ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

МОНЕТИЗАЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Урядом прийнято рішення про вдосконалення механізму монетизації субсидій, що був запроваджений в Україні з 1 січня 2018 року. Доку­ментом удосконалено механізм перерахування субвенції з держав­ного бюджету на оплату пільг та житлових субсидій. Однак через чергові новації від Уряду в галузі оплати за житлово-комунальні по­слуги, попри райдужні обіцянки посадовців, українці змушені очіку­вати на ще одне «затягування пасків».

Адже перші кроки реалізації задуму про монетизацію субсидій ви­світлили низку проблем, з якими буде нелегко впоратись. А екс­перти в один голос стверджують, що рішення влади взагалі можуть спровокувати у сфері оплати за житло справжній колапс.

Що відбувається насправді, з’ясовують «Профспілкові вісті».

ЗА ЕТАПОМ – ЕТАП

Із 1 січня 2018 року в країні за­проваджено монетизацію субси­дій, тобто старт переходу на роз­рахунки живими грошима, про що йшлося вже давно. Апробо­вано пілотний проект минулого року, відтак в Уряді вирішили не зволікати і запровадити мо­нетизацію субсидій у три етапи.

Перший – монетизація розра­хунків за субсидіями на рівні під­приємств-надавачів послуг (опа­лення, вода, газ, електроенергія). Саме цей етап і стартував з 1 січня. У Кабінеті Міністрів стверджу­ють: завдання, що втілюється на першому етапі, – перехід на прозо­рі та своєчасні розрахунки «живи­ми» грошима за субсидії між дер­жавою і виконавцями послуг.

На другому етапі планують запустити єдиний реєстр і регу­лярно оновлювану базу даних субсидіантів та їх верифікацію, тобто перевірку доходів. До цьо­го етапу можна буде перейти після реалізації першого. Він, за прогнозами Уряду, повинен за­кінчитися до початку опалю­вального сезону 2018–2019 років. Другий етап буде підготовчим до монетизації субсидій уже на рівні домогосподарств.

Третій, фінальний, крок ре­форми – власне монетизація субсидій на рівні домогоспо­дарств. Тоді вже українці змо­жуть отримувати субсидії у ви­гляді грошей на свої персональ­ні рахунки.

Щойно зіткнулися з першим етапом, як отримали млинця, який у народі традиційно нази­вають глевким: новий механізм, як зазначили в прес-службі Мі­ністерства регіонального розви­тку, будівництва та житлово-ко­мунального господарства, за­блокував відшкодування під­приємствам ЖКГ й ОСББ пільг і субсидій на оплату комуналь­них послуг. Чи то два міністер­ства не зуміли узгодити свої дії, чи механізм насправді був не зо­всім продуманим, однак факт залишається фактом. Ситуація вимагає негайного реагування насамперед з боку Міністерства фінансів.

У аналітиків житлово-кому­нального господарства є питан­ня і до впровадження другого етапу, коли буде створюватись повний реєстр субсидіантів та відкриватимуть соціальні карт­ки для нарахування відшкоду­вань у грошовому еквіваленті. За нарахування має відповідати Міністерство соціальної політи­ки. На думку очільника про­фільного міністерства, руха­тись у напрямі виплати живих грошей отримувачам субсидій «слід крок за кроком, поетапно, починаючи з невеликої групи споживачів послуг ЖКГ, мож­ливо, навіть з категорії тих, у кого частка державної допомо­ги найменша, аби відпрацювати й налагодити чіткий процес по­вної монетизації субсидій».

Така надмірна обережність у висловлюваннях Андрія Реви дала привід експертам назвати втілення третього етапу відвер­тою фантазією у переддень ви­борів. Бо саме на 2019 рік запла­новано фініш монетизації.

Та міністра соціальної політи­ки можна зрозуміти. «Я поки дуже обережно до цього ставлю­ся, тому що ми ще не досягли того рівня соціального забезпе­чення, щоб у нас: а) зменшилася кількість субсидіантів; б) щоб розмір самої субсидії становив 20–30% від доходів домогоспо­дарств. Тому що зараз субсидія іноді більше, ніж пенсія у деяких громадян», – пояснив міністр.

У міністерстві соцполітики заявили, що перший етап моне­тизації пільг розпочнеться… 1 липня. І якщо процес розвивати­меться за урядовим сценарієм, себто успішно, це стане аргу­ментом швидше впровадити мо­нетизацію самих субсидій.

АРИФМЕТИКА СУБСИДІЙ

Масштаби субсидій вража­ють. У 2014 році виділили 6 млрд грн державної допомоги, а нині – 71 млрд. В Україні субсидію отримують 68% домогоспо­дарств, що є нечуваним показ­ником порівняно з 10% у Європі. Серед українців, які користу­ються субсидією, 50% працю­ють. На Заході якщо ти маєш ро­боту, то про субсидію і мови не­має. А якщо враховувати, що ін­коли розмір соціальних виплат перевищує розмір доходів гро­мадянина, то ситуація досягає апогею абсурду. Здавалося б, відшкодування витрат готівкою на руки громадянам – перемога. Однак експерт із соціальних пи­тань, екс-нардеп Андрій Пав­ловський вважає, що монетиза­ції як такої не відбудеться.

Такої ж думки і голова Жит­лової спілки України Олександр Скубченко. «У новій редакції За­кону про житлово-комунальні послуги сказано, що держава бу­дує свою політику у питаннях та­рифоутворення з урахуванням досягнутого в країні соціально- економічного рівня розвитку. Що це означає? Як на мене, то спершу мають зростати доходи населення, а потім – витрати. У нас усе з точністю до навпаки. Тарифи підвищуються, а доходи громадян нікого не цікавлять», – зауважує економіст.

Низка експертів вважають, що монетизація – це своєрідна маніпуляція словами. Чому? Та тому, що для споживача нічого не зміниться. В усякому разі, на першому чи другому ета­пах. Якщо раніше, приміром, нараховувалась споживачу субсидія, а розрахунки за цю субсидію здійснювались дер­жавою під час регулювання певних протоколів між «На­фтогазом» і компаніями – по­стачальниками послуг, то те­пер ці кошти будуть надходи­ти безпосередньо компаніям – постачальникам послуг.

Про реальну монетизацію субсидій можна говорити тільки тоді, коли споживачі зможуть отримувати конкрет­ні кошти тієї субсидії, яку на­раховує держава. Тобто коли споживач отримує на свій ра­хунок або на картку безпосе­редньо кошти, які держава ви­діляє як компенсацію за кому­нальні послуги. І тоді людина в повному обсязі розрахову­ється за комунальні послуги. А прогнозувати втілення в життя першого чи третього етапів – справа досить невдяч­на. Особливо, коли замість світла в кінці тунелю – парла­ментські вибори.

Сьогодні модно говорити про вплив МВФ на будь-яке рі­шення українського Уряду. Однак, як свідчить практика, Фонд помиляється досить час­то. У 2010 році в Ірані зважи­лись на реформу, подібну до нашої: підвищення цін і тари­фів з одночасним переходом на адресні субсидії. Наступно­го року Міжнародний валют­ний фонд плескав у долоні і називав реформи успішними. Ба більше, усіляко рекоменду­вав іншим країнам запозичу­вати іранський досвід. Тільки результат таких «успішних» реформ виявився плачевним. Субсидіями в цій країні поча­ли користуватися близько 90% домогосподарств. Із 77 млн на­селення заявки на субсидії по­дали 73 млн осіб.

Вам це нічого не нагадує?

ЗАДАЧА З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ

Можна говорити про термі­ни впровадження монетизації субсидій, однак слід розуміти банальну істину: потрібних для цього коштів у бюджеті попросту немає. Монетизува­ти субсидії в такому обсязі і для такої кількості людей не­можливо. Відтак актуальним залишається питання верифі­кації субсидій. У нас досі бага­то тих, хто не має права отри­мувати допомогу на оплату ЖКГ, але отримує її. Тому якщо не змінити підхід до са­мої системи, найближчим ча­сом криза неплатежів тільки поглиблюватиметься, причо­му карколомно швидкими темпами, стверджують екс­перти.

«Для економії потрібно за­провадити так звані тести на нужденність і не фінансувати, не субсидувати домогосподар­ства, спроможні за рахунок пасивних доходів отримувати ресурс для фінансування своїх домівок», – переконана голова Інституту громадянських сво­бод Галина Третьякова.

Уже зараз, за даними офі­ційної державної статистики, понад 60% українців отриму­ють субсидії. А за оцінками Міністерства енергетики та вугільної промисловості, не­вдовзі через продовження зростання тарифів на газ та електроенергію, ця кількість може сягнути позначки 90%. Тож нині більше половини українців підсадили на субси­дійну голку. Саме такими є ви­плати від держави. Їх не по­трібно повертати, вони не на­кладають жодних зобов’язань. Це не кредит у банку, який треба відпрацювати за відпо­відні відсотки. Державі ж не треба нічого повертати, чима­ло людей вважають, що вона апріорі їм винна через підви­щення тарифів. Хто правий, а хто не зовсім, в Уряді не зна­ють. Через це й починаються карколомні кроки, аби хоч якось виправити ситуацію – вкрай критичну, бо Україна – єдина країна в світі, де панує такий безлад у житлово-кому­нальній сфері.

Ми впираємось в проблему неправильно розрахованих та­рифів, які влада чомусь нази­ває «економічно обґрунтова­ними». Більше задля отриман­ня міжнародних кредитів, які, по суті, не розв’язали жодної з реальних проблем країни.

Експерти житлового секто­ру пропонують максимально затискати тарифи, не дозволя­ти безконтрольно їх підвищу­вати, а заразом проаналізува­ти схеми крадіжок. Директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олек­сандр Сергієнко впевнений, що орієнтація влади має бути на людину, а не на газових олі­гархів. На його тверде переко­нання, монетизація субсидій – це банальне спрощення фі­нансових розрахунків між бю­джетом і надавачем послуг. «І жодним чином не монетизація у тому розумінні, як це заведе­но у цивілізованих країнах. Що ж до самого механізму на­дання людям субсидій із дер­жавного бюджету, то це було й залишається узаконеним ме­ханізмом перекачування дер­жавних коштів у кишені олі­гархів», – резюмує Олександр Сергієнко.

КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«У ряд планує знизити ви­трати держбюджету на одержувачів субсидій. Про це свідчать цифри. У бюджет на поточний рік на ці цілі пе­редбачено на три з лишком мільярда гривень менше, ніж торік. Чи може це означати, що частина отримувачів субсидій вже цьогоріч житиме кра­ще, а отже, втратить право на пільги і звузить коло субсидіантів? У Федера­ції профспілок України такого опти­мізму немає. Тим більше, що розмови про чергове підвищення на газ набу­вають майже реальних обрисів, від­так число нужденних збільшиться.

Та перш ніж це відбудеться, всю країну втягують в операцію, що має назву «монетизація». В Україні монетизація, тобто субсидія в грошовій формі, мала би сенс лише у випадку чітко зафіксо­ваної твердої суми. А як відбувається нині? Спершу підраховують ваш сукуп­ний дохід, далі – скільки витрачаєте на комунальні послуги, і на основі цих розрахунків призначається субсидія. Якщо людина свідомо починає заоща­джувати, вона ризикує втратити час­тину субсидії. Це означає, що стимулів економити попросту немає.

Профспілковий актив наполягає на фіксованій сумі субсидій, тільки тоді люди будуть зацікавлені економити, бо у них реально з’являться «зайві» гроші, які вони можуть витратити на енергоефективність, до якої закликає влада.

У нинішніх реаліях скорочувати суб­сидії аж ніяк не можна. Сума закладе­них до держбюджету субсидій має виходити з реальних потреб «аморти­зації» зростання цін на послуги жит­лово-комунального господарства

16.03.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини