ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ПРАЦІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Зазвичай саме в лютому активізується ринок праці. Багато укра­їнців сподіваються зайняти своє місце під сонцем. Тим більше, що економіка країни, якщо вірити урядовцям, демонструє зростання, хоч і не таке значне, як того хотілося б. Однак питання зайнятості населення, заробітної плати та інші проблеми розвитку ринку пра­ці перебувають у сфері не лише суто економічних, а й соціально- політичних інтересів і широкого загалу, і політиків.

Що відбувається нині на вітчизняному ринку праці? Якими є остан­ні тенденції? Набирають людей чи звільняють? Які зарплати про­понують, і чи вплинув на процеси безвізовий режим? Про це – на шпальтах нашого видання.

ТРИ В ОДНОМУ

Нинішнього року спостеріга­ються одночасно три тренди: зростання економіки, прихід іноземних інвесторів та спро­щення трудової міграції до ЄС. Усі вони так чи інакше тиснуть на ринок праці. Дефіцит квалі­фікованих спеціалістів, що спо­стерігається останнім часом, може спровокувати справжній кадровий голод. Причому, на пе­реконання експерта Сергія Мар­ченка, голод обіцяє бути досить відчутним. Відтак перевагу отримають ті, хто зуміє адапту­ватися до кадрового дефіциту заздалегідь. А саме: розробляє програми лояльності для спів­робітників, соціальні пакети, розвиває корпоративну культу­ру, підживлює бренд роботодав­ця. Ті, хто проігнорує такі пра­вила, ризикують сидіти на ка­дровій дієті досить довго. Від­сутність кваліфікованої робочої сили, насамперед через брак освіти, а також низькі зарплати чи не найбільша проблема для роботодавців.

На сьогодні найбільша кон­куренція на українському рин­ку праці спостерігається серед топ-менеджерів, працівників у галузі видобування сировини, юристів, студентів без досвіду, а також спеціалістів у сфері мистецтва, медіа та розваг. Про це свідчать дані міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна. Так, у топ-менеджменті на одне робоче місце пре­тендують в середньому понад 12 спеціалістів (12,7). У сфері видо­бування сировини – понад 7 пре­тендентів (7,1); у юридичній сфе­рі – більше 6 (6,3). У категорії «початок кар’єри, студенти» на одне місце в середньому претен­дують майже 6 осіб (5,8), у сфері розваг, медіа та мистецтва – по­над 4 (4,4).

Найнижча конкуренція за ва­кансії спостерігається в автомо­більному бізнесі, інсталяції та сервісі, сфері страхування. За сі­чень – листопад минулого року кількість вакансій в Україні зрос­ла до мільйона. Найбільшим по­питом традиційно користуються робітничі професії. Аналітики ринку праці зауважують, що їх наразі знайти найпростіше.

За останній рік в Україні, за даними Державної служби ста­тистики, скоротилася кількість безробітних. Такі висновки можна зробити, аналізуючи як реальні цифри центрів зайня­тості, так і розрахунки за мето­дикою Міжнародної організації праці. Очікується, що безробіт­тя цьогоріч зменшиться через зростання зарплат в Україні і відтік робочої сили за кордон.

Працевлаштування україн­ців – справа не тільки центрів зайнятості та роботодавців. Цим насамперед має опікувати­ся влада. Урядом України при­йнято низку програм, спрямова­них, серед іншого, на розвиток ринку праці. Серед них: серед­ньостроковий план дій Уряду до 2020 року, державна цільова со­ціальна програма «Молодь України на 2016–2020 роки», стратегія розвитку малого і се­реднього підприємництва в Україні на період до 2020 року, стратегія подолання бідності, державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року.

РОБОТА НА ПЕРСПЕКТИВУ

Самими лише декларативни­ми програмами ринок праці не пожвавити. Ринок праці – це комплексний феномен, який по­требує і конкретики, і серйозної дослідницької роботи. Держава і приватний бізнес мають працю­вати в цьому напрямі в одній зв’язці. Для цього потрібно спільними зусиллями проаналі­зувати, які галузі економіки роз­виваються нині та які мають перспективи зростання у най­ближчому майбутньому. Якщо нині українській економіці бра­кує робітничих спеціальностей та працівників сфери послуг, це ще не означає, що потрібно термі­ново готувати армію слюсарів, токарів чи електриків. З розви­тком економіки та її модернізаці­єю країна невдовзі потребувати­ме більшого числа інженерів та працівників технічної сфери. Це означає, що буквально щодо кож­ної економічної галузі має бути абсолютно правдива статистика. Плюс розподіл даних по регіонах. До статистики мають бути зане­сені дані як державних, так і при­ватних підприємств, перекону­ють фахівці. Кожен підйом чи спад на ринку праці має бути де­тально проаналізований.

З підвищенням мінімальної зарплати вдвічі скептики жаха­ли знищенням ринку праці. Цього не сталось. Переважна більшість компаній змогли при­стосуватись до нових економіч­них умов. Більше того, 63% ком­паній спрямували ресурси на пошук нових можливостей для розвитку. Чимало роботодавців активно набирали працівників на новостворені робочі місця та в нові підрозділи своїх фірм. А це означає, що роботодавці зміцнюють позиції на ринку в своїх галузях.

Ті, хто шукає нові шляхи для розширення компаній, позитив­но налаштовані на перспективу. За даними досліджень, майже по­ловина з них прогнозують розви­ток і розширення бізнесу, кожен п’ятий упевнений у стабільній ді­яльності своїх підприємств.

У найближчі 5 років на ринок праці вийдуть і займуть чільні місця інноваційні професії. Представники таких професій – це вже люди абсолютно ново­го формату. Вони розуміють, що нині технології змінюють­ся практично кожні 2 роки. Тож відповідно працівник має оновлювати свої знання, а то й перенавчатись. Тоді успішний співробітник матиме право пропонувати свої послуги по­тенційному роботодавцю і ви­магати за свою роботу належ­ну винагороду.

«Через 10 років, – констатує експерт ринку Сергій Крав­ченко, – вже взагалі ніхто не буде планувати найматися на фірму, компанію або підпри­ємство. Кожна працездатна людина буде зацікавлена в тому, щоб її найняли щонай­більше роботодавців. Для цьо­го вона покращуватиме якість своїх послуг, тому що це буде вже в прямому розумінні ри­нок праці, коли працівник буде продавати свої послуги, а роботодавець буде їх оцінюва­ти з позиції ціна/якість. Таке, за ідеєю, має відбуватися і за­раз, проте механізм повноцін­но не працює через пострадян­ські рудименти».

БЕЗПЛАТНИЙ СИР

Поки вітчизняний ринок за­непадає від нестачі кваліфіко­ваних кадрів, українці ряту­ють польський сегмент. Зупи­нити трудову міграцію можна лише за умови збільшення за­робітної плати у себе вдома.

Велика кількість підпри­ємств, що потерпають від ка­дрового голоду, насправді не можуть чи не хочуть платити гідну зарплату своїм працівни­кам. Платять мінімальну, хоча й підвищену, решту обіцяють доплачувати в конвертах, та щойно працівники погоджу­ються залишитися в країні, про обіцянки забувають.

Альтернативи немає, ствер­джують аналітики. Компані­ям задля залучення та утри­мання працівників слід забез­печити гідний рівень заробіт­ної плати та комфортні умови праці. Й одразу обміліє потік бажаючих вирушити за кор­дон у пошуках кращого заро­бітку. Про комфортні умови – не заради красного слівця. Ки­ївський міжнародний інсти­тут соціологів провів спеці­альні дослідження, які засвід­чили: 69,4% найманих праців­ників не відчували елементар­ної турботи з боку роботодав­ців упродовж 3 останніх років.

Успішні бізнесмени наголо­шують, що роботодавці пови­нні не словом, а ділом реагува­ти на відтік кадрів з України, поліпшувати не тільки фінан­сові, а й будь-які умови праці, аби стимулювати людей зали­шатися в Україні. Бо ситуація наразі тривожна. Згідно із зга­дуваним опитуванням, кожен третій працездатний українець розглядає можливість виїхати з країни за першої ж нагоди.

Люди, які розглядають можливість виїхати з України, найчастіше керуються бажан­ням більше заробляти, щоб утримувати свої родини. Екс­перт ринку праці Юрій Про­копчук переконаний, що 2018 рік може стати переломним для українського ринку праці. Він упевнений, що безробіття піде на спад, але не через зрос­тання економіки, а в результа­ті відтоку працівників до ін­ших країн. Аналітик зазначає, що це стосується переважно кваліфікованої робочої сили у віці від 35 до 45 років з держав­ного сектора. Приблизно така ж ситуація і в приватному. Люди не можуть знайти робо­ту з гідною зарплатою у себе на Батьківщині.

2017 року відбулося підви­щення заробітних плат. У час­тині компаній (36%) зарплати підвищили всім співробітни­кам, ще в третині – підвищили тільки тим, хто виконав або перевиконав план. Порівняно з попереднім роком простежу­ється тенденція прив’язки зарплат до ефективності робо­ти співробітника. Частка ком­паній з такою системою опла­ти праці порівняно з 2016 ро­ком зросла на 15%. Та говори­ти, що всі українські компанії змінили підходи до матеріаль­ної та нематеріальної мотива­ції, поки зарано.

Що стосується української влади, то, здається, наші полі­тики починають, нарешті, ро­зуміти, що українці не мають наміру працювати за копійки, і ті, хто має можливість виїха­ти, без вагань їдуть на заробіт­ки. Уряд раз у раз намагається підвищити рівень мінімаль­них зарплат, пенсій і соціаль­них стандартів, ось тільки на­вздогін черговому підвищен­ню «мінімалки» стрімко до­рожчають продукти харчуван­ня, бензин на заправках і тари­фи в платіжках.

На думку віце-прем’єр- міністра Геннадія Зубка, щоб істотно загальмувати відтік кваліфікованих кадрів за кор­дон, їм треба платити в Україні не менше 16 тис. грн на місяць. Щоправда, такі суми віце- прем’єр лише задекларував, бо так і не уточнив, коли, а голо­вне, завдяки чому можливе зростання заробітних плат українських працівників.

КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«У країні вже сьогодні потріб­но детально вивчати про­фесії майбутнього. І най­ближчого, і на далеку пер­спективу. На думку профспілкового за­галу, починати слід з такого алгоритму: вибір моделі розвитку економіки, чітке визначення пріоритетних сфер, держав­не і приватне замовлення на отримання відповідної освіти, а вже потім прийма­ти програму подолання проблеми за­йнятості. Спробую пояснити, чому це так важливо. Дисбаланс попиту і пропо­зиції на ринку праці неминуче призво­дить до зростання структурного безро­біття і зовнішньої трудової міграції. Аби забезпечити темпи економічного зрос­тання до омріяних 6–7%, Україні необ­хідно вже зараз зайнятись створенням високотехнологічної і експортноорієн­тованої моделі економіки. Це означає, що нам треба готувати більше вчених, інженерів, програмістів, педагогів.

80% спеціалістів, яких готує вітчизняна система вищої й професійно - технічної освіти, дуже далекі від реального стану на ринку праці. Відтак майже половина випускників вищих навчальних закла­дів країни потрапляють до категорії не­затребуваних, і як результат, поповню­ють лави безробітних.

Україна поки що не освоїла дуже потріб­ну для ринку праці річ – моніторинг. Не навчилася взаємодії місцевої влади і біз­несу. Професійно - технічна ланка – на межі незворотного руйнування. Через несприятливу ситуацію у сфері профе­сійної технічної освіти сьогодні на ринку існує дефіцит робітничих професій. По­при порівняно непогані зарплати, люди дуже неохоче освоюють «ручні» профе­сії. Потрібно підвищувати їх престиж. Тим більше, що в майбутньому вони вже не будуть суто робітничими, адже в ці професії уже сьогодні почали проникати елементи ІТ. Такі суміжні професії мо­жуть бути в тренді через 5 років. І не тільки за межами країни, а й на вітчизня­ному ринку праці.

14.02.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини