцем членських профспілкових внесків абсолютно не відповідає усталеній практиці, що характерна для профспілок у так званій «континентальній моделі». Тим більше, пере­рахунок членських внесків не створює жодних додаткових витрат для роботодавця, більше того, на основі бухгалтерських даних про спла­чені внески повсякчас визначається кількість членів профспілок, що є підтвердженням по­вноважень профспілкової сторони у колектив­них переговорах.

5. Запровадження обов’язку звітування ви­борних органів профспілки перед своїми членами (пропонована ст. 36 ЗУ «Про проф­спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Пропозиції на законодавчому рівні щодо встановлення порядку і строків звітності ви­борних органів перед членами профспілки су­перечить пункту 8 статті 14 та пункту 11 статті 15 Закону про профспілки. Ці питання є вну­трішньостатутними і повинні регулюватися виключно статутами профспілкових організа­цій. Фундаментальним принципом свободи на об’єднання у профспілки, що закріплений у Конвенції МОП № 87, є самоврядність профспі­лок та заборона втручання держави чи інших суб’єктів у внутрішні питання організацій.

6. Зміни до статті 252 КЗпП та статті 41 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяль­ності» щодо гарантій для членів виборного профспілкового органу.

Зміни до цієї статті порушують Конвенцію МОП № 135 та Рекомендацію № 143 до неї щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надають­ся. Зокрема, звільнення членів виборного профспілкового органу без згоди вищого ви­борного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок) порушує пункт 6 Рекомендації № 143. А ненадання працівникам, звільненим у зв’язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення стро­ку їх повноважень попередньої роботи (поса­ди) порушує пункт 8 цієї Рекомендації.

Пропонується внести зміни до частини 2 статті 252 КЗпП, надавши, таким чином, право притягувати членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності без згоди виборного органу. Така зміна істотно погіршить становище працівників, оскільки з практики відомо про неодноразові випадки притягнення профспілкових лідерів за їх ак­тивну профспілкову позицію до дисциплінар­ної відповідальності у вигляді догани. Крім того, в практиці юридичної клініки ГО «Трудо­ві ініціативи» траплялися непоодинокі випад­ки, коли викривачів корупції у державному та приватному секторах необґрунтовано притя­гали до дисциплінарної відповідальності, тому варто забезпечити працівникам додатко­вий захист від негативних наслідків, що мо­жуть спіткати активно налаштованих членів профспілок, а не підривати існуючі гарантії.

Зменшення тривалості «профспілкової від­пустки» до 3 календарних днів, а також скасу­вання можливості отримання додаткових пільг працівникам, обраним до складу вибор­них органів профспілки, теж є порушенням за­конодавчих норм, зокрема статті 13 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності», відповідно до якої держава сприяє на­вчанню профспілкових кадрів, спільно з проф­спілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного та соці­ального захисту працівників.

До того ж, наразі визначення тривалості «профспілкової відпустки» обмежується не конкретним строком, натомість вживається словосполучення «до 6 календарних днів». Зва­жаючи на це, зменшення тривалості відпустки для профспілкового навчання є негативною новацією, оскільки на практиці зменшення її до 3 календарних днів може призвести до того, що роботодавець буде надавати лише 1 день відпустки профактивістам.

7. Обмеження права брати участь у колек­тивних переговорах для тих профспілок, до складу яких входять особи, що відносяться до керівного персоналу підприємства (зміни до статті 20 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності»).

28.06.2020

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини